9

Коли організм Меліси вважав за потрібне прокинутися, дівчина солодко потяглася і спочатку не зрозуміла чому так темно, але відчувши, що вона зараз гола, вона згадала, що буквально кілька годин тому сталося.

Мляво вставши з ліжка, вона одягла халат, який лежав на краю ліжка і пішла у пошуках своєї дівчини. Зайшовши на кухню і помітивши, що її кохання зараз стоїть і палить на балконі у своїй кофті на замку, дівчина відчула якесь дежавю. Вона попрямувала на балкон і знову, як тільки Маша помітила, що на балкон увійшла Ліса, вона одразу загасила ще недокурену сигарету. Запивши залишки тютюну в роті кавовим напоєм, вона підійшла і міцно обняла свого найулюбленішого чоловічка, а потім поцілувала в губи. Тим самим залишивши на її губах легкий присмак тютюну.

-Ти Як, крихітко? – Поцікавилася Маша, виводячи дівчину з балкона.

-Просто чудово, завдяки тобі. – Ці слова супроводжувалися ніжним поцілунком руки, що так ніжно лежала на її плечі.

-Ой, не лести ти так мені. – Марія ніжно посміхнулася дівчині – Іди прийми душ, а я приготую обіцяну раніше їжу.

-Добре.

Меліса попрямувала в кімнату за білизною і домашнім одягом і пішла в душ, а ось Марія продовжила готувати пасту, яку припинила заради перекуру.

Через 15 хвилин дівчина покинула душ і пішла в кімнату, звідки долинав досить гучний дзвінок телефону. Телефон дзвонив безперервно. Підійшовши таки до телефону, вона відповіла на дзвінок подруги.

-Алло

-БЛЯДЬ ТИ ДЕ? ОХРЕНІЛА ТАК лякати? Я ТУТ ПРИШЛА, ТЕБЕ ПОКЛИКАТИ ПОГУЛЯТИ, А ТИ З ХАТИ З’ЇБАЛА, ЯК ЦЕ НАЗИВАТИСЯ?

-Так тепер вони знають … – Промовила пошепки собі Лисиця – Тихше-тихше, у Маші я.

-Якого ти там?

-Заспокойся … – Але тут Мелісу перервала, Маша яка зайшла в кімнату, щоб покликати їсти. – Слухай, Ір, я тобі пізніше все поясню…

– Поклич Іру на обід до нас і заодно все поясниш. – спокійно озвалася Марія.

-Добре, Ір, стій не кричи, просто приходь до нас. – Продиктувавши адресу, Меліса поклала трубку, зітхнувши села на ліжко і почала читати повідомлення. Вона мала близько 40 повідомлень від Іри, 5 пропущених дзвінків і 1 смс від сестри про те, що батьки вже помітили зникнення, але їм не цікаво де вона.

Після цього вона просто відклала телефон убік і сумними очима подивилася на свою дівчину. Та підійшла і ніжно обняла дівчину, що сидить, а через хвилину вона почула тихі схлипи.

-Гей, сонечко, ти чого. Не плач ти, все ж тепер добре буде. – Маша присіла і почала витирати сльози дівчини.

Через деякий час дівчина заспокоїлася і просто ніжилася у теплих обіймах своєї коханої. І вже незабаром пролунав дзвінок у двері.

-Іра? Так швидко? – Підняла голову Меліса і запитливо подивилася на Машу.

Маша ж спокійно піднялася і пішла до дверей і спитала.

-Хто?

-Іра, Маша, відкривай.

Маша спокійно відчинила двері й впустила гостю.

-Привіт, давно не бачилися. – Вимовила Маша, простягаючи руку на знак вітання.

Іра лише кивнула й у відповідь потиснула руку дівчини, в цей момент у коридор вийшла дівчина з трохи опухлими очима від сліз, які вона проливала через біль, що доставили батьки дівчині й не вперше. Але зараз на її обличчі була усмішка, усмішка щастя. Іра накинулася на дівчину міцно обіймаючи її.

