Розділ

FavoriteLoadingДодати до улюблених

 

Київ. Ніч. На вулицях тихо. Лише легенький вітерець ніжно колише дерева та клумби, які безшумно поринули у свій нічний сон. Скрізь було темно, крім кількох ліхтарів, які давали слабке тускле світло на вулиці міста. Однак в одному з будинків таки вирувало життя. Це був будинок одного з досить відомих політиків, меценатів вдень, та впливового, грізного, досить харизматичного та жорсткого гангстера, який контролював все що відбувалось у Києві і навіть за його межами, вночі. В цій людині поєднувались справедливість і жорстокість, доброта і гнів, запальний характер та вміння співчувати. Його боялись і поважали. Ним захоплювались і ненавиділи. За його життя молились і просили йому смерті. Однак це все мало його хвилювало. Головним його болем було те, що відбувається в країні, в його місті. Бандитський Київ, прихований від простих та не посвячених людей, бачив і чув усе, знав хто чим дихає. А його очільники, змушували всіх грати за своїми правилами. Не була виключенням і ця людина.

В двері кабінету постукали.

– Увійдіть! – Прозвучав чіткий, низький голос, який відлунням пронісся по просторому кабінету, виконаному в коричнево-бежевих тонах, в класично – мінімалістичному стилі з елементами модерну. Робочий стіл прикрашала різьблена мапа України 1914 року. Навпроти великого вікна красувався шкіряний бежевий диван. Увесь гарнітур був підібраний з вишуканим смаком. Це приміщення могло навести страх і розслабити, подарувавши відчуття комфорту.

– Ви викликали мене? Щось сталось? – Невпевнено запитав відвідувач.
– Так, сталося. Мені повідомили, що сьогодні стався розбійний напад на одного з представників дипломатичної групи, яка незабаром повинна поїхати з таємною місією до Франції. Мені цікаво одне: – Як ви таке допустили! Як так вийшло, що на нашу людину було здійснено напад! Сподіваюсь ви розумієте, що пан Грушевський знаходиться під нашою опікою. Ти, Чеботарьов, відповідаєш за розвідку і охорону дипломатів, які входять до мого оточення, а ще, наскільки я пам’ятаю, ти – голова Служби безпеки! – Власник кабінету був розлючений вкрай. Сьогодні могла загинути важлива як для нього, так і його справи людина. Михайло Грушевський – відомий в Україні і не тільки журналіст, дипломат, історик, доктор історичних наук, професор. Людина, яка вміла домовлятися з будь-ким, навіть з самим дияволом. Микола Чеботарів – голова контррозвідки, голова служби безпеки, відповідає за особисту охорону людини, перед якою він зараз мав би звітувати за свій прорахунок.

– В пана Грушевського зникли документи, які ви приготували. Ті хто здійснили напад не взяли нічого, забрали лише папку з документами. Думаю що це не був простий напад. Скоріше за все серед нас є зрадник, думаю що інформацію банально злили. – Задумливо відповів Чеботарьов. – В мене немає ідей, кому це може бути потрібно.
– Що ж, тоді слухай мій наказ. Охорону Грушевського посилити в два рази, до його будинку приставити кращих спеців. І щоб жодної волосини з його голови не впало! Інакше впаде з твоєї, і не одна! – Знову підвищив тон міністр.
– Слухаюсь, Симоне Васильовичу.
– Вільний. Можеш іти. – Симон Васильович Петлюра, – чоловік приблизно 32-35 років, невисокого зрозсту, з карими очима і темно-русявим волоссям, мав досить гострі риси обличчя. Статурою не виділявся, хоча був фізично сильним і мав спортивне підкачане тіло. Міністр оборони України, відомий меценат, гангстер, людина яка кришує кримінал, але не такий як всі звикли рахувати. Фінансує теракти і змови проти нинішньої влади, однак виступати відкрито не може, щоб не втратити власних позицій. Влада в країні належить досить сумнівним людям, які не знають що з нею робити. Для Петлюри це гарний шанс втілити свої ідеї у життя. Новини, які він щойно дізнався значно гальмували процес переговорів з Францією і не тільки. Зникли надважливі папери.
Підійшовши до міні-бару, у вигляді старовинного глобусу, наповнивши свій бокал дорогим ірландським віскі 75-річної витримки почав розмірковувати над тим, кому це може бути вигідно. Звісно, що ворогів у нього немало, однак про ТАКІ плани могли дізнатись лише одиниці. Кабінет почав плавно наповнюватится димом від цигарок, а місто остаточно поринуло в царство Морфея, разом з останнім згаснувшим ліхтарем обабіч вулиці.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

2 Коментарі на “Розділ

  1. Юлія Пасічник :
    Ранк: Новачок
    3 коментарів

    Добрий день. Натрапила на ваш фанфик завдяки тік току. Дуже сподобалося, дописую і біжу читати далі. Поки складно щось критикувати, тільки перша глава))

     

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: