Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Глава 1: Промінь надії

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Ранок. Невелике містечко неподалік Америки, занурилося в темряву. Нещодавно найсвітліше місто, що прогресирувало, одного дня завмерло. Влада почала піднімати тарифи настільки високо, що люди почали бунтувати. Місцеву владу скинули, але це не справило позитивного ефекту. Більшість людей почали бідувати, грабувати і вбивати. Подібна анархія тривала довго. Але були люди, які намагалися щось змінити. І наша героїня одна з них. Її звуть Керра. Одна з мешканок містечка, що  представляла  організацію Світла дорога. Ця організація всіма силами намагається допомогти рідному місту. Але така організація була не одна. Багато людей створювали власні політичні організації з різних причин і не завжди вони були на благо міста. Багато народу просто намагалося стати владою, щоб отримати все місто, використовуючи його у своїх цілях. Тим часом Керра повільно прямувала на чергові збори організації. Вона була головною, так що запізнення було неприпустимо.
-Тьху! Знову… – роздратовано крикнула Керра. Довге темне волосся вкотре впало їй на очі. Дівчина багато разів хотіла змінити зачіску, але їй не дозволяли батьки або її підлеглі. Говорили, що так вона виглядає солідніше. Але хоч вона не була з цим згодна. На її думку, невеличкий зріст не робив її солідніше, а тільки ще більше робило з неї дитину. Керра часто бурчить через свої недоліки, у вигляді маленького зросту в 160 см, в 21 рік, або ж великого, розкішного волосся, яке здавалося їй не привабливим. Але, благо в неї гарна команда, яка будь-якої миті могла її підтримати. Хлопця в неї не було досі. Хоча це не було для неї головним пріоритетом. Їй було зручніше жити одній, так вона каже всім своїм друзям. У дівчини є кішка на ім’я  Пушистик  і величезний собачка на ім’я  Сніжок . Керрі такої компанії було цілком достатньо. Тим часом вона вже була біля дверей своєї організації. Вона розташовувалась у будівлі старого кафе, яке дівчина викупила у дідуся, який раніше володів цим кафе. Старому потрібні були гроші, так що він не думаючи, продав приміщення . Згодом “Світла дорога” відновили старе кафе, переробивши під свої потреби. Увійшовши до штабу, Керра відразу ж помітила Івана, який сидів на одному з крісел. Тоді він перебирав папери  і щось писав. Він був заступником Керри, тому йому часто траплялася вся паперова робота.
-О, Ваня, ти вже тут. Як завжди найперший – з посмішкою звернулася дівчина. Хлопець не відразу її помітив, тому що був зайнятий роботою.
-О, привіт бос. Так, тут вирішив переглянути всі наші справи і накидати нових ідей – усміхнувшись, відповів Ваня. Він був одним із найперших учасників організації. Вперше познайомившись із Керрою в інтернеті. Незабаром вони міцно потоваришували і Ваня вирішив переїхати з України до Америки, щоб допомагати їй. Раптом відчинилися двері  і увійшов ще один співробітник організації. Його звуть Гаррі. Побачивши, що бос і Іван були вже на місці, він тихо привітався, відставивши свій портфель убік і сів протилежно Керрі. Діставши невелику книгу, він почав її читати, чекаючи на інших співробітників.
– Ти завжди такий тихий Гарі … – після цих слів Керра трохи надулася, але пізніше пішла готувати собі каву. Через деякий час прийшли останні дві співробітниці Софі та Мія . Вони були сестрами і часто приходили разом. З усмішкою привітавшись із колегами, вони присіли на найближчі стільці в очікуванні  Керру. Зваривши собі каву, дівчина вийшла до колег. Побачивши, що всі на місці вона посміхнулася. Сівши на  стілець, вона оголосила початок зборів. І в черговий раз тільки Іван мав новини, і ідеї з цього приводу.
-Забув сказати Босс, через 7 днів проходитимуть вибори з приводу нового міського голови та його організації. Думаю, нам треба поспішати. Не багато часу ми маємо, щоб вигадати що сказати. – одразу ж заговорив Ваня.
-Ти маєш рацію, але хіба ми зможемо зробити щось на стільки важливе для цього міста, щоб перемогти у цих виборах. Це буде складно… – з невпевненістю відповіла Керра.
-Так варто починати прямо зараз! Головний контингент виборів – це бідні люди. Вони не менше за нас хочуть змін на краще. Нещодавно люди районів Лауреат і Джослін стріт втратили багато робочих місць. Порт, в районі Алдан стріт був перекритий, через дороге обслуговування кораблів та човнів, які там знаходилися. І виходячи з цього, ринок риби та заморських товарів теж перекрили. Люди втратили багато робочих місць, до того ж, багато хто почав голодувати. Два дні тому, на перетині Орландо стріт і Оріон стріт прорвало трубу, через що всю дорогу було перекрито. Багато людей більше немає води. Більшість перших поверхів і невеликих магазинчиків, які знаходилися поблизу, повністю затопило. З чого почнемо Бос? – повідомівши новини всіх подій, Ваня відкинувся на спинку стільця, чекаючи відповіді. Гарі сердито глянув на нього, після чого похмуро повернувся до книги. Керра дуже здивувалася, що за один день її підопічний зміг зібрати стільки потрібної інформації щодо міста. Трохи подумавши над усім, вона вирішила.
-Добре, пропоную поділитися на команди  і кожному із завтрашнього дня вирушити в ті райони, де сталася подія. Будь ласка, добре підготуйтесь . Команди будуть такими, перша команда: Софі  і Мія відправлятимуться в район Лауреат і Джослін стріт. Вам потрібно буде більше дізнатися у людей, що трапилося і чому вони втратили роботи та по необхідності, викупити робочі місця в минулих власників і повернути всіх людей назад. Друга команда: Я, і Ваня, ми разом вирушимо … – раптом заступник вирішив її перебити.
-Вибачте, що перебиваю Бос, але я пропоную вам вирушити разом з Гарі. Я думаю, я якось сам впораюся – з посмішкою промовив Ваня.
-Ну добре … Друга команда: Я і Гарі. Ми вирушимо до порту і спробуємо, щось вирішити. Вань, а ти вирушай у район Орландо стріт і спробуй поремонтувати труби і позбавитися проблеми, разом з людьми. – Відфіркнувшись, Гарі забрав свій портфель, подавшись у невідомому напрямку. Софі і Мія тим часом вирушили в місто, готуватися до завтрашньої справи. Обійнявши свої коліна, Керра засумувала.
-А раптом у нас нічого не вийде і ми знову програємо. Тут тільки ти – показавши пальцем на Ваню – робиш, те що,  потрібне заради організації. Софі, Мія та Гарі не погані люди, я з ними давно знайома, але в подібних речах у них користь нуль. – Підійшовши ближче, Ваня погладив по маківці Керру, відповівши
-Не Переживайте Бос! Я думаю, ми всі разом впораємося із цим завданням і весело відсвяткуємо нашу спільну перемогу. Та й, гадаю, збільшення штабу нам не завадить, – з усмішкою відповів Ваня. Надягнувши свій білий плащ, він попрощався з Босом і вирушив додому. Трохи посидівши і обміркувавши всі справи, Керра закрила кафе, і теж вирушила додому. Вже почало темніти, тож дівчина швидко попрямувала додому. Нагодувавши своїх домашніх тварин, Керра сіла перебирати нові газети, шукаючи статті з приводу подій у Порту. Роздумуючи над словами Вані, щодо нових співробітників. Раптом вона почула, що Сніжок почав гавкати. Підійшовши до нього, вона погладила його по голові, подивившись у вікно. Дорогою йшла маленька дівчинка, зовні років 12-13. Вже було пізно. Ходити в такий час вулицями було небезпечно. Але на обличчі дитини було видно, що їй було весело. Дівчинка весело стрибала, і співала пісеньки. Керра вирішила спуститись до неї. Накинувши на себе стару курточку, вона попрямувала надвір. На дворі вона помітила, що дівчинка кудись зникла. Алія вздовж її будинку була дуже великою  і за такий малий час її не можливо було пройти. Махнувши рукою і списавши все на недосип та переживання, вона повернулася додому. Тим часом Іванязайшов до одного зі старих, ще працюючих кафе, неподалік будинку. Місцевий бармен, старий на ім’я Арнольд, знав його. Ваня часто заходив до нього на філіжанку чаю і ділився своїми новинами.
-О, Іване, радий тебе бачити-з усмішкою промовив Арнольд, помахавши йому рукою з іншого кінця кафе.
-І я радий тебе бачити Арнольд, як у тебе пройшов день? – Усміхнувшись у відповідь, запитав хлопець.
-Сам знаєш, що коїться останнім часом. Відвідувачів дедалі менше. Так скоро думаю закритися, – сумно відповів старий
-Не хвилюйся , я, разом із організацією Світла дорога зробимо все необхідне, щоб врятувати твій бізнес – посмішка не сходила з його обличчя
-Спасибі тобі. Сподіваюся на тебе. Ось твій чай до речі. Ще гарячий.
-Хах, дякую величезне. До речі, у тебе немає на прикметі когось, щоб збільшити наш штаб? Може, сам до нас підеш?
-Хо-хо-хо. Насмішив мене. Якби я в цьому розбирався… Але на прикметі у мене є одна людина…
-Цікаво, хто ж це? – Зацікавлено запитав Ваня.
Познайомившись із можливо, новим співробітником Світлої дороги Ваня розповів усі справи, чим зараз зайнята організація. Це дуже надихнуло нового співробітника і він з радістю наважився допомагати їм і бути з ними в одній організації. Подібний настрій хлопцеві сподобався. Поспілкувавшись ще трохи з новим знайомим, Іван подався додому. Софі, та Мія тим часом уже давно були вдома. Гарі повернувся додому, як до нього одразу прибіг його кіт, на прізвисько Персіан. Давши молочка своєму коту, хлопець і сам сів вечеряти. Він завжди був один. Що у дитинстві, що у юнацтві, що зараз. Батьки його покинули, залишивши на виховання дідусеві. Хлопцю було з дідусем добре, але це тривало не довго. Старому вже було 95 років. У 17 років Гарі втратив його, після чого закрився в собі, переїхавши до іншого міста. Батьки раптом згадали про нього, але йому це вже не потрібно. Познайомившись із Керрою, замкненість трохи зникла. Керра і Ваня часто окремо приходили до нього в гості. Нехай він здається тихим і злим, насправді він дуже радий був подібним візитам. Так його життя не було настільки нудним і самотнім. Доївши вечерю, він узявся готувати їжу на завтра і хоч уже був дванадцята година ночі, спати йому не дуже хотілося. Гарі умів добре готувати і часто пригощав усіх у штабі. Найкращу їжу він готував тільки для Керри, тому що вона йому сильно симпатизує. Нехай він це і приховує  і окрім його кота про це ніхто не знав і  наврядчи хтось дізнається. Доготувавши їсти, він пішов спати. Кіт прийшов до нього. Місто заснув. Що ж дасть йому новий день? Все незабаром має змінитися на краще. Але й інші організації не сплять. Як кажуть, переможе найсильніший.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь