7

Маріель ніяк не могла нарадуватися, що вона нарешті змогла повзати. Декілька місяців знадобилося тренуватися для цього, але воно того було варте. Вона поповзла на 6 місяці, а це на місяць раніше від того коли найраніше діти починають повзати. Наступна її ціль — почати ходити.

І ось тепер вона зрозуміла, що краще б батьки забули про неї, а не почали нею займатися. Здається просто вона занадто рано захотіла щоб нею займалися батьки. І ось тепер вони нею зайнялися. Ні, не так. А ЗАЙНЯЛИСЯ! Тепер кожного дня їй говорили слово та просили повторити. Все б було не погано, але є один момент. Їй говорили декілька одні та ті самі слова. Це набридало. Вона хотіла щось сказати, але…. Горло ще не навчилися видавати такі звуки. Тому все це здавалося як знущання. Але батьки цього не розуміли. Тому приходилося терпіти.

Також її батьки почали водити її…. Вона сама не зрозуміла куди, але там займалися з дітками та робили їм всякі масажі та вправи на розвиток тіла. На фоні всіх інших дітей вона була самою тихою. Батьки мабуть би почали хвилюватися, якби вона не постійно намагалася розвивати свій голос і пробувати співати. Голоса в неї не було. Дівчинці здавалося, що якби могли батьки їй би за це прибили. Але вони терпіли і тільки захопливо говорили, яка вона молодець.

Всі ці місяці, Маріель кожного дня задумувалася про майбутнє. І в неї з’явився деякий план. Спершу почати повзати, потім поки вчилася ходити — придумати як можна закрити свої думки від всяких телепатів і наступне — придумати ким вона хоче бути. За ці місяці які тільки ідеї не появлялися від супергероя до суперзлодія. Але вона знала тільки як бути науковцем та вченим. І мала в розпорядженні: великий досвід, гарну пам’ять та багато знань, в тому числі й знання майбутнього. Але ще не було зрозуміло яке саме майбутнє буде. Існує скільки різних варіантів.

Можливо бути супервченим? Звучить не погано. Досвід є. Знання є. А якщо що то можна ще більше отримати знань, навчаючи.

“Отже вирішила. Я буду вченим!” — подумала Маріель, коли її батьки знову просили сказати “мама”. Вона не надіючись на результат знову сказала:

— Мама, — і цього разу їй це вдалося.

Вона із здивуванням спробувала сказати тато і їй це також вдалося. На радості вона хотіла щось розказати батьками, сама не знаючи що, але більше ніяких слів не вдавалося промовити чітко.

Її