Cancel culture

Бан Чан давиться болем, але продовжує запекло проштовхувати його собі в горлянку, переходячи від посилання на посилання. Читаючи кожен коментар, кожну думку кожної людини. Смішно, але судячи з трендів, дійсно КОЖНИЙ вирішив висловити своє єдино правильне судження.

Серед тисячі обговорень він знаходить невелику групу, де цілком серйозно вирішили, що 7 учасників буде краще, ніж те, що є зараз. Смішок виривається мимоволі. Ще один шматок серця відвалився, чорний і гнилий. Як і суспільство, в якому доводиться жити.

Менеджер забрав Хенджіна до того, як Чан прокинувся. Ще один глум долі: уперше за місяць вирішив поспати довше. Мати Чанбіна, голосіння Хана і сльози дрібних – ось тобі й “доброго ранку, лідере”.

Він навіть не встиг спитати, дізнатися – чи правда? Ні, він не вірить, не може, але страх та сумніви… А що якщо? Що тоді – пробачити та битися до останнього, як і належить сім’ї?

Ні! Поки не поговорить, не подивиться в очі – жодних “а якщо”.

Залишається лише читати коментарі, пости, намагаючись розібратися. Кожне слово – ніж по рештках серця. Кожен “пруф” – цвях у труну його мрії. Кожна нова секунда зіркової кар’єри може стати останньою. І тоді впаде… ні, не небо. Лише він. 8 років стажування. Декілька тонн поту. Вбитий організм.

Навіщо?

І ось тупа дівка, що захотіла пропіаритися на їхніх стражданнях, ховає всі зусилля. До біса фемінізм, повагу до інших. Зараз Бан Чан – не лідер, не ідеальний айдол, а лише зламана людина, розбита до стану розібраного лего. Ось тільки вже не зібрати, надто багато деталей загубили, а деякі безсовісно зламали. Не велика втрата – тут такі поставлені на конвеєр. Сьогодні – один, а завтра – інший.

Хто плакатиме за лялькою?

Навіть фанати не стануть. Скільки з них уже відписалися, зробили едіт про своє розчарування, необхідність покарати, принизити, розтоптати. Звичайно, інфопривід – саме час набрати аудиторію, розкрутити акаунт. Як би написали кілька років тому: “П-підтримка”.

Ще тисячі коментарів та постів. Що він читав? Де вигадка, а де правда? Будь вона проклята, ця культура “Cancel”. Будь проклятий, Хенджіне, не міг на домашньому навчанні бути, чи що?

Хенджін? Ні, дорогий “найкращий лідере”, це Твоя вина.

Не побачив, не зробив нічого…

Невже знову не втримаєш, не вбережеш?

9 – сім’я? Гомеричний сміх…

8 – ідеальне, символічне число. Забобонні скажуть – нескінченність.

Значить, доля – страждання та почуття провини без кінця (прямо як ∞).

Що ж, браво, доле, іронію оцінив.

А 7 – вже без радості

6 – без віри

5 – без сенсу

4 – без почуттів

3 – за інерцією

2 – без життя

Ось і

Кінець

одному.