Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Випадковості не випадкові

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

——————————————————

Примітка: *думки Гука*
“думки Те”
Приємного читання) 🚬🗿
————————————————

Мій біль – це тільки мій біль.

— Моя ж ти кукурудзника, красуньку мій! Персик. Сирничок мій ненаглядний! Моя солодка бусинка, – чмок,
— Перожуля, – пристрасний чмок, — Найсолодша, улюблена, красива, не повторна, неземна, запаморочлива лапочка в моєму житті!! Так би й з’їв тебе!,- вже биту годину поспіль, мила омежка Техен, балакає з дакімокурою, на якій зображений його кумир, за сумісництвом – чоловік, син, брат, дід, татко і звичайно об’єкт мастурбації. Родина, якої у Кіма немає. Ну…вона звичайно є… Але по суті її ніби немає. Пізніше зрозумієте.

— Ееххх…пора б і ділом зайнятися,— сумно промовив Кім.

Одним з найбажаніших речей у цьому світі для Те, знайти свою другу половинку, знайти справжнє щастя. Понад 5 років тому, ТеТе пішов “утік” з дому. Батьки ніколи особливо і не цікавились життям парубка. Робота, бізнес та в принципі омега в сім’ї “мажорів”, не найприємніше оголошення.
“Омега, беззахисна особина, не зможе взяти на себе всі справи компанії” – всі 20 років говорив батько Кіма. Коли хлопцеві виповнилося 18 років, батько і тато почали підшукувати “пару” для сина, мовляв: “Навіть від тебе має бути користь, одружишся за розрахунком”. Два роки, два ебані роки, омега не міг знайти собі місця. Що не день те побачення. Були різні люди, в основному, пихаті індики, що не бачили далі свого носа нічого. Пару разів Теше не витримав і коли до нього вже відкрито домагалися сказав “Остинь йолоп” – виливши при цьому на хлопця вазу з водою. Довго тривали такі “побачення”. Поки одного дня, тато не прийшов з весільним костюмом в руках, і під ціпок у прямому сенсі погнав його під вінець. Тоді й урвався терпець Техена. Він утік. Змінивши ім’я, прізвище втік з цього пекла, що зветься домом

°°°

Звук телефонного дзвінка

— Кому я в такий час потрібен, щоб тебе підняло і гепнуло ! – нервово промовив той і зняв трубку.

— Алло я вас слухаю, – холодним тоном гукнув хлопець людину з іншого боку телефону.
— Доброго ранку, Чхве Тэмін? – запитально почувся жіночий голос.

Після втечі, Техен змінив документи й тепер він – Чхве Тэмін.

— Так, це я. Хто ви? – здивувався сіро-волосий.
— З вами веде діалог секретар компанії Big Hit Entertainment. 20 січня 2020 року ви були на співбесіді, як один зі стажистів на вакансію головного фотографа Чон Чонгука, нашого сольного артиста. Хочу сказати вам приємну новину. Ви прийняті. Завтра по вас заїдуть рівно о 8:00. Не спізнюйтесь, до побачення Чхве Тэмін, приємного дня.

“Тихо тс … спокійно не кричати … – Те максимально намагався не закричати. ​​У животі вирувало, очі сяяли, здавалося одна секунда і вони випадуть з орбіт. Раз … два … три.

— БЛЯЯЯЯЯЯТЬ ДЯКУЮ ГОСПОД І ПОХУЙ, ЩО Я В НЬОГО НЕ ВІРЮ!!!! Я ЦЕ ЗРОБИВ!! ОТ КУРВА ТААА !! – з розбігу Кім стрибнув на ліжко, люто схопивши улюблену подушку, почав цілувати ту,
— Чоніі я скоро тебе побачу!,- верещання поросяти, — Не можу повірити. Я зробив це, – засмутився дивлячись на фото батьків, – А ви казали, що нічого без вас не зможу, – повільно підійшовши до вікна, Тете промовив, – Можна і погуляти, погода шикоз. Вирішено!,- хлопчина підбіг до шафи, — Так сьогодні я хочу бути милою булочкою … мабуть, одягну ось це, – по бушуя у своєму гардеробі, Теша зібрав свій сьогоднішній мі-мі-мі лук. Молочно-біла сорочка, по верх якої кароокий одяг теплий бежевий светр, з вишитим на ньому ведмедиком. Широкі картаті штани, у біло-коричневому кольорі, чимось схожі на піжамні. Заправивши сорочку і передню частину светра, наш щасливий юнак, попрямував до дверей. “Ключі, гроші, фотик” – перераховував усі важливі речі у своїй голові Те.
“Я готовий”

