еліс сіла за стіл, поставила телефон перед собою і підключилася до зум-конференції. вона завжди ходила на онлайн-уроки.
еліс мала довге чорне волосся і бліду шкіру. вона була одягнута у біле худі та носила окуляри у тонкій оправі.
рух за екраном телефону відволік еліс від уроку.
“будь тихіше, я на уроці”, – промовила еліс, майже не ворушачи губами.
за екраном у кімнаті сидів хлопець, прив’язаний до стільця. його лице, плечі та руки були усі в крові. у нього в роті був кляп із ганчір’я. хлопець був увесь мокрий від поту та крові і жалібно пищав, дивлячись на еліс благальними очима.
але еліс на нього вже не дивилась. вона була вся в уроці.
а хлопець повільно помирав, стікаючи кров’ю.