Лантра думає, що погодитися на це одруження було дуже вигідною ідеєю. В неї достатньо волі, в неї достатньо абсолютно всього. Власний бізнес, повна воля будувати життя – наскільки це можливо. 

Правда, іноді достатньо нудно. Після шумного батьківського дому майже постійна тиша тут пригнічує. Вони з Делісом майже не спілкуються, окрім якихось формальних бесід при зустрічах і на заходах. Лантра трясе головою і повертається до своїх паперів. Вона все ще приймає справи батька і нові обов’язки все ще не вкладаються в голові. 

Але в столиці достатньо весело, якщо звикнути. Тим більше, що король ласкавий до “молодого подружжя”, і Лантра зовсім не планує відмовлятися від усіх наданих королем привілеїв. Тим більше, остання зустріч з Арго була… Як в школі.

Спати з кузиною власного чоловіка – це весело, думає Лантра. А розбиратися з документацією – не дуже, але це необхідно. Лантра навіть на секунду не думає, що можна передати все керуючому і просто завіряти його рішення. 

Вона качає ногою, сидячи на дивані в кабінеті, і читає надіслані листи. Це – звіти від керуючого корабельнею, це – від близнючок, а це – з королівської канцелярії і взагалі-то він для Деліса. Вочевидь, випадково… Лантра відкладає листа, щоб віддати, аж коли звертає увагу на прізвище у листі. Вона дивиться на нього, а потім починає копатися у відкладених звітах.

 

Ранком вона прокидається, як заплановано. Покоївка піднімає важкі зелені штори, відчиняє вікно – з вулиці вриваються пахощі саду. Вона сідає і дивиться надвір. Сад майже ідеальний. 

Майже.

“Садівника треба змінити”, – думає Лантра, поки Енн викладає обраний нею одяг на ліжко. – “Хто взагалі саджає японську спірею в такий затінений куток.”

Нарешті вона вдягається – Енн допомагає з застібкою на спині. В голові складається список планів: змінити садівника, зустрітися з Арго, а ще королівська аудієнція і треба навідатися до Пауля у коледж. Але все це – лише після того, як вона повернеться з корабельні.

Вона спускається до їдальні, подумки тасуючи події наступного тижня так, щоб вмістити побільше часу на те, щоб розібратися з матеріалами, які використовують на корабельні, коли зустрічає Деліса. 

Зазвичай вони прокидаються в різний час, але через поїздку Лантра прокинулася значно раніше.
– Доброго ранку, – меланхолійно каже він, не відволікаючися від новин регіонів. 

Лантра кидає лист з королівської канцелярії та знайдений вчора проект домовленості прямо на його газети.
– Доброго ранку.

Кава чудова, як завжди. Поки вона їсть, Деліс вивчає принесені папери і – о Господи, думає Лантра.

Він посміхається. Не ввічливо-холодно, як завжди, а якось… 

Задоволено.

– Це допоможе нам прижати цього покидька, – каже він нарешті. – Нащо ти мені це віддала?

Лантра знизує плечима.

– Роблю як годиться дружині? – каже вона спокійно. – Дію за нашою домовленістю про допомогу? 


Коли за три дні вона сидить з Амелією та Софі (Аманда в блакитному, Софі в жовтому, якщо вони не вирішили її знов розіграти) за шоколадно-мигдалевим тортом в улюбленій кондитерській близнючок, неподалік від батькового маєтку, їй приходить повідомлення від Деліса.

“Твої папери допомогли запхнути його за грати. Я тепер мушу тобі відплатити?”

“Пляшки вина досить.” – відписує Лантра і не втримується, щоб не написати Арго: “Здається, ми таки можемо поладити.”

Відповіді приходять майже одночасно.

“Яке?”

“Я ж кажу, що у вас ідеальний контракт.”

– Амандо, – каже сестра в блакитному, – що наша Лантра від нас ховає?

Лантра сміється. Таки знов вони за своє.

 

2 коментаря

  1. Що ж, у цій роботі прослідковується ідея, яка була у так званій першій частині, але мені знов мало. Мало тексту. Проте, ви чудово прописали повсякденність, вона не напружує і її не хочеться пробігти поглядом. І ця невеличка “тайна” у кінці… просто чудово.

     

Залишити відповідь