blueberry kiss

Ян Чонін – хлопчина, вступивший на юриста, бо «мама так сказала», він  накручує чорне волосся кожен ранок і носить окуляри в витонченій тонкій оправі, потому що це в поєднанні з милими ямочками на щоках робить його ще більше чарівним. Хлопчина, який носить вузькі джинси з ланцюгами і висячі в вухах сережки з хрестами, бо ніби так виглядають круті хлопці. Він просипає перші пари і пізніше підлизується до старости, щоб та виручила його та вписала в список відвідуваності. Голосно балакає з друзями в столовій і подовгу затримує погляд на одному неймовірно привабливому хлопцю з магістратури, котрий своєю усмішкою змушує серце тремтіти, а щоки сором’язливо червоніти.

Ян Чонін – хлопчина, шалено закоханий в свого сонбе.

Хлопець не зовсім пам’ятає, коли це почалось, але знає одне – в Бан Чана просто неможливо не закохатися. Чонін твердо впевнений, що в тих, хто не вважає Чана привабливим і найідеальнішим хлопцем у світі, абсолютно точно немає смаку. Тому що як можна не закохатися в людину, яка постійно ходить в затишних великих худі, усміхається своєю до неможливості красивою і теплою усмішкою, через яку його очі перетворюються в півмісяці, а щоки прикрашають неглибокі ямочки.

Чан хороший, постійно допомагає, якщо хтось його про це попросить, ніколи не сумує і намагається підняти настрій оточуючим. Він ховає свої неслухняні і злегка неохайні кучері під кепкою або шапкою, постійно забуває застібнути маленьку кишеньку на своєму рюкзаку і звідти увесь час звисають його навушники. Він п’є гірке американо щоранку, щоб підбадьоритись, а підчас обіду пригощає молодших банановим молоком і скуйовджує волосся на головах.

Чонін помічає будь-які дрібниці, котрі робить старший, і подумки робить в своїй голові позначки. Старший неймовірно милий, коли невиспаний приходить рано на пари з напівзакритими повіками, він виглядає приголомшливо, коли розмовляє іделаьною англійською з іноземними студентами, і шалено гарячий, коли час від часу займається після пар в тренажерному залі, оголюючи свої накачені руки та широкі плечі.

А ще Бан Чан дуже дурненький. Здається, Ян готовий вічність говорити про те, який же ж його сонбе неймовірний та приголомшливий, але гірким фактом залишається те, що Чан абсолютно не розуміє натяків. Як би Чонін не намагався, всі його спроби, усі його обійми, з котрими він постійно кидається на старшого, і проведені ночі в кімнаті Чана в гуртожитку, тому що «мені приснився моторошний сон, і мені дуже страшно, хьон» з великими блискучими очима Бан сприймає як звичані дружні жести.

– Ну який же Чан-хьон дурненький. Скоріше вже Мінхо-хьон запросить мене на побачення, ніж він зрозуміє, що подобається тобі! – говорить якось Джісон, а через тиждень дійсно йде на побачення з Мінхо-хьоном, тому Чонін зовсім зневірюється і навіть починає трохи злитись.

Через наближаючуся сесію і все ще повну френдзону з боку Чана, Ян відчуває себе напружено і зпустошено водночас. Хан одного разу радить йому «зізнатися вже по-людськи і припинити хандрити», а сам відкушує пончик, котрим його годує Мінхо зі своїх рук, але молодший лише відмахується, тому що Джісон не розуміє, як йому важко, адже Мінхо сам зробив перший крок.

Чонін вперше пробує курити. Він кривиться через огидний смак на язику, кашляє та намагається позбутися неприємного осаду в горлі, але цигарку не викидає – вірить, що куріння допоможе відволіктись від важких думок. Марно.

Але хлопець зовсім скоро втягується, вибираючи для себе улюблені цигарки з присмаком чорниці, а потім і зовсім переходить на електронну, тому що так можна курити в гуртожитку і не слухати невдоволеного бурчання Синміна – його сусіда по кімнаті.

Чан на нові звички Чоніна реагує скептично, але звітувати не збирається – не дитина ж.

– Ще яка, – сміється якось раз Хьонджін, роблячи чергову затяжку і випускаючи з легень їдкий дим. – Поводишся як дурний закоханий підліток, а ти точно вже повнолітній?

Молодший невдоволено штовхає того ліктем під ребрами, на що Хван хмикає, а потім цілковито несподівано запрошує на свою вечірку в суботу, которую вирішує закотити в той самий момент.

– Свого сусіда по кімнаті теж позви, – Хьонджін підморгує абсолютно недвозначно, і Чонін важко зітхає, знаючи, як біситься Синмін, коли Хьонджін з’являється в полі його зору.

Але посля слів про те, що Хван подбає про присутність Чана, Ян раптом випрямляється, а його губи повільно розповзаються в підступній посмішці, тому що в голові крутиться думка про те, що можливість зблизитися зі старшим на вечірці він точно не впустить.

Чонін всю п’ятницю виносить мозок Синміну, приміряючи різні аутфіти і очікуючи оцінки зі сторони старшого, поки той в кінці кінців не кидає в нього подушку і не залишає кімнату, ляскаючи дверима.

– Хьонджін-хьон чекає тебе теж! – викрикує йому навздогін молодший, а потім крізь тонкі стіни чує, як Кім лається і кричить щось схоже на: «Мені похуй!».

Синмін увесь день ходить похмурий і невдоволений, а потім, в суботу увечері, несподіванно заявляє, що піде на вечірку Хвана, хоча йому дуже не хочеться. Чонін хмикає на таку заяву і усміхається своєму відображенню в зеркалі, помічаючи, що виглядає він на всі сто в порваних чорних джинсах з уже звичними ланцюгами, вільній темній футболці та прикрасами на руках.

Фелікс дуже люб’язно пропонує тому зробити макіяж, а в кінці задоволено усміхається виконаній роботі і вручає молодшому блиск для губ зі смаком полуниці, підморгуючи і кидаючи недвозначне: «Він дуже солодкий, твої губи буде приємно цілувати». Ян червоніє в той самий момент, тому що в голові з’являється картинка, як його цілує Чан, а потім відмахується, спостерігаючи як старший падає в обійми свого хлопця – Со Чанбіна – і вони зовсім скоро зникаються в його кімнаті.

Хван Хьонджін відомий в університеті як зачинщик найкрутіших вечірок, тому що маючи заможних батьків та приголомшливий заміський будинок біля озера може собі це дозволити. Чонін захоплено спостерігає за низькими ліхтариками, які своїм сяйвом прикрашають доріжку до великого будинку, де вже голосно грає музика та напевно прийшло багато людей.

Синмін показово закочує очі на такі понти, а потім легко штовхає плече молодшого своїм і крокує до головного входу. Хьонджін не змушує довго себе чекати – як тільки хлопці підходять до дверей, вони тут же відчиняються і на порозі видніється задоволене обличчя Хьонджина, прикрашене гарними блискітками під очима та широкою усмішкою, коли його очі наштовхуються на Синміна.

– Ви прийшли, – вимовляє він грайливо, вручаючи обом по склянці яблучного пива.

Кім пирхає, але від алкоголю не відмовляється.

– Синмін-хьон дуже хотів прийти на твою вечірку, – раптово промовляє Чонін, підступно підглядаючи на старшого, котрий на таку заяву обурено дує губи і щось бубонить собі під носа.

– Який збіг обставин, а я дуже хотів, щоб Синмінні прийшов на мою вечірку, – Хван кокетливо підморгує молодшому, на що той невдоволено штовхає того в плече і проходить в дім.

– Хьон, а ти?.. – дещо сором’язливо питає Чонін, але Хьонджін майже одразу його перебиває.

– Чан-хьон зараз на кухні, балакає про щось з Мінхо-хьоном.

Молодший киває, а потім швидко прошмигує всередину та впевнено прямує в сторону кухні. Там дійсно Чан і Мінхо щось бурхливо обговорюють, голосно сміються, а Джісон, що зручно розмістився в обіймах Лі, закидає голову тому на плече та швидко цілує старшого в підборіддя.

Чонін звужує очі, тому що заздрить, а потім голосно вітається з усіма і плюхається на вільний стілець біля Бана.

– Привіт, Йені, – відповідає йому Чан, і той майже мліє від цього милого прізвиська і від того, що старший, не зраджуючи своїм принципам, як і раніше вдягнутий в велику чорну худі, в котру так і хочеться пірнути та сховатися від усіх.

Вечірка й справді проходить круто, Хьонджін подбав про наявність хорошої музики та алкоголю, він постійно слідкує за тим, щоб ніхто не сумував, та залучає в якісь ігри.

Чонін ввічливо відмовляється від гри в пляшечку, зі здивуванням помічаючи, як Синмін розташувався на підлозі прямо біля Хвана, довзоляючи йому м’яко стискати своє коліно. Молодший з легкою усмішкою закочує очі, а потім вирішує вийти на ганок та покурити. Він знає, що Хьонджін нічого не має проти куріння в будинку, тим більше, що дим від елекронної цигарки майже не відчувається, але Яну хочеться трішки провітритися та перепочити від гучної музики.

Він розташовується на великій гойдалці на ганку, обкладеній подушками. «Зовсім як в американьских серіалах» – підмічає він та дістає з кишені цигарку. Він вставляє свій улюблений чорничний стік, чекає декілька секунд, а потім робить першу затяжку та відкидається на м’які подушки. В горлі трохи першить, але хлопець вже давно не звертає на це уваги, лише закриває очі і усміхається приємного запаху чорниці, коли випускає дим з легень.

На вулиці добре – досить тепло травневим вечером, а красиво сяючі ліхтарики надають якуюсь особливу чарівну атмосферу.

– Ти чому тут один? – рапотово чує знайомий голос і піднімає голову на залишившого загальні веселощі Чана.

– Та так, – потискає плечима Чонін. – Покурити захотілось.

Старший сідає на гойдалку поряд з хлопцем, уважно оглядає його профіль та затримується поглядом на електронній цигарці в його долоні. Брови Бана зовсім трохи зводяться на переніссі.

– Не дивися на мене так, – сміється Ян, роблячи чергову затяжку. – Це приємно.

– Палити? – скептично перепитує Чан.

– Спробуй, – Ян протягує тому цигарку та усміхається куточками губ.

– Ну ні, – старший негативно хитає головою, дивлячись на цигарку з якимось побоюванням.

– Не можу повірити, – Чонін звужує свої очі, а потім нахиляється до хлопця трохи ближче. – Хьон, ти що, ніколи не палив?

Між ними панує недовге мовчання, поки Бан в кінці кінців не хитає головою. Молодший стримує здивоване зітхання, прикриваючи рот долонею.

– Який милий, – Ян сміється, поки щоки Чана сором’язливо червоніють.

Чонін тихо хихикає, а коли хоче зробити ще одну затяжку, його тонкі пальці накриває чужа долоня, и він зі здивуванням піднімає погляд на старшого. Хлопець намагається ігнорувати прискорене биття свого серця, коли Чан легко забирає з його долоні цигарку і декілька секунд крутить в своїх руках.

– Це справді приносить задоволення?

– Ну-у-у, – тягне Ян. – Не зовсім. Просто куріння стає звичкою, якої важко позбутися.

– Це запах чорниці?

– Так, мій улюблений, – Чонін дивиться на старшого з сердечками в очах і сам не розуміє, про що саме він говорить: про чорничні стіки чи про самого Чана.

Бан про щось старанно думає деякий час, а потім обхоплює фільтр губами і робить першу затяжку. Він тут же починає кашляти та кривиться від неприємного гіркого смаку, тому молодший забирає цигарку і дбайливо погладжує того по спині.

– Це жахливо! – невдоволено промовляє Чан, показово висовуючи кінчик язика.

«Чарівний» – проноситься в голові Чоніна, але він швидко збирається з думками.

– Ти занадто різко вдихнув, – хихикає він, а потім сам затягується, показуючи, як правильно потрібно робити. Про те, що кілька секунд тому губи Чана стискали цей же фільтр, молодший наполегливо намагається не думати.

Бан скептично слідкує за тим, як Ян видихає напівпрозорий дим з солодким запахом чорниці, а потім облизує губи. Чан на якийсь момент зависає.

– На губах… – тихо промовляє Чонін, помічаючи погляд старшого. – Залишаєтья солодкий смак чорниці…

Бан проводить кінчиком язика по нижній губі, ніби провіряючи слова молодшого, але тільки негативно хитає головою.

– Треба зробити декілька затяжок, – Ян хихикає, але відірвати погляд від блискучих губ Чана зовсім не може.

Вони сидять ось так декілька секунд, уважно роздивляються обличчя один одного, поки електронна цигарка в руках Чоніна не вібрує, сповіщаючи про те, що стік уже випалився.

– Я хочу спробувати смак чорниці, – раптово тихо промовляє Чан, але молодший лише засмучено зітхає.

– Це був останній чорничний стік, зилишились лише ананасові…

Ян не розуміє, що відбувається в наступний момент, він лише відчуває чужі гарячі губи на своїх і декілька раз моргає від несподіванності. Чуже обличчя виявляється занадто близько, а пухкі губи обережно цілують його привідкриті. Чонін застигає на мить, а коли Чан раптом припиняє його цілувати, мабуть, сприйнявши таку реакцію за відмову, молодший подається вперед, обхоплює обличчя Бана своїми долонями й цілує сам.

Чан ніжно погладжує долонями кисті рук Яна, обережно відповідає на невпевнені поцілунки, а коли проводить язиком по нижній губі молодшого, щоб поглибити поцілунок, й справді відчуває солодкий смак чорниці, від чого кутики його губ піднімаються уверх.

Чонін не усвідомлює того, що відбувається, тому що вау, його цілує найприголомшливий хлопець у світі, хлопець, по котрому від зходить з розуму доволі довгий час, хлопець, який, як здавалось, зовсім не розуміє натяків та сприймає молодшого лише як друга.

Сотні феєрверків вибухають всередині Яна, коли він розуміє, що Чан дійсно цілує його, так трепетно й ніжно, обіймає його за талію своїми міцними руками. Чонін дещо відсторонюється, щоб вдихнути в легені трохи повітря, і зустрічається поглядом з близкучими очима страшого, которий теж дихає важко, але все одно усміхається.

– Справді солодкий, – тихо промовляє Чан, залишаючи ще один, короткий поцілунок на дещо опухлих губах напроти.

маленький Нінні: Ліксі-хьон, твій полуничний блиск для губ не понадобився, наш поцілунок з Чані-хьоном був зі смаком чорниці.

[від автора]: з дебютом мене на українській платформі з фанфіками! ця робота була написана вже якийсь час тому російською, але через зрозумілі обставини я вирішила перекласти всі свої роботи на українську. тому за 100% грамотність і правильний переклад відповідати не можу, але буду дуже вдячна всім, хто допоможе мені виправити помилки, якщо такі є! дякую за прочитання моєї роботи~