°°°

“Не люблю людей..” – йдучи денним містом у купі невідомих хлопцю людей, Те раптово згадав, чому він так рідко виходить з дому. Астрологи кажуть Козеріг не боїться самотності… Свої глибокі почуття воліє нікому не відкривати. У ранні роки, як правило, легко та просто довіряти людям. Не знаючи світу і беручи все за чисту монету, цей знак зодіаку натикається на безліч колючок, заробляючи тисячу й один душевний шрам. З віком, гартуючи свій характер, душу та тіло. Припиняючи довіряти людям. Друзі… важко сказати, що козеріг їх не хотів би, але в цьому світі їх дуже складно знайти. Тому, козеріг не думаючи вибере бути самотнім. Тримає в собі неймовірне бажання знайти своє кохання. “Думаю, варто піти у своє улюблене місце … з чого я вирішив взагалі піти в центр міста, ще й у самий пік дня”

Тихе містечко, перше за значимістю для Тете місце в цьому житті. Ніде в цьому чортовому світі хлопцеві не буває так добре.

°°°

Йдучи вздовж алеї, вдихаючи свіже, сире повітря Техен думаю про багато речей у цьому житті… любов, дружба. У такі моменти Кім не може стримати сліз. По щоці стікає самотня прозора сльоза. Хлопець дуже сильний, ніколи не можна плакати та показувати свої емоції, йому як нікому іншому це відомо.
Кажуть, сумні люди люблять дощ, адже тепер можна плакати і ніхто цього не зрозуміє.

На кінчику носа Техен відчув краплю дощу, що впала на нього. Примруживши носик, омега потер рукою перенісся, стираючи крапельку води.

Тут ніколи не буває людей.

Істоти на зразок людей не зможуть зрозуміти істинної глибини цього місця.

Обрив.

Як правило, страшно уявити людину, яка усміхається в очі смерті. Техен саме такий. Сідаючи до краю урвища, на злегка вологу зелену траву стає легше дихати … Ноги, не дозволено сильно, відчувають всю висоту цього урвища. Вітер і шум прибою під ногами пестить вуха неймовірними звуками природи. Почастішання дихання, яскравий блиск в очах. “Ось чому я все ще живу” – подумав парубок.

Шум двигуна

“Це ще що таке …?” – За звуками, було зрозуміло, що це машина, що під’їжджає. – “Але хто міг сюди в такий час заявиться, добре вдаю, що я нічого не бачу і не чую” .

– Хто це там?! – Те здригнувся, позаду нього хтось крикнув явно намагаючись привернути до своєї особи увагу. Кім мовчить.

– Алоо, молодий чоловіче ? – На своєму плечі, хлопець відчув чиюсь руку. Рефлекторно відсахнувшись від дотику, він мало не впав у низ. Благо незнайомець встиг схопити Те за светр і потягнув на себе.

— Ви що з дуба впали? А якби щось сталось ? – перейшов на крик приставний незнайомець.

— Ну впав би й гаразд, чого так кричати — з незворушним спокоєм пробубнив Те.

— Ви божевільний?, — заспокоївшись, промовив хлопець із капюшоном. Розгорнувши Кіма до себе, незнайомець подивився прямо в очі, ніби намагався там щось побачити.

Зараз перед поглядом Те, красива картина маслом. Чорні, як смола очі, густі чорні вії з крапельками дощу на них. М’які риси обличчя можна було розгледіти попри те, що чорна шапка приховує брови чоло і волосся. Ніс і губи приховує біло-чорна маска, на ній були зображені … зірочки? Через дощ, було погано видно. Порцелянова шкіра видніється на маленькій ділянці відкритого обличчя. Навіть волосся було сховане в капюшон. До речі, цьому хлопцеві явно подобається чорний колір. Окрім маски, шапки. Всі інші елементи одягу також чорні. Джинси, снікерси та пальто також одного кольору. Відрізняється білий пояс на частині верхнього одягу. “Яка тонка талія..” – мимоволі подумав Кім. Навіть за купою одягу можна легко розглянути фігуру хлопця. Тонка талія, широкі плечі і не менш широкі стегна. “Зійшов як з картинки..”-
щойно ця думка відвідала хлопця, незнайомець спитав.

— Може вам потрібна допомога? — з якоюсь добротою? у голосі промовив чорноокий.

– Хах …, – важкі зітхання почулись з вуст хлопця, – Я не псих, – усмішка – І ні. Допомога мені теж не потрібна, – весь цей час Те безсоромно розглядав хлопця. Зрозумівши свою помилку, той повернувся до урвища, прибираючи руку хлопця зі свого плеча.

– Не схоже, що вам не потрібна допомога. Не хотілося б мені побачити, як якийсь божевільний стрибне в прірву, та ще і я це бачу, – хлопець все ж таки прибрав свою руку, але сів поруч з божевільним.

— Не думаю, що з вашим вузьким мисленням мені варто вам щось говорити. Адже не зрозумієте,— посміхнувся Тете,— Я просто сидів на обриві, чому ви вирішили, що я стрибатиму, та ще й за когось. У мене є мета, і поки що я її не досягну,— глибоке зітхання,— Цьому морю не забрати мого життя,— важкий видих.

— А вам хотілося б стрибнути? — здивовано спитав хлопець.

— Якоюсь мірою так, — повернув погляд на незнайомця, — Думаю, вам не зрозуміти мене.

— Можливо ви маєте рацію, я справді не хотів би стрибати з цього урвища. Занадто мало польоту … я б вибрав вище містечко, якщо вже вмирати, то красиво, – несподівано.

Техен не зміг стримати сміху.

– Давно я так не сміявся, отже, ви й самі ще той суїцидник? – витер сльозу з ока.

— Чи часто ви тут буваєте? – поцікавився хлопець.

— Досить часто, людей тут зазвичай не буває, — з глузуванням сказав Те.

— Кумедно, я не перший день сюди приходжу і раніше людей так само не бачив.

Можливо доля – тієї ж миті подумали обидва.

°°°

Десь протягом 3 годин Те і невідомий говорили сидячи все на тому ж обриві.

Смішно, в компанії цього хлопця нестерпно спокійно. Не відчувається напруження. Хоча здається він альфа … його запах дуже дивний. “Чи можна в нього запитати…?”- Сам себе питав Те.

— Чи можна поставити ризикове питання? – трохи невпевнено промовив Те. У відповідь кивок,
— Твій запах, — запнувся, — Змінюється? Чи мені здається…?

Голова злегка кружляла, у носі стоячи нестерпний запах.
“Занадто прекрасний” – нервово посміхнувся Теша

— Гее, у тебе чуйний нюх. Дійсно, у мене два запахи. Чи зміг вирахувати якийсь із них?,- спокійно промовив той.

— Морква, – кашлянув, – Вірніше, морквяний сік. Зовсім як у кролика – смішок.

“Неймовірно привабливий, вбивчий запах. Мій улюблений”

— Га!? Чого смієшся ірод! Який кролик!, – Дав щелбан.

“Господи, так би й з’їв”

— Айщ! Мені ж боляче! – потер хворе місце.

— Не болючіше ніж впасти з урвища, – усмішка

— Якщо впасти з кручі, ти помреш. Тобто і болю не буде, – розмірковує Кім.

— Дорогим тобі людям, буде дуже сумно. Ти не думав, що якщо ти помреш, твоїй родині буде погано? – зовсім не бажаючи цього вдарив по хворому.

— Ти маєш близьких? – З далекого почав Те.

– Ну … – замислився хлопець, – Теоретично так, – не закінчивши свою думку, хлопець важко зітхнув.

