Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

чорний кіт

Робота написана для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021 за ключом “Все, що не вбиває”   ☆ — Я голодний. — Пробач. Беннет не щасливий хлопчик. Якби він був однією з заношених дитячих іграшок, то лише тією, що з одним оком-ґудзиком і шита-перешита. Беннет більше чорний кіт, ніж людина. З двома зеленими очима, обрубаним хвостом і постійними […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

крейда та золото

Робота написана для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021 . “Залишся” Його голос ламається крейдою, накриває все в кімнаті білою напівпрозорою парою і падає на підлогу крихтами. Волосся розкидане по подушці, тонка ковдра закриває частини живота й обличчя. Його очі світлі, його руки холодні – неживі –, а кістки скриплять при кожному русі. Альбедо хворий. Цю хворобу […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

ОЙ

— ЛЮМІІІІІІ! — Хакх… — Люмі, я тут! Дівчина спробувала сфокусувати зір на її співрозмовниці та втамувати ритм серця. Як тільки “об’єкт” шуму було знайдено, вона з полегшенням видихнула, роблячи далі глибокі вдихи для нормалізування серцебиття. — Ти в порядку? Все нормально? Ти довго не прокидалась. Я вже почала хвилюватись. — Так, Паймон, звісно. — […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Юний джентльмен

— Хм? Той самий юний джентльмен? Я думаю, що ти міг бачити його десь неподалік. Наприклад, на даху готелю. Він любить там відпочивати. Краще його не турбувати. Юний джентльмен надає перевагу самотності.   Сяо видихає носом, не опускаючи навіть складені на грудях руки. Він зовсім не людина, йому не зрозумілі людські емоції — тому він […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

я (романтика)

у кімнаті чомусь напрочуд тепло. поблискує запалена свічка, граючи тінями на стіні, наче у якомусь дивакуватому театрі. у танці кружляють маленькі пилинки, то виринаючи на світло вогню, то знову зникаючи у містичній темряві. я тону у синій блакиті, ніс дражнить морська вода. рибками пливуть мої думки кудись далі, у небуття й у голові порожньо, ніби […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Квіти у волоссі

На хвилинку Тарталії здалося, що стіна, яку з таким старанням зводила Люмін, тріснула. Вечірній спокій обриває гучна боротьба. Люмін з риком несеться на Тарталію, намагаючись стерти з її лиця самовдоволену посмішку, а та лиш потискає плечами, випускаючи на поле битви величезного кита. Люмін одразу кидається вбік, сподіваючись, що встигне ухилитися, але кит все одно її […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

до побачення

— ох… — тяжко зітхнула кокомі, вкотре перевіряючи час. дівчинка поряд теж пробурмотіла щось вкрай стомлене. кокомі з самого випуску знала, чим вона хоче займатися. її безмежна любов до дітей одразу диктувала йти кудись ближче до маленьких членів суспільства, так що після одинадцятого класу сангономія присвятила себе навчанню. і ось, дві вищі освіти, червоний диплом і місце […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

буря

бейдов жахлива. нінґван розуміє це одразу: бачить сильні руки, властиві воїну з такою зброєю, як у бейдов, роздивляється лице, відкрите, зухвале. нінґван думає: з нею буде важко порозумітися. – доброго дня, королево. як ваші справи? – каже їй бейдов. нінґван червоніє, але погляду не відводить – тоне, тоне, тоне. ке цін зводить брови та тягнеться […]FavoriteLoadingДодати до улюблених