…
Зацокотіла дощиком весна,
Загурхотіла хмарами у небі,
Плеснула у долоні — і нема
Зимових холодів, бо вже не треба.
Не треба крижаного шкла в очах,
І в серці хуртовини не потрібно,
Вже час розтанути і плинути в човнах,
На хвилях почуттів різноманітних.
Тримати у долонях цілий світ,
Бо твої очі — то є Всесвіт синій,
Спитати в серця, чи воно в політ
Яскравий хоче вилетіти з тіні.
Хай мочить почуття весняний дощ,
Нехай засмагнуть у промінні сонця,
І я побачу з мокрого віконця
В очах весни відлуння незнайомця.
Шалений світ нас, дивних, не сприймає,
Кордони розставляє між людьми,
Скажи-но, Гаррі, чи в тебе немає
Від брам сердець заклять або ключів?
Відкриєм башти, брами, підземілля,
Побачимо яскравий дивограй,
Ясні думки напоють наше гілля,
І, Гаррі, про кохання нам заграй!