Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

В мене нема ідей?

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Написано для Осіннього фікрайтерського з’їзду 2021 за ключем “какао і шкарпетки”

 

 

Кожен спонтанний однаковий ранок. Я люблю прокидатись і не люблю вставати. Цей час у ліжку найцінніший. Лежиш. Ще не насипалась купа справ. Можеш просто помріяти. Просто почитати.

Клац

Клац

Клац

Встаю з ліжка. Натягую шкарпетки. З опаленням зараз біда. Воно не хоче бути моїм. Доводиться зігріватись самостійно.

Клац

Клац

Клац

Промерзла кухня. Тут ніколи не було затишно. Добуваю вогонь. Не для всіх. Для себе. Лиш би мені це допомогло зібратись, зігрітись.

Клац

Клац

Клац

Влаштовуюсь біля ноутбука. Закутуюсь у халат. Коц.

Клац

Клац

Клац

Від горнятка з какао парує. Воно занадто гаряче, аби пити зараз. Я грію руки. Це теж не погано. Таким і був мій план. Стає тепліше, поки не доводиться відірвати долоні від кухлика.

Клац

Клац

Клац

Думки розбігаються. Я знову сиджу сама. Хочеться повернути руки в тепло. Не дозволяю. Вони продовжують пурхати клавішами. Ідей нема.

Клац

Клац

Клац

Я не вірю в натхнення, та перечитавши останню роботу, написану механічно, задумуюсь.

«Це нікому не потрібно.”

«Я пишу для себе. »

«Я не можу писати для себе. Усе вже є в голові. Думками я розпочала й закінчила історію.”

«Починати важко, та нічого не робити ще важче.”

«Бездіяльність не помічник…”

Клац

Клац

Клац

Дописала. Перечитую. Ідея не подобається. Стиль не подобається. Думки не подобаються.

Клац

Клац

Клац

День закінчився. Пустий кухлик не гріє. Він наповнився холодом кімнати. Встаю. Знімаю шкарпетки, йду спати.

У голові, нарешті, не клацає. Думки розбіглись. Прийшла ніч. Усе, що могли, ми зробили. Завтра буде новий день. Повний переживань. Ідей. Втрат. Надбань.

Можна почитати годинку для відволікання. Добраніч.

Клац

Клац

Клац

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь