Арда

То насправді тішило Мелькора. Сам Еру Ілуватар, творець усього, не наважився покарати його за непослух. Безумовно, Мелькор відчував свою могутність, але було і прикро, що Ілуватар не осмілився прийняти цей виклик, спочатку.

В домі Ауле все було звичайно, туди дисгармонія не доходила. Але з тих пір Сауроновий спокій був зворушений. Щось не відпускало його, постійне відчуття, що йому раптом стало необхідне, те чого ніколи і не мав. 

Вже відколи Ілуватар почав нову музику, гармонійнішу  та голоснішу від попередньої, то і Мелькор не стримував своє починаюче безумство. Він задіяв усі свої можливості, аби його власне творіння вибивалось серед ведучої історії. Впорядкована, чуйна душа Саурона тремтіла від перших почутих акордів теми Мелькора. Та легкість, лагідна стурбованість, якою наповнювалась серце, охопила усе його тіло. Він став вести любу йому музику, а не ту, котра була сказана Ілуватаром. 

Та вже коли Вала, серед яких Мелькор, разом з їхніми помічниками – Майя, зійшли в Арду, він одразу надумав тікати. Але не міг піти не знаючи, хто був його спільником.

Опісля сходження в Валінор, Саурон тужив за тією музикою, що робив Мелкор, та його розрадою стала кузня, в яку Ауле відправляв його для отесання тутешнього каменю. Вогонь, що пасував його рудому волоссю та жвавому норову, Саурон опанував і вивчив дуже швидко. А Мелькор лиш очікував, поки його невідомий союзник видасть себе. Так одного дня він почув свій мотив, що хтось відбивав у печерах Аману. 

Вони зустрілись увечері, коли Саурон повертався додому. Той просто онімів від подиву. Все, що було так любо йому: порядок, досконалість, гідність – усе це в уособленні однієї людини стояло перед ним. У шовковистому чорному волоссі Мелькора відобразилась та музика, яку він забрав із Еа. 

– Майрон?

Саурон зумів лиш кивнути. Мало кому відомо його перше ім’я.

– Цікаво… Чи то ти підтримував мою тему в покоях Ілуватара?

– Так.

Він спокійно підійшов та примістив свої долоні до рум’яних щік Саурона. В наступний момент Мелькор поцілував його у чоло.

– Я вирушаю у Середзем’я завтра. Гадаю, ти можеш приєднатись.

– Для чого я там?

Замість відповіді він поцілував його руку і пішов.

Саурон був спантеличений усією їхньою зустріччю, але вагання його тривали недовго. Ауле він ніколи сильно не любив, як господаря.

Наступного ранку він уже стояв рука об руку з Мелькором і вони тихо та швидко втекли з Арди.