Останнім часом Данка ходила понура і зла, чомусь втратила властиву їй життєрадісність та оптимізм. Напередодні великодня дівчинка сиділа біля шафи, перебирала старі зошити, книжки і журнали. Вона побачила в одному з журналів розділ про ворожіння і їй закортіло почитати. Таке часто буває: сідаєш за справу з книжками і захоплюєшся однією з них на весь день. Для ворожіння треба відкрити будь-яку книгу на будь-якій сторінці, тицьнути пальцем наосліп і прочитати передбачення. Думаю, ви точно колись чули про таке. От і Данка з нудьги відкрила один зі своїх зошитів і вказала пальцем на пусту сторінку. “Круто” подумала вона і вирішила спробувати інший зошит. Знову пусті клітинки. “Може така в мене доля пуста?” Данку це засмутило і вона взяла товсту книгу Тютюнника. “Тепер вже точно має спрацювати” подумала вона. Відкриває, тицяє в сторінку, відкриває очі, а там ілюстрація! “А щоб тебе!.. Може піти помалювати? Ні, спробую останній раз”. Цього разу потрапила на густо вкриту текстом сторінку. Але рядок повідомляв: “Можемо за ледарство з колгоспу викинути”. “Ой!” подумалось “Треба справу скінчити, потім почитаю”.