Глава 1

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Сніжна. 11 придвісник іде до Цариці. 

  • Добрий день. Ви хотіли мене бачити? 
  • Добрий. Так хотіла. Ось документи, попрошу ознайомитись 
  • Звісно.- ознайомившись Чайлд запитав – ви дасьте мені це завдання? 
  • Так, якщо б не давала просто так не кликала. Ти маєш більше дізнатись про цю ділянку і якщо буде поселення його знищити, ця ділянка прекрасно підходить під мій новий проект 
  • Звісно, я цим займусь 
  • Добре. Вільний 

Наступного дня 

Тарталья почав свій шлях на цю територію. Прийшовши він побачив великі стіни. Він пробував і залізти але вони були дуже високі тому він міг залізти лише до половини 

… Сонце давно вже зайшло за обрій, залишивши за собою тільки одинокі промені світла, які скоро поглине пітьма. Чисте, блакитне небо змінилось на чорне, усипане мільйонами зірок, що ніби перлини розстелились на великому полотні. Стіна все ніяк не бажалась закінчуватись, а тому Аякс вирішив здатись і розкласти багаття біля найближчого каменю. Нервів не вистачало, так само як і тепла. Температура ставала все холодніша і холодніша, проте парубку не звикати. Сніжна набагато холодніша від даної місцевості, адже гори, на яких сніг ніколи не сходить, дають про себе знати, а також саме місто, центр якого розташований між тими самими скелястими, гострими, ніби ігли, великими “шматками каміння”, якщо можна так сказати, був досить холодний через вітри, що постійно там гуляли через “коридор”, який там сформувався. Наразі в синьоокого були досить змішані відчуття. Він водночас і проклинав Царицю, яка явно не жаліла його і відсилала в будь-яку частину світу, а з іншого боку юнак розумів, що його чекає щедра нагорода за свої подвиги, тим самим він зможе прогодувати свою сім’ю і навіть придбати Тевкру дещо цікаве. Вийшовши зі своїх думок Чайлд вирішив назбирати трохи трісочок для багаття. Благо ліс знаходився недалеко, а тому через 15 хвилин вже все було готове і залишилось тільки запалити всю конструкцію. Зробивши всього один мах рукою сірник загорівся, створюючи біля себе мізерну кількість тепла та світла. Не чекаючи ні секунди Тарталья підніс його до ще не запаленого багаття, після чого маленькі трісочки загорілись, створюючи все більше і більше полум’я, яке в кінці кінців дійшло і до верхніх, доволі товстих гілок. 

*** 

  •   Ей, Юко! Тут гості. – покликала юна дівчинка свою товаришку, побачивши сірий, густий дим який доходив знизу.  
  •  Що сталось, Лі? Кого під наші стіни привело? – здивовано запитала та, проте поглянувши вниз вона побачила помаранчеву точку, після чого мозок зразу став згадувати побачених колись людей з таким самим за кольором волоссям, 
  •   Оу… – тільки і змогла вимовити та, після чого коротко кивнула і акуратно, майже безшумно спустилась вниз. 

Спустившись, Юко почала оглядати табір, котрий хлопець вже встиг розкласти. Не побачивши нікого, вона підійшла ближче і почала все розглядати. Вогнище, яке було досить великим. На ньому спокійно можна було б готувати їжу, якісь розстелені ковдри, чи що то було, дівчина не до кінця зрозуміла, і….  

  • Цікаво, кіс? – хтось тихо прошептав на вушко дівчини, після чого те миттєво почервоніло, а сама шатенка відскочила від даної, незнайомої їй особи і рефлекторно дістала свій спис, що акуратно красувався на натренованій і елегантній спині юної леді. 
  •  Хто ти такий? – серйозно запитала та, звівши брови до купи – Як сюди потрапив? 
  •   Я Чайлд, 11 придвісник Фатуї – з деякою усмішкою відповів юнак, після чого з’явилось дуже сильне бажання врізати йому в лице. 
  • Фатуї? І що фатуї тут забув, невже наші стіни зацікавили – заспокоївшись дівчина акуратно поставила спис на своє законе місце і акуратно але легко підійшла до парубка. 
  • Може і зацікавили, але зараз мене зацікавило дещо інше. Наприклад ця обворожительна особа – вони почали зближуватись, але зближувались дуже акуратно, і тут… Ляпас. Сильний ляпас на половину лиця, який залишив червоний слід на лиці хлопчини. Здивувавшись Чайлд відійшов і витягнув свої гідро мечі 
  • Страх загубила, я можу і сильніше врізати – з легкою посмішкою промовив парубок 
  • Як я хотіла це зробити, не думай що можеш так легко мене заворожити, і не таких бачила – взявши спис у свої ніжні руки вона направила його на Аякса – не думай що я така довірлива, особливо до Фатуї. Не забувай ти на моїй території 
  • Оуу, і правда я так легко повівся, та навіть так, ніхто не забороняє мені прижати тебе до цієї стіни, а я це легко можу зробити 
  • Я так не думаю, але зараз я не маю ні бажання, ні часу з тобою бавитись. Прощай – легко щолкнувши пальцями вона пропала із виду хлопця залишивши за собою яскраво червоно-бірюзових метеликів  
  • Цікава дівчина, хотів би я з нею ще раз зустрітись у бою – сказав це у себе Аякс і почав підкидати у червоне багаття дрова які найшов у лісі неподалік, а ніч така сама зіркова як і була завжди 

На стіні 

Коло Лі появилися червоні метелики і через секунду появилась і сама дівчина, зігрівши на секунду особу яка чекала на неї. 

  • Юля ти як? – підбігла кароока до своєї товаришки 
  • Все добре не хвилюйся, але послідкуй за ним, добре? 
  • Звісно, а ти куди? 
  • Я у лікарню, маю справу яку дуже довго відкладала 
  • Ох, добре іди 
  • Дякую – зіскочивши із стіни дівчина розкрила гарний планер і акуратно полетіла у сторону лікарні залишивши свою сестру і товаришку саму 

*** 

Зайшовши Юко зустрілась з дільничним лікарем Ханною. Нова молода дівчина яка недавно одержала Око Бога, достатно сильний каталізатор який легко вилікує легкої і середньої тяжкості травми. 

  • Привіт Хан, як вона 
  • Все добре, я не чіпала спори, але дивилась на стан пацієнтки 
  • Молодець – підійшовши до капсули вони почали оглядати пацієнтку 
  • Мені потрібен чистий пінцет – вимовляє Юко водночас натягаючи нові рукавиці – Це добре що ти не чіпала спори, їх тяжко дістати, ти ще молода тому будеш допомагати, коли навчишся я довірю тобі цю справу. 
  • Я вірю що це буде скоро – щиро рада що вона може хоть чимось допомогти, і з радістю асистує Юко. 

І тут різко вбігає Неля. Вся захекана кричить 

  • Юля, тяжкий випадок!!! 
  • Що сталось?! 
  • Немає часу пояснювати, ходи, без тебе не справимось, ситуацію поясню по дорозі 
  • Вже біжу – у спішці Юко дає пінцет Ханні і каже – надіюсь ти бачила як я діставала спори, бери лупу і витягай, процес не можна переривати, а я біжу 
  • Звісно, удачі – кричить здивована Ханна і прийнялась за роботу 
 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.