– То навіщо завітали? – протягнула Вай з награно-ввічливим тоном, крізь який просто крупним шрифтом читалося: «Будь ласка, вимітайтеся звідси». – І звідки, до речі, взагалі дізнались цю адресу?
– Спитав у відділку, – зізнався той.
– Он як… Пундику, побалакай-но, будь ласка, зі своїми підлеглими, аби вони не розпатякували конфіденційну інформацію на всі боки, гаразд? – напружено проговорила Вай, озирнувшись назад.
– То… тато, чому ти прийшов? – втрутилася Кейтлін, виходячи наперед та трохи відтісняючи енфорсерку, яка надто захопилася демонстрацією свого обурення.
– Хотів попросити тебе про дещо, – зітхнув чоловік, почухавши потилицю. – Сьогодні твоя мати буде на урочистому заході в міському парку, відкриватиме там пам’ятник загиблим радникам. І я б дуже просив тебе… поговорити з нею.
– Вибач, але з урахуванням її останніх дій та висловленої позиції, нам з нею наразі немає про що говорити, – суворо відказала Кейтлін, сердито блиснувши очима.
– Розумію тебе, – стражденно похитав головою пан Кірамман. – Але… вона любить тебе, Кейт. Просто їй важко змиритися з твоїм рішенням, бо не розуміє його. Що поробиш, вона мріяла, аби ти обрала собі партію, відповідну до становища нашої родини, адже переконана, що лише так в тебе все буде добре. Я й сам, коли чесно, трохи здивований твоїм вибором… проте для мене головне, що ти разом саме з тією людиною, з якою по-справжньому щаслива.
– Тобто, це ви зараз тонко натякаєте, що принаймні хоч самі не будете доводити Кейт до нервового зриву своїми вересками з вимогою «дати копняка тій волоцюжці та знайти когось пристойнішого»? – підозріло протягнула Вай, демонстративно обійнявши дівчину за плечі сильною рукою.
– В жодному разі, – запевнив пан Кірамман, тяжко зітхнувши. – Я, коли чесно, почав про щось здогадуватись, ще коли вперше побачив вас разом, тож для мене воно й не стало сюрпризом. Між вами це… одразу відчувалося, так би мовити. І я вірю, що ти не скривдиш її, – додав він, глянувши на Вай. – Тому зараз… я б просто хотів, аби ви з матір’ю помирилися. Я певен, що вона зможе дослухатись до тебе. Надто зараз, після тієї вашої сварки на прийомі. За час, що минув, вона встигла добре осмислити свої дії та зрозуміти, наскільки була неправа і скільки зайвого наговорила. Повір, Кейт, вона весь цей час сама не знаходить собі місця. Але просто не здатна зробити перший крок. Просто скажи, чи ти справді хочеш більше ніколи з нею не бачитись, бо жодна з вас не наважиться першою почати розмову? Незалежно від того, хто в цій ситуації має рацію, а хто помиляється. Тож… будь ласка, спробуй. Гадаю, невеличкий публічний захід підходить для цього найкраще. Там вона точно посоромиться влаштовувати скандал і принаймні вислухає тебе.
– Я подумаю, дякую.
– Гаразд, тоді я додому. Треба встигнути перевдягнутись в урочистий костюм до події. Сподіваюсь побачити там вас обох, – проговорив чоловік. І кивнувши на прощання, пішов.
– От же на тобі, – закотила очі Вай, зачинивши за ним двері.
– Так, я ж навмисне поставила нам в графіку вихідний саме на сьогодні, аби не йти на чергування в парк під час тієї події та не бачитись з нею, – зітхнула Кейтлін, прихилившись до стіни.
– Навіть так, пундику? А цього ти мені не казала.
– Не хотіла зайвий раз тебе тривожити.
– То як, що ти вирішила? – підморгнула Вай. – Підемо туди сьогодні, чи ну його все та повернемось до ліжка?
– Друга пропозиція занадто заманлива… але гадаю, нам, все ж, варто обрати перший варіант, – сумно зітхнула Кейт.
– В такому разі збираймося, не варто надто сильно запізнюватись. Бо ще прийдемо туди, коли твоя мати вже піде додому, – усміхнулась Вай, грайливо її поцілувавши.
Додати до улюблених