в закутках гоґворцу

FavoriteLoadingДодати до улюблених

 

написано на Осінній Фікрайтерський З’їзд 2021

ключ: на публіку

Вони вороги. Гаррі Поттер — національний герой, Драко Мелфой — Смертежер.


 

— Чого такий кислий, Поттере? — Драко злісно шкіриться. Пенсі тихо фиркає збоку.

— Чого такий живий, Мелфой? — Рон без уваги відбиває напад. — Ах так, то ми ж тебе врятували, тхір мерзенний.

Гаррі робить великий вдих, видих, і майже чорним поглядом дивиться на слизеринця. Сірий лід чужих очей пронизує з маківки до п’ят, але Поттер не відводить погляд. Він переміг Волдеморта, він Мелфоя не боїться. Щось хвилююче закручується в грудях. Так не має бути, вони вороги, конкуренти. Гаррі — герой, Драко — Смертежер. Так було, так і буде. Гострий погляд приходиться від лоба до самого підборіддя, і хлопець напружується.

Кривий оскал на чужих вустах хочеться стерти, іноді кулаком, іноді губами.

— Йди до біса, Мелфой, — тільки і кидає Гаррі й слідкує за Роном в бібліотеку.

Самою спиною брюнет відчуває злий погляд, який затримується трохи нижче попереку. Ґрифіндорець не має третього ока, але передчуття не підводить. Вдалині роздається пара кроків, які завертають на розі.

— Ходімо, — тільки і виривається з Поттера.

Із слабкою посмішкою Візлі похлопує друга по плечу та йде трохи попереду. Сумка з пергаментом неприємно тягне плече вниз, усвідомлення розміру невиконаних завдань тягне все тіло вниз: вони знов закинули всі справи на потім.

Холодний погляд сірих очей не виходить з голови. Вони вороги.

В бібліотеці тихо. В середу ввечері тут немає майже нікого, тільки дівчина з Рейвенкло непорушно сидить у кутку. Рон кидає все приладдя, відкриває книгу і мовчки дивиться на перо. Сидить. Сидить і Гаррі, але книга так і залишилась в сумці. Нащо вдавати роботу, якщо й досі в голові лише чужі бридкі очі?

Через годину не витримує і Рон, кидаючи все назад. Рудоволосий якийсь час споглядає друга, співчутливо чухає по голові та йде до кімнати. Поттер обіцяє повернутися через півгодини. Йому треба закінчити есе по Трансфігурації.

І він дійсно встає, йде до поличок і проходиться по ряду книжок однакового кольору. В бібліотеці стоїть цілковита тиша. Аж раптом, коли книга вже в руці і хлопець майже розвернувся, невідомий притискає його до полички, залишаючи руки обабіч голови. Хмурі сірі очі вдивляються в зелені, поки книга нечутно падає на підлогу.

— Де твій дружок, Поттере?

— А тобі на побачення запросити нема кого?

Знайома усмішка розквітає на чужих вустах, і Гаррі потрібно кілька секунд, аби знов підняти погляд. Вони вороги. Поттер — герой, Драко — Смертежер.

Слизеринець довго дивиться впевненим поглядом, і брюнету майже вдається опанувати себе. Аж поки Мелфой не нахиляється, аби грубо врізатися в чужі губи.

На відповідь довго чекати не доводиться: секунда, і руки Гаррі вже плутаються в білому волоссі, поки Драко притискає тіло ближче, проводячи долонями по боках аж до стегон.

Їх не зрозуміють. Гаррі Поттер — національний герой, Драко Мелфой — виправданий Смертежер. І все їхнє життя буде обмежуватися такими зустрічами в бібліотеці, бо не можна.

Драко тихо стогне. Він не визнає, але Гаррі цього вдосталь, аби сильніше потягнути пасма і пройтися губами лінією щелепи. Мелфой програшно закидує голову.

— Не боїшся, що я прокляну нашу національну цяцьку?

Поттер секунду вдивляється в сірі очі, і бачить в них маленьку частку страху. Бачить — і м’яко притискається до почервонілих губ.

На публіку вони грають ворогів. Наодинці вони жадібно крадуть поцілунки в закутках Гоґворцу. І це в них ніхто не забере.

 

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.