Baby, without you…

Bloo – downtown baby

 

Борà шмигнула носом безрезультатно намагаючись зігрітися у мокрій від дощу джинсовій курточці. Свою помилку у виборі одягу вона зрозуміла ще як тільки вийшла з крамнички, де пропрацювала з самого ранку. Хто ж знав, що о дев’ятій вечора заллє дощем, а обіцяні сімнадцять градусів перетворяться у десять?

 

До дому залишалось ще кілька кварталів, тож дівчина, сварючи все навколо лише пришвидшила темп, ігноруючи пакет з продуктами який настирливо бився об ногу.

 

 

Нарешті підійшовши до свого дому Бора трохи розслабилася, але наступної миті її погляд впав на тихий силует біля самих дверей у під’їзд.

 

 

– Ти чого сидиш тут? Все гаразд?

 

 

Вона підхопила дівчину за плечі, негайно піднімаючи її на ноги. Та сиділа просто на холодних сходинках, підібгавши до себе ноги і пусто дивлячись кудись вперед.

 

 

Бора зовсім забула про холод, свій мокрий одяг що неприємно липнув до тіла, телефон, що розрядився і також намок у кишені джинсовки, і навіть клятий пакет не так сильно виводив із себе.

 

Вона не знала, чому саме Шійон сиділа у неї під під’їздом, але навіть не думала ні про які розпитування. Її свідомість вказувала спочатку завести дівчину до квартири, зігріти, нагодувати а потім вже все інше, коли серце нестримно просилося затиснути в обіймах прямо на сходинковому майданчику.

 

З Шійон завжди так. Не важливо яким чином і ціною, але для неї хочется робити усе.

 

 

 

Зайшовши до квартири обидві відчули полегшення. Поки молодша тихо присіла на край крісла, Бора у тій самій мокрій джинсовці залила для неї чашку гарячого чаю, і вже коли побачила, що вода ще залишилася зробила другу собі. Після цього вона забігла в кімнату, і повернулася з сухою футболкою.

 

 

– Сходи в душ, перевдягнись. Не дай боже захворієш ще.

 

 

А коли Лі повернулася, на столі уже стояли дві тарілки рису з м’ясом. Вона легко посміхнувшись, подякувала, неспішно налягаючи на їжу.

 

 

Посміхнувшись. Ця ледь помітна посмішка була ще однією маленькою частинкою головного щастя Бори. Останнім часом молодша переживала не дуже легкі часи, тож бачити її посмішку було навіть краще за бальзам на душу. Кім і їсти перехотіла. Для підтримання життєвої енергії їй з головою достатньо однієї щасливої Шійон.

Поки вона тут, поки їсть на її кухні, поки посміхається, навіть не промовивши слова і не підводячи у відповідь погляд, перетворює серце Бори у рожеву цукрову вату.

 

 

 

 

 

 

“ Моя єдина неприступна крихітка”

 

 

Закінчивши трапезу дівчата перебралися на ліжко. Старша одразу помітила, що Шійон дуже виснажена, тож коли та просто зарилася у чужу ковдру, не сказала ні слова. Вона лягла поряд, ніжно і ненав’язливо приобіймаючи кохану за плечі.

 

Бора намагалася зігріти її, поки сама була холодна. Хіба це не безглуздо? Проте, як виявилось, ні. Через деякий час нерухомий згорток із ковдри нарешті заворушився, ніби лід розтанув, і Шійон, якій напевно стало вже занадто тепло вилізла назовні. Її волосся було дивакувато розкуювджене, ніс трохи припухший. Навіть не намагаючись виправити свій зовнішній вигляд, дівчина промовила

 

 

– У тебе є вино?

 

 

Бора посміхнулася, поправляючи її волосся своєю рукою. В цьому не було потреби, тому що навіть із найбільш дивакуватою зачіскою Лі все ще буде виглядати як найпрекрасніша людина у світі. Потреба була інша. Кім відчувала, що якщо не торкнеться зараз, то просто напросто задихнеться на місці.

 

 

– Одразу після чаю? Звісно є.

 

Останній раз провевши рукою по темному волоссю, дівчина встала і повернулася з двома келихами і скляною пляшкою.

Шійон тим часом вмостилась зручніше, і вже лежачи на животі ногами назад ліниво перемикала канали на телевізорі.

Бора присіла на край ліжка поряд з нею, розливаючи алкоголь по келихах. Отримавши свій, молодша одразу влила у себе більше половини рідини, ніби не вино пила а шмурдяк якийсь.

 

– Тихіше, я ж не заберу. Ти тільки нещодавно почала пити, такими темпами п’яною скоро будеш.

 

Кім посміхнулася, а серце її чомусь боліло.

Також зробивши ковток, вона потяглася до свого телефону, але зрозумівши що так і не поставила його на зарядку відкинула назад.

 

– Бора.

 

Не відводячи очей від екрану покликала Лі.

 

– А що ти будеш робити якщо я нап’юся?

 

Бора трохи задумалася. Вона тихо видихнула, дивлячись на Шійон, яка гіпнотизувала свій келих хитаючи їм із сторони в сторону.

 

– Я відвезу тебе додому або подзвоню комусь хто може тебе забрати. Або… звісно якщо ти захочеш, можу залишити у себе.

 

 

Якби Кім могла обирати, то звичайно ж залишила, як на довше то краще. Була б така можливість, то не відпускала б взагалі. Проте, право вибору завжди за Шійон. Бора пообіцяла собі, що ніколи не зробить того, чого та не хотіла.

 

– Тоді чудово.

 

Відповіла Лі, і вже самостійно долила собі алкоголю, заповнюючи келих мало не до самого краю.

Вона так і не вказала бажаний варіант.

 

 

” Прийди до мене у тяжкі часи, обійми своїми стрункими руками “

 

 

 

Дівчата сиділи на деякій відстані одна від одної. Обидві дивилися в телевізор, проте жодна насправді не слідкувала за фільмом.

Очі Шійон були скляні, а брови трохи напружені. Бора знала цей вираз обличчя.

Вона пересіла ближче, поклавши руку на її плече. Лі обернулася, мовляв, “що?” але дівчина хитнула головою, обережно торкаючись спини та плеч, імітуючи щось на кшталт масажу.

Та примружила повіки, ніби кицька, і через кілька хвилин такого “сеансу” розморена ніжними жестами впала на бік, головою опиняючись на колінах старшої.

 

Бора не могла повірити, за що їй в пряму зараз сенсі впало таке щастя. Вона бачила, торкалася, чула її майже кожен день, і все ще іноді замислювалася, чи це насправді?

 

” Ти сон, який я хочу бачити щоночі”

 

Не втримавши почуттів, Кім нахилившись міцно обійняла кохану за шию, поцілувавши її щоку скрізь спавше волосся. Та у відповідь щось мукнула, намагаючись змахнути тепер лоскочуючі їй ніс світлі пасма. Бора на це  закинула своє волосся за спину, продовжуючи м’яко і повільно торкатися губами її обличчя.

 

А Шійон сама не помітила як заснула.

Побачивши як молодша мирно сопе, Кім просто поклала свою голову зверху, теж прикриваючи очі. Але вона не спала. Сидіти у такому положенні було зовсім не зручно, м’язи спини і шиї занили, та дівчина все одно не хотіла підійматися. Вона відчувала дихання Шійон, вдихала її запах так, що здавалося, що відпустивши втратить увесь кисень, а кров застигне у венах. Навіть дощ що так нещадно лив весь вечер, зупинився. Мабуть, якби зараз була не ніч, замість нього засяяло б сонце.

 

Але цей момент все одно не може тривати вічно. Через хвилин п’ятнадцять задзвонив телефон.

Мобільний Бори був розряджений, тому дзвінок був точно для Шійон.

Вона прокинулася, і піднявши слухавку лише мугикнула.

 

– Мій брат чекає мене. Він вже внизу.

 

Промовила дівчина вголос.

 

– А він знає, де тебе шукати.

 

Трохи сумно відповіла Кім, відпускаючи кохану з обійм.

За вікном знову почали падати краплі. Ми побачимося завтра, чи не так?

 

” Коли ти не поруч, ллє дощ.”

” Я зроблю все що завгодно, просто почекай “

” Навіть ясне небо стало сірим”