Тепер точно все втрачено. Він все зіпсував. Він зробив недостатньо. Він їде додому. Він більше не буде намагатись. Його ім’я не звучало..
Всі почали метушитись, ведучі повернулись, якась новина від суддів. Гаррі не хоче нічого слухати, йому здається, що з нього вже знущаються. Проте він стоїть, як і решта хлопців, що не пройшли. Звучить його ім’я і ще імена чотирьох хлопців: Зейн Малік, Ліам Пейн, Гаррі Стайлс, Луї Томлінсон і Найл Хоран. Кожен з них відразу повеселішав, їх кудись ведуть, їх ведуть до сцени, жоден не промовляє ні слова, всі в очікуванні. Там вони побачили ще чотирьох дівчат. Хлопці стали у рядок й обійнялися, щоб триматись разом.
Гаррі стоїть не відводячи погляду від суддів, що виголошують якусь промову. Що? Вони проходять далі? Гаррі інстинктивно біжить й зустрічається з обіймами Луї, який аж вистрибує на нього. Вони міцно тримають один одного й розчиняються в емоціях нереального щастя, все відчувається так гостро зараз. Після цього Гаррі опускає Луї й тримає руками його лице, у голубих очах він бачить те, що відчуває всередині себе. Решта хлопців також підбігають до них і вже всі разом, вони стрибають якийсь переможний танець і не можуть повірити у те, що сталося.
Потрібно так багато всього зробити. Тепер у нього новий гурт, вони навіть не мають назви, вони ніколи не співали разом, вони геть не знайомі.. Але вони пройшли, вони змогли й вони разом.