18 вересня, ранок. на телевізорі показують новини і я прислухаюся
:”сьогодні знову знайшли тіло молодої жінки у центральному парку, на цей раз у жінки немає однієї ноги. нога не була знайдена”
-що ж таке, це вже 6 жертва за цей місяць…цей парк такий красивий так і манить до нього піти. але с останніми новинами не дуже хочеться стати ще одною жертвою. скільки там часу, господи, я запізнююся.
я побігла на роботу, коли я прийшла всі обговорювали ранкові новини.
Ось що я почула з того діалогу:
-а вам не здається дивним те що у кожної жертви не достає кінцівки мов то: рука, нога або голова?
-я теж про це думала, але навіщо?
-ніхто не знає але я дуже сподіваюся що вбивцю таки знайдуть.
я вирішила що треба перестати думати про ці вбивства і йти працювати далі але коли я хотіла йти до свого робочого місця то секретар підійшла й сказала:
– тебе кличе шеф, йди скоріше бо він сьогодні не у хорошому настрої
я пішла до нього, я не дуже люблю його бо мені здається що це якийсь не дуже хороший тип.
коли я прийшла до нього він підізвав мене до себе й сказав:
– ти дуже погано працюєш і мені прийдеться тебе звільнити.
– як звільнити?…
я була шокована цією звісткою.
мені не лишилося нічого окрім піти геть.
тепер я не знаю де буду працювати, бо в цьому місці я працювала не по спеціальності.
я вирішила піти у наше дитективне агентство и спробувати влаштуватися на роботу.
коли я прийшла там сиділа старенька жіночка років 60-ти
-добрий день, я б хотіла влаштуватися детективом
-добрий день, онуцю, якщо всі документи з тобою то йди прямо та направо там буде кабінет слідчого
-дякую!
-сказала я, й побігла до кабінету
коли я підійшла до кабінету й постукала у двері мені відповів мужній чоловічий голос
-заходьте
я ввійшла до кімнати й застигла. кабінет був такий самим як у фільмах. я стояла так ще довго з відкритим ротом якби не почула як до мене звертаються
-агов, чого ти застигла?
коли я повернулася то побачила мужнього охайного чоловіка який дивився прямо на мене
-дівчино, говори скоріше що тобі треба!
і тут я оговталася і сказала:
-добрий день, я хотіла б влаштуватися до вас на роботу
-ти? дівчина детектив? не сміши, місце жінки на кухні.
-що?! да як ви можете так говорити, якщо я народилася жінкою це не значить що я чимось гірше вас.
-ну добре, я візьму тебе на роботу але тільки тому що мені потрібні помічники у новому ділі.
я зраділа, але виду не показала.
– завтра о 7:00 повинна бути тут, ясно сказав?
– так. до завтра, містер..
– Джонс.
коли я вийшла з агентства то почала стрибати від щастя
-ТАК ТАК ТАК, В МЕНЕ ВИЙШЛО!
наступного ранку я прокинулася дуже рано й почала збиратися
-боже, який містер Джонс огидний
я зайшла до агентства і привіталася з місс Роуз й пройшла до кабінету містера Джонса. він пив каву й про щось думав, коли я зайшла й привіталася він повернувся й сказав:
-добрий день, міледі. як себе почуваєте?
-а чому це ви зі мною так говорите, а? ще вчора ви казали що я дівчисько місце якого на кухні.
-міссіс Беатрис,чому вы думаете що я настільки жалкий щоб роз’ясняти дівкам де їх місце, якщо вони це знають?
-не дівкам, а дівчатам або жінкам. майте повагу.
-що? ти будеш мене виправляти? народилася жінкою значить мовчи!
-чому це? якщо в мене інша репродуктивна система це не значить що я чимось слабше!
-так, давай перестанемо суперечити і перейдем до діла.
Джонс підійшов до столу з усіма даними про цю справу й сказав:
– у центральному парку вбиті 6 жінок у кожної з них немає по одній кінцівці і одному внутрішньому органу…
– що? органу? але у новинах цього не було сказано
– я сказав щоб про ці подробиці не повідомляли
– ясно,а якого віку жінки були вбиті?
– точно, треба перевірити
містер Джонс швидко побіг кудись, а я зосталася сама у цьому прекрасному кабінеті
-прекрасна нагода все тут роздивитися
я розвивалася весь кабінет, а потім у мою голову прийшло дивне запитання..
-цікаво,а яку каву він полюбляє?
я підійшла й зробила один глоток
і тут повернувся Джонс
-ЩО ТИ ТВОРИШ?!
я похлинулася.. Джонс стояв мов вкопаний з круглими очами у яких застиг жах…у моїх очах потемніло і я впала додолу, що було далі не пам’ятаю але прийшла до тями я на колінах у слідчого. як тільки Джонс побачив що я прокинулася сказав:
-пробач, що не допоміг зразу як побачив що ти похлинулася, в мене мов мозок відключився
-ти ні в чому не винен!
-я міг допомогти але не зробив цього…ти не забилася?
-напевно ні
я встала і похитнулася але мене тримали сильні руки
-тихо, пішли сядеш на стілець
Джонс допоміг мені дійти до стільця.
-так, я перевірив вік усіх жерт і кожній жінці 19-20 років, а ще ні одна з них не мала шкідливих звичок та усі мають одну групу крові.
-це дуже дивно, у мене є одна безглузда ідея але я поки що не буду її озвучувати
-ти теж думаєш що це з глузду з’їхавший вбивця який хоче зробити 1 людину с декількох?
-що?як ви здогадалися?
-я сам так подумав але це правда безглузда версія.ого скільки часу, вже пів на десяту, місс Беатрис де ви живете?
-за центральним парком тут не далеко, якраз прогуляюся по парку
-ви з глузду з’їхали?я вас відвезу!
я здивувалася, бо сьогодні з ранку він казав яка я нікчемна жінка, а зараз відвозить мене додому.
я спробувала встати і майже впала, я б впала якщо мене не підхватив містер Джонс.
-і як ви збиралися йти? я не розумію
-це не ваша справа!
-ось як?
ми подивилися друг на друга з ненавистю(або чимось іншим) але все одно детектив Джонс довіз мене додому
– допобачення, місс Беатрис!
– до завтра, містер Джонс
ми попрощалися але я всю ніч думала про цього бовдура
– чому я не могу забути цього бовдура хочаб на хвилину?!
і тут в двері позвонили я злякалася
-кого там принесло у таку пізню годину?!
я відкрила двері і побачила коробку, я озирнулася і нікого не було
-що це таке?..
я взяла коробку і зайшла у квартиру.відкрив коробку я побачила там надпис чимось червоним:”в тебе таке хороше серце, я заберу його собі”
на моєму обличчі застиг жах я негайно позвонила до джонса і розповіла йому все.
він приїхав дуже швидко і коли він прийшов мені стало спокійніше він мене заспокоював як малу дитину але мені було спокійно на душі.
– чи можу я роздивитися ту коробку?
– звісно
я принесла йому ту кляту коробку. коли він відкрив її на його обличчі був шок.він дістав записку прочитавши її він сказав
– ця записка написана кров’ю, я не знаю чиєю але це дуже страшно
потім він почав копатися у наповнювачі і знайшов там шматок печінки
-ГОСПОДИ! БЕАТРИС, ЦЕ ПЕЧІНКА!
-що мені тепер робити? це не схоже на безглуздий жарт
-ми знайдемо цього поїхавшого і він відповість за усі свої вчинки!
мені стало спокійніше, але страх перед смертю був сильнішим.
наступного ранку коли я прийшла до агентства місс Роуз відчинила мені двері і сказала:
-добрий ранок, онуцю, а чого це ти так рано?
-добрий, ми з містером Джонсом домовилися сьогодні прийти раніше
-а ну то добре. Джонс якийсь наляканий сьогодні, будь обережна, бувай
я не зрозуміла чому вона сказала бути обережною . коли я увійшла до кабінету то побачила як містер Джонс сидить над ділом та про щось думає.