– У мене так само, в теорії, – Те сумно хмикнув, піднявся на ноги і продовжив, – Не кожен може бути коханим, як би сильно не хотів цього … – “Легко на душі, хіба таке буває?” – Роздумував Техен.

Приємний співрозмовник піднявся слідом за Кімом.

-— А зовні ти не схожий на глибоко мислездатну людину, – смішок, – Я відразу подумав, що ти підліток, який вирішив кинутися з урвища через погані оцінки, – сміх.

— Чуєш ти! Та я зовсім такого не схожий! — обурився хлопець, — Та я… та я..!! – не встиг парубка закінчити, як його безсоромно перебили.

— Головка від х…— знов гидкий смішок. — А далі, маленьким знати не треба,— хлопець почав заливатись сміхом, прикриваючи й так закритий рот долонею.

*Я певно не дарма прийшов сьогодні сюди* – усміхнувся своїм думкам хлопець одягнений у все чорне*

— А чи не піти тобі до біса! Козел нещасний!?- мордочка Кіма була багряного кольору. Так він був обурений.

– Уууу як страшно, які ми слова знаємо, – цикнув, – Тобі років скільки, дурню?

В останній момент Кім не витримав. Хрясь! Ще б секунда, і кулак Те прослизнув би щелепою цього хама, але, мабуть у того не погана реакція. За долю секунди, хлопець перехопив руку Кіма, одним не хитрим рухом завів її за спину мимоволі притулившись до тіла бідного ТеТе.

– Я тебе точно скину з цього урвища гад! – крикнув хлопець попавшись у не смішний жарт із долею.

— Ти не в тому становищі, щоб мені загрожувати,— посміхнувся, — Вибачайся, тоді я тебе відпущу.

— За що мені вибачатися!? Це ти тут робиш із себе не зрозумій що! – Кім почав стрімко вириватися з лап хлопця.

— Який ти не вгамований, – трохи задумався,
— Добре, вибач, я був частково не правий. Тепер ти.

— Пробач, що хотів з’їздити по твоєму гидкому еблішку! – пихкає як паротяг Те. “Занадто…занадто близько цей запах я точно задихнусь…”

— Відпущу, але колись,— як на зло, наблизився занадто близько до вуха заручника, — Як тебе звуть?

– Ц геее друже, так справи не робляться! Сам як капуста укутаний. Не морди нічого не видно, а я ще маю тобі своє ім’я говорити, – обурився хлопець. Адже хотілося побачити обличчя хлопця, який так зводить з розуму своїм запахом.

— Мене звуть, — пауза, — Лі Йонджун. Ну а те що я в масці, то тут нічого власне дивовижного, корона ж бродить, – усмішка.

* Його запах … ммм це ж … Апельсин, здається. Люблю цитруси*

— Якщо так боїшся захворіти! – Крикнув той, – Тоді дистанція два метри! – Нарешті вирвався Те. “Спасибі господи, що я випив блокатори …”, (які, до речі не допомагають проти …, а в іншому не важливо) – Я … Кім Техен.

“Ні, ну а що? І лож і ні. У будь-якому випадку, ця людина давно померла”

— Ну, значить, до зустрічі? — хмикнув Йонджун. — Тебе підвести?

– До зустрічі Лі, – протяг руку, – Ні, дякую, я хочу пройтися.

Потиснувши один одному руки. Вони розійшлися, як у морі кораблі, без надії на майбутню зустріч.

Але ж життя підступне, випадкових зустрічей не буває

————————————————

Доброго вечора, приємно познайомитись 🇺🇦🥰😌
Мене звати Мата_Тата 😘
Я тут прийшов вам щось показати. Хочу познайомити вас з моєю першої (україномовною) роботою, сподіваюсь, комусь це сподобається.
Фф був написаний ще у часи корони, тому ось так 💞🙂

Хочу запевнити, якщо читачі будуть, робота буде закінчена. Якщо вам подобається романтика з невеликими шматочками скла, це до мене.

Гарного дня! Все буде Україна 😌

Не будь букою, постав ✨
(Якщо звичайно сподобалося)

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь