робота до осіннього фікрайтерського з’їзду 2021. ключ “все що не вбиває”
Прибрана кімната у “Танцях” виглядає не такою вже й паскудною, особливо на контрасті з тим її виглядом, в якому Кім побачив її перший раз. Сільві навіть поставила квітковий вазон на місце поламаного програвача. Робітники замінили вікно. Все для бідного героя. Двері зачинені зсередини, ключі біля ліжка. Все в нормі. Кім закінчує з аналізом ситуації і якомога тихше зачиняє за своєю спиною двері спільної ванної кімнати.
Лейтенант все ще не в нормі. Вилиці погостріли, кола під очима стали ще більше схожими на чорні діри, та й колір обличчя кращим не став. Крім носа. Ніс хоч і має схожий зеленуватий колір, але тепер хоча б не виділяється ліхтариком.
Йде третій день, як з нього витягли кулю, підлатали і сказали, що загрози життю немає. Йде третій день, як розслідування встало. Йде третій день, як Лейтенант, напроти, не встає і лише крекче і іноді намагається посунутись на дивані. І також третій день, як Кім приходить подивитись і пересвідчитись, що Гаррі все ще робить ці речі або принаймні, ну там, хропе. Дихає. Щось із цього. Після цього пан Кітсураґі йде розправлятись зі своєю цигаркою на балкон. Його щоденний ритуал також перебрався на ранок за останні два дні.
Насправді він заходить декілька разів на день. Перевірити, чи Гаррі не прокинувся, тоді можна буде спитати, чи потрібно йому щось. Або не питати а просто щось зробити, якщо це буде очевидним.
Кім стоїть біля ліжка і потихеньку розуміє, що ранок сьогодні буде насиченим. Лейтенант спочтаку як завжди голосно намагається повернутися на прострілений бік, потім якось дивно йойкає і продирає око. Ліве. Потім так само довго і так само голосно намагається сісти. Потім довго і тихо сидить, перевіряючи нявність свого тіла.
– Доброго ранку, Лейтенанте, – Кім Кітсураґі одночасно чекає на більше ознак, за якими можна визначити стан колеги, а з іншого просто радий, що той в порядку. Відносному.
– І скільки я провалявся? – Кім в голові дає собі тумака, що треба було попросити Сільві принести ще й води.
– Два дні, – обличчя Лейтенанта завмирає і міняється. Лейтенант повертається і дивиться на нього величезними очима. Може порадити йому ходити так частіше? Так кола під очима стають менш помітними. Кім гмикає про себе своєму ж жарту і дістає цигарку-щоденку. Цього ранку вона переїжджає в приміщення, – сьогодні субота.
– Ти ж палиш тільки одну на день.
– Так, – Кім підпалює цигарку і зітхає. З полегшенням, – це вона.
Насправді Кім усміхається, як завжди ледь помітно. Йому приємно, що Гаррі запам’ятав такий невеликий факт про нього.
Веселощі продовжуються, коли Гаррі намагається встати, бурмоче щось про те, що вони проїбали забагато часу і взагалі, але хапається за бік і завалюється назад. Кім усміхається дещо помітніше. Він затягується і коментує:
– Все, що нас не вбиває…
– …залишає в нас дірки. Ходім. – На другий раз Гаррі все ж вдається підвестися, але він наштовхується на металевий погляд з-поза окулярів. Кім все ще посміхається, але Кім складає пальці у форму свого фірмового привітання, і Гаррі розуміє, що ще секунда і його стражденний бік знову зазнає травми. На цей раз ще й принизливої.
– От і добре, – Кім прискіпливо спостерігає, як Гаррі слухняно влаштовується на дивані, прибирає пальцевого пістолета і дістає записника, – Поки ви були відсутні, мені тут вдалось декого опитати.
Додати до улюблених