-добрий ранок, містер Джонс!
він підстрибнув від несподіванки
-добрий ранок, Беатрис. як ви себе почуваєте?
я не знала сказати йому правду або ж збрехати
-все добре, я нічого не боюся і готова братися до роботи не дивлячись не на що!
із обличчя Джонса по трохи ставало
спокійним.
– я провів єкспертизу і надпис був зроблений артеріальною кров’ю
– печінка?
– це була не печінка, це шматок людського…
– серця?..
– так
– о господи, це що це за жахіття? але давай відійдемо від цієї теми.
– добре, що нам відомо про ці вбивства?
– вони відбуваються у одному місці у кожної жертви не достає кінцівки і одного органа.
– а ще вони відбуваються з однаковим проміжком часу – через кожні 14 днів
– скільки пройшло часу із останнього вбивства?
– 9 днів
– у нас є ще 5 днів щоб знайти ключ до розгадки
– чому?
– через 5 днів він забере моє серце…
я була дуже налякана але розуміла що треба відкрити цю справу.
тому я заспокоїлася і ми продовжили працювати.
і тут мені на очі потрапили фото жертв. всі вони були такими гарними і мені було дуже важко дивитися на ці фото. і тут Джонс почав говорити про дуже красиву жінку на фото, по його очах було видно що він старається не заплакати
-місс Делакур стала останньою жертвою…він вирізав їй нирки і срізав пальці, а також знівечив її лице.
-містер, чому вам так важко говорити про покійну місс Делакур?
-не ваше діло
мені було неприємно коли він так сказав, але ми продовжили працювати як нічого й не було
-Беатрис..
-що?
-я маю план
-який?
-ти повинна будеш піти до парку через 5 днів у 1:00
-ЩО?! ТИ З ГЛУЗДУ З’ЇХАВ? Я НІКУДИ НЕ ПІДУ!
-він все одно тебе дістане, а так ми схопимо злочинця.
він збожеволів, як я можу піти на свою смерть?
– ні, я не піду помирати
– ти не помреш, а допоможеш нашому місті позбутися божевільного кровожадного вбивці
– в мене немає іншого виходу?
– немає
– тоді я згодна…
у мене в середині стало дуже порожньо і я була у розпачі…
наступні 5 днів минули дуже швидко, ми з містером Джонсом проробляли план…
– Беатрис, все буде добре я тобі обіцяю
він взяв мої руки у свої
-не переживай, якщо щось станеться я зразу прийду на допомогу!
це мене заспокоювало але не сильно.
наступного дня ми підготували все для нашого плану.
– ви точно встигнете?
– Беатрис, ти боїшся?
– так…
– якщо я не встигну то…
-?
– покінчу своє життя
-…
я подивилася на нього на мої очі навернулися сльози але зробити нічого я б не змогла
0:17, центральный парк. я прийшла до парку, мені було дуже страшно я чула серцем що нічого хорошого з цього не вийде. я йшла все далі і далі в глиб лісу і тут в моїх очах потемніло я впала…що було далі.я не пам’ятаю але коли я прийшла до тями то була прив’язана до дерева.
– господи, де я, нічого не пам’ятаю
раптом я почула шурхіт
– хто ви? не підходьте до мене
до мене наблизилася чорна постать. коли вона підійшла до мене то я впізнала бабусю Роуз.
-бабусю, що ви тут робите?
-я прийшла за твоїм серденьком, віддай його мені
-що? це ви божевільний вбивця?!
-так, дитинко
бабуся Роуз дістала з-за спини ніж і провела ним прямо біля мого горла, я почала кричати мов навіженна
-АААААААА, ДОПОМОЖІТЬ
але ніхто не прийшов мені на допомогу
-ну ну ну, дитинко, я зроблю це не боляче, обіцяю.
гучний пронизливий крик пройшовся парком
цієї ночі була принесена 7 жертва і бабуся Роуз таки здобула те що так хотіла – молоде тіло
Додати до улюблених