під безоднею зірок
сидячи на дні далеко
букети зі квіток
дістати їх не легко.
а в страшну і темну мить
серцевина їх блищить.
сльози льє та той народ,
серце їх щемить.
рицар, що прийшов,
імя твоє — ще не пролита кров!
а тепер вмерла та надія
в білих полях квіток
і за кожну мить знову й знову
не з’явиться вона в садок.

 

***

 

вкрило сонце білі хмари
не спасе їх доброта
темні та нічні примари
їх спасе лише вона.
світло, що йде від сонця
м’яко в квітках укрива
правда, що йде жахлива
проклятий меч свій зажима.
красива пісня, що летить від вітру,
не дійде вже до небес.
сонце, переливаючи палітру
не покаже вже чудес.

***

вибачте, я сподіваюся, що було не боляче читати. завжди готова вислухати будь яку критику.

якщо хочете побачити ще віршів — пишить в коментарі.

 

Коментарі

Поки що немає коментарів. Чому б вам не розпочати обговорення?

Залишити відповідь