-Що ти робиш?

-Дівчатка, ходімо за стіл, ви спілкуйтеся, а я їсти хочу – Простягла Маша, штовхаючи дівчат у бік кухні.

Добившись свого Маша накрила на стіл і сівши поруч із Лісою посадила гостю, навпроти.

І так дівчата все обговорили та пообідали. Так, це важлива деталь, Маша була голодною!

Іра отримала бажане, тобто, пояснення і пішла з квартири отримавши все, що хотіла, подякувавши, звичайно, господині за теплий прийом.

Меліса прибрала зі столу, а Маша пішла навіщось у кімнату, але тут її погляд зупинився на невеликому чохлі в кутку кімнати, подумавши мізками вона дійшла висновку що це скрипка або укулеле. Тому дівчина швидко повернулася на кухню і підійшовши до Меліси, яка вже закінчила з посудом, запитала.

-На чому ти граєш?

-Зазвичай, на нервах, а що? – але за цей жарт по її лобі прилетів легкий щелбан.

-Чохол.

-А, якщо серйозно, то це моє укулеле. Але грати майже не вмію.

-Підемо. – Маша взяла Мелісу за руку і повела за собою в кімнату посадивши на стілець дала в руки інструмент і сіла навпроти ліжка. – Зіграй мені, будь ласка.

Ліса подивилася на інструмент, а потім на натхненну дівчину і все ж таки вирішила зіграти 1-2 пісні. Розкривши чохол, дівчина дістала невелику гавайську гітару кольору фуксії, а слідом за нею невеликий прищіпковий тюнер.

Закріпивши його на укулелі, вона досить швидко налаштувала це дерев’яне диво і почала розминати пальці, а вже після початку мовчки грати. Дівчина дуже соромилася свого голосу. Але тут Маша зрозуміла, що це її улюблена пісня, тому почала пошепки підспівувати й Ліса все ж наважилася так само пошепки їй підспівувати, і за підсумком обидві дівчата почали нормально співати.

У такій чудовій та спокійній обстановці проходило ще кілька днів. Марія ходила на роботу, а Меліса ж шукала підробіток і стежила за чистотою та порядком у домі. Щоразу, коли Маша приходила з роботи втомлена, її зустрічали теплий прийом та її кохана дівчинка.

І ось уже закінчувалося літо буквально за кілька днів студентки підуть вчитися. З цього приводу дівчата вирішили відправитися з подружками до якогось ресторанчика і провести час разом. І вибір упав на ресторан, де працювала Марія, але звичайно у її вихідний.

У призначений день і час дівчата зібралися разом. Іра та Настя не особливо зійшлися характерами й спілкування у них іноді не клеїлось, але саме сьогодні все в принципі у них було нормально.

Маша і Ліса намагалися не загравати один з одним у присутності подруг і це у них чудово виходило до першого келиха вина. Пили всі крім Насті, тому що вона була за кермом і не збирається позбавлятися прав водія. А ось решта дівчат дісталися сюди без особистого транспорту, тому дозволили собі випити.

Час летів швидко в хорошій компанії та веселій обстановці. Але вже час розходитися. Усі 4 дівчата стояли біля входу та прощалися. Перший хто пішов додому це Іра.

Вона відносно добре трималася і відмовилася від супроводу Насті, але Маша, яку досить важко споїти до такого стану, стояла і сміялася без упину разом з Лісою, яка на вигляд, могла ось-ось впасти навіть від подиху вітру. Тому Настя посадила цих двох до себе в машину і повезла їх додому, довівши їх до самої квартири й переконавшись, що вони зачинили двері на замок, вона їх покинула і попрямувала додому.

Але дівчатам цього було недостатньо.

Вони в дуже хорошому настрої й не дуже здоровому глузді випили ще вина вдома.