“Король хитрості, чи ти це”? сказав Сем, розмахуючи чимось маленьким перед обличчям Габріеля. Це яскраво-червоний папірець у формі серця прикрашений блискітками.
Це валентинка, усвідомлення цього прийшло до Габриэлю разом із зростаючим страхом. Навіть жахом, тому, що не він послав її Сему.
“Ти смішний”, безтурботно вимовив Сем, незважаючи на нього. Він повернувся до ноутбука, продовжуючи робити те, що робив до того, як помітив валентинку і покликав Габріеля. Потім, він став ігнорувати Гейба.
Для протоколу, Габріель так і не поворушився. Він втратив дар мови. У Сема є таємний прихильник. Можливо, у нього стався маленький шок. Він не повинен тому, що це нормально. Правда, не схоже, що б Сему хтось подобався на даний момент. Габриэль би знав, якби Сем був закоханий. Він намагаеться залицятись до Сема вже місяць. Майже безрезультатно. Коли він спробував легкий флірт, Сем дивився на нього як на божевільного, якого він навіть не може зрозуміти, або – сюрприз – він ігнорує його.
Очевидно, що він не ігнорував невдалі спроби Габріеля привернути його до себе, бо він подумав, що валентинка – це спроба Габріеля налагодити контакт.
“Троянди червоні, фіалки сині. Немає нічого прекраснішого, ніж ми одні у всьому світі” прочитав Сем глузливо, перебираючи папірець пальцями.
Габріель вже хотів сказати, що це зробив не він, але вчасно згадав, він би так і зробив, якби пам’ятав про те, що День Святого Валентина сьогодні, а не завтра. Яскраво-червона блискуча валентинка однозначно в його стилі та, що турбувало його більш за все, коробка шоколадних цукерок на ліжку Сема. Улюблених цукерок Габріеля.
“Що, язика проковтнув?” запитав з усмішкою Сем, коли зрозумів, що Габріель не сказав ні слова.
“Я не писав це”, заїкаючись вимовив Гейб тоненьким голоском і злякався цього звуку. Він не думав, що може звучати так жалюгідно.
“Ні?”, повторив Сем здивовано. Він ні на секунду не повірив у сказане Габріелем. “Чувак, ти єдина людина, із всіх кого я знаю, котра могла написати щось настільки огидне, а ці цукерки твої улюблені!”
Якась дальня частина мозку Габріеля зраділа тому факту, що Сем, скоріше за все, знає про його улюблені цукерки, але він все одно ображений на нього.
Тож, що якщо він не відправляв валентинку? Це міг бути він! Сем не міг просто сказати…
“Це все одно не має значення!”, вибухнув Габріель з таким розчаруванням, що навіть сам здивувався. “Ти не зрозумієш, що тебе кохають навіть якщо перед тобою станцюють голим або поцілують тебе у дупу, придурок!”
Це заставило Сема замовчати. Він дивився на Габріеля вилупленими очима, а його рот відкриватись та закриватись як у риби.
“Я… Я не-” почав бурмотіти Сем, але Габріелю було все одно.
“Збережи це”, сказав він змирившись та махаючи рукою. “Просто… Збережи це, Сем.”
Що ж, все пройшло гірше ніж він думав. В його мріях, Сем завжди стає чарівного червоного відтінка та дивиться на Габріеля з деяким тремтінням. Вони цілуються та… так, нічого такого не відбувається.
Він обертається, готовий вже втекти звідси, але його зупиняє рука на плечі.
“Зачекай,” викрикнув Сем. Він так само дивився на Габріеля вилупленими очима, але зараз, в них проглядається деякий блиск.
Серце Габріеля пропустило удар.
“Я не…” вагаючись сказав Сем, не розуміючи, як сформулювати те, що він думає. “Вибач”, нарешті видав він.
“Це нічого не змінить”, фиркнув Габріель, все ще сподіваючись втекти від Сема якомога швидше.
“Ні! Я серйозно. Мені справді жаль”, повторив Сем, але зараз у нього були ці великі щенячі очі та, ні, Габріель відчував, що ладен здатися.
