UTF-8 = 10.08.2020 01:00
script9. <beginning>
Уламки сонця. Зірки. Лучезар’я.
Лісові віртуози арфами грають мить.
Можливо, цей світ — юдоль відвертості, накреслена твоєю лілейною скрижаллю,
А, може, блаженне лоно безмовності, сплетене з інтриг, як небесна блакить.
Обсипане вельветовими пелюстками, хмельне медовим кульбабовим портвейном,
Що осяяли шлях заблукалого і привели його в божественний Едем.
І відгукнулась заповітна тайга в трепеті як крильця фей своєму чемном,
Щоб повстав із попелу повік небачений тандем.
І зірниці натхнення у джазовому фламенко
Розчинялися би в цьому тандемі, немов світлячки крізь тлінності туман.
І збуджень марева вважалися б у поезії відтінком,
Що був би гарячіше за ранкову палітру і чарівніше відчуття будь-яких нірван.
Це був би дифірамб мистецтву, новела феєричності та грації, схід,
У чиїй есенції василькова невинність і полум’я іскри шалені.
Коли знову лісова гуща темінню своєю очорнить лазурний небозвід,
Коли знову піднято буде не келих, а знамено.
І сповнені будуть очі, весняна роса і трель з осіннього листя,
Ефемерністю штриха, що піднесений таланом немов вишитий стіжок.
Як кинуті на вічність кісті і обтяжені жаданням піруети кистей,
Рівновага в мистецтві — загибель, і лише лібрація емоцій — зразок.
Хай буде бриніти лебедине перо на струнах тієї арфи,
Яка зачарувала фоліанти смертності, подарувавши їм нову ціну.
І курйозу вінець став бути одержимості шарфом,
Щоб потім задушити все мистецтво, що перетворилося на подібне нудотному вину.
Тому нехай квітне твоя казка, зберігає швидкоплинність моменту,
Як квітнули проліски в березневий вечір, як місяць у безхмарному липні сяйнув.
І в повір’я нехай ходить так само не вічна легенда,
Як заблукалий зійшов на трон Едема, як у лісовій фантасмагорії тонув.
Але рейс наш — вглиб, у долини букових алей та мереживних рапсодій,
Де томить завірюха пристрасть та мистецтва п’янкий бутон
У благоденстві пелюстки елегантності зводить
Коли ми змінюємо Всесвіт і наново підкорюємо небесний горизонт.
Уламки сонця. Зірки. Лучезар’я.
Лісові віртуози арфами грають мить.
Твій світ як юдоль відвертості, накреслена лілейною скрижаллю,
Твій світ — блаженне лоно безмовності, сплетене з інтриг, як небесна блакить.
script9. <ending>