Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Він і правда дивакуватий

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Сиджу я тепер перед директором , який пропонує мені якихось шоколадних жуків .

-Ні, дякую.

-Хочеш бути професором?

-Що?

-Що?

В мене як і в Снейпа відвисла щелепа. Якого біса директор наймає непонятно кого , щоб вчити дітей, це ж найкраща школа чаклунства. Я знову переконався який він безвідповідальний дорослий. У мене давно виникло питання , чому один з найкращих чаклунів сам не позбудеться Лорда воледеморта, а підставляє дитину. Це не тому що Гаррі обраний просто Дамбелдор прикриває свій старий зад дітьми.

– В нас на наступний семестр нехватає професора по захисту від темних сил.

-Почекайте секунду.

-Як тебе звати хлопчик мій? -Він мене перебив.

Директор навіть не хоче мене слухати, і його звертання. Бісить.

– По-перше перш ніж запитувати чуже ім’я ввічливо було б самому назватися. По-друге я не хлопчик і точно не ваш. І в третіх я не зголошувався тут працювати.

Снейп і Дамбелдор виглядали здивовано, але цей вираз у старого швидко змінився на посмішку.

-Вибачай , якщо коротко то мене звати Альбус Дамбулдор , але можеш звати мене професор Дамбелдор або по імені як тобі зручно.

-Добре Альбус я Кейл Хенітус, і якщо буду тут працювати то не задармо .

Він завмер коли почув ,що невідома людина так нагло говорить його ім’я , але це все-таки його ініціатива. Професор Снейп мовчав спостерігаючи за поведінкою , рухами та мімікою червоно волосого парубка.

– Так як у тебе не має з собою речей , я тобі відділю суму і зарплату ти будеш отримувати відповідно до кількості занять які ти проведеш. Але я хотів би дізнатись про тебе більше.

-Альбус друже мій, спочатку давайте питання і я відповім на які зможу. – директор здригнувся, від такої фамільярності. Не дарма Альберту говорить , що в мене дар виводити людей з колії .

Дамбулдор витягнув якийсь бланк .

-Повне ім’я?

– Кейл Хенітус

Ніколи не чув такого прізвища.

-вік?

-23

-А ви доволі молодий.

– Я втомлений , середина ночі, тому можна скоріше? – Намікав я що не хочу коментаріїв.

-Звідки ви?

-Я живу дуже далеко.

-Сім’я?

-Промовчу.

-як сюди потрапили?

– не знаю . У мене трохи піднявся настрій , коли побачив як від моїх відповідей пробує стримувати злість директор.

-На скільки ви тут?

-думаю не більше року .

В кімнаті повисла тишина . Зрозумівши що з мене інформації багато не нагребеш.

-Добре Кейл , містер Фільч проведе тебе у кімнату.

– містер Хінітус будьте добрі і у мене теж є кілька зустрічних питань , але я і справді втомився тому прибережу їх на наступний раз. – Він встав і пішов за Флічом не попрощавшись.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь