Інтегра сиділа за столом, спираючи голову на тендітні руки, які нервово тряслися. Пристрасні бажання повністю заполонили її розум та тіло.
«НІ-НІ-НІ! Це неправильно! Я не повинна думати про таке!», – проносилось в голові крижаним уколом…
І все ж, вона думала, знову і знову, сама лякаючись своїх думок. Звідки в неї, завжди такої правильної залізної леді, взялися ці бажання?
«Але ж ти хочеш його», – говорила її свідомість.
«ЦЕ БЕЗУМСТВО! – відповідала сама собі Інтегра. – Стільки невинної крові, смерті, і все заради задоволення власних варварських інстинктів! Це огидно!..»
«І все ж, ти хочеш його!» – вогняним батогом відповідала свідомість.
Інтегра пристрасно кусала губи, аби придушити повний відчаю крик. Її бажання були настільки дикими і нестримними, що вона відмовлялася не тільки повірити в них, але й визнати.
«Навіщо ти мучиш саму себе? Заперечуєш очевидне?» – прозвучав голос у її голові, змусивши в соромі прикрити обличчя долонями. ВІН ДІЗНАВСЯ, ДІЗНАВСЯ!
«НІ! Геть з моєї голови, слуга! Як ти смієш!..»
«Припини клеїти дурня, – розсміявся голос вампіра, змушуючи серце істерично калатати. – Ти не робот, не шматок криги. Ти людина, у якої нормальні людські бажання».
«Ні, це НЕ НОРМАЛЬНО – бажати такого!»
«Годі, господарко! Всі бажають цього, і ти не повинна відмовляти собі»
«НІЗАЩО! – подумки прокричала Інтегра. – Я голова Хеллсінгу, я повинна…»
«Ти повинна жити, не відмовляючи собі в насолодах!»
Інтегра стискала кулаки так, що короткі нігті продавлювали шкіру навіть крізь рукавиці. Алукард мав рацію, вона хоче цього, але зізнатися у своїх власних нестримних пристрастях… НІ, НІКОЛИ!..
«Але ж ти хочеш його» – з іще більшою силою і впевненістю говорила свідомість.
«Припини, – вбито, без сил думала вона. – Припини спокушати мене, я не можу, не маю права піддатися цій слабкості… ТА Й НЕМАЄ У МЕНЕ НІЯКОЇ СЛАБКОСТІ!»
У відповідь в її думках знову прозвучав цей сміх: трохи іронічний, злісний, крижаний… але він, все ж, змушував серце битися скоріше.
– Інтегро, годі, ти не дитина і повинна усвідомлювати це не гірше за мене, – вийшовши з тіні, проговорив вампір голосом того, хто впевнений не лише в своїй силі, але й у слабкості, піддатливості супротивника. – Ти можеш скільки завгодно стверджувати, що вегетаріанка, але тобі нізащо не приховати того, що ти хочеш м’яса!
“Кожен подумає у міру своєї зіпсованості” – так можна сказати про назву. І лише “Гумор” серед жанрів підказує, що не все так просто.
Теж чекала на розв’язку, до чого ж той чортяка схиляв Інтегру…
Дякую за порцію гарного настрою.
І вам дякую! Рада повеселити 🙂
Яка неочікувана кінцівка. Вельми повеселило)
Дякую! Рада була покращити настрій 🙂
Боги, це чудово, обожнюю Інтегру. Інтрига аж до кінця тримається, пхпхп, чомусь думала, що вона хоче чогось спиртного випити)
Так, Інтегра – це любов на віки 🙂 Дякую, старалася :)))