“Я не думав… Я думав ти смієшся наді мною.” Зізнався Сем та схилив голову додолу, щоб не дивитись Гейбу в очі.
На щастя, Габріель набагато нижче Сема та він міг бачити його обличчя, яке пофарбувалось у глибокий червоний відтінок. Габріель став лиш трохи засмучений, коли зрозумів, що Сем збентежений, а не… розчарований.
“Що ж, так, я не жартував”, прогарчав Габріель, вже спокійніше. Коли присутність Сема стала так його заспокоювати?
Сем, все таки, зустрівся з ним поглядом, настирливо утримуючи його. Його очі – дивна, але в той час захоплююча, суміш світло зеленого та карого, випромінювали таку ніжність, що Габріель не міг не думати про те, що він під гіпнозом.
“Я сподіваюсь на це” прошепотів Сем рівним голосом. Його очі ледь помітні через ніжну посмішку.
Габріель, чий розум зараз у відключці, дивно зациклений на очах Сема, та він ледь помітив освідчення.
Але перш ніж він встиг щось сказати, ого вуста накрили вуста Сема, очі, в розгубленості, закриваються і це так добре та, ох дідько, так м’яко.
Сем цілує його так, ніби у нього є весь час світу. Його рухи впевнені, але м’які, ніби Габріель – якась крихка ваза. Хоча зазвичай, він би обурювався, але зараз, щось у його животі збудилось у відповідь.
Він повільно видохнув, даючи собі можливість розслабитись у поцілунку. Габріель почав цілувати його у відповідь, обережно та ніжно, коли відчув сильні руки стискаючі його, та притягуючи ближче. Язик пройшовся по губам та вуста, мимоволі, відкрились. Сем почав погладжувати найприємнішим способом. Стогін, з легкістю, вирвався з його вуст, коли він більше не міг цьому протистояти. Він швидко перетворюється ніжного та трепетного хлопця у пристрасного і жадібного.
І якщо Габріель думав, що це найкраще, що могло з ним стати, то він, о Боже, він помилявся.
Зараз Сем цілував його так, ніби завтра не настане, з швидкими та глибокими рухами язика. Габріель впав на ліжко, та Сем поряд з ним. Він припав до його щелепи, а потім, спустився на шию, яка стала покриватись червоними плямами.
“Ох, дідько!” простогнав він низько та гаряча прямо на вухо Сему. Щось, явно, впало з ліжка коли він розтягнувся під цим прекрасним чоловіком, котрий прижав його до землі, але він занадто не в собі для того, щоб не звертати на це увагу.
Він запустив руку у волосся Сема і закинув голову та вони відновили поцілунки. Це було занадто брудно, мокро та дуже, дуже добре. Сем почав безпорадно стогнати у рот Габріеля.
В решті решт, Сем відстороняється, Габріель відкрив очі та побачив скуйовдженого Сема, з розпатланим волоссям, червоними блискучими губами та голодними темними очима. Він не може стримати тихий стогін, коли Сем задихається над ним.
Перш ніж він встиг про щось подумати, Сем зловтішно посміхнувся.
“Будеш моїм Валентном?” запитав він грубо і у Габріеля не було можливості закотити очі перед тим, як ці божественні губи накрили його власні, знову. Про дивну валентинку всі вже забули.
***
“Дін, я все ще не впевнений, що знущатись над Семом настільки по-дитячи, доречно”, вже в десяте повторював Кастіель. У нього залягла складка між брів. Дін намагається стриматись, щоб не простягнути руку та не розгладити її своїм пальцем.
“Ні”, розтягуючи слова вимовив Дін, стараючись очистити голову та придумати що-небудь, щоб стерти тривогу з обличчя Кастіеля: “Все добре, Кас. Це ж на благо. Ти зробив світу велику послугу”, сказав Дін. Він був дуже задоволений собою.
І тільки потім, коли він повертався до номера мотелю та побачив Сема, кохаючогося з Габріелем на своєму ліжку та розкиданий по всій кімнаті одяг, він почав підозрювати, що, можливо, трохи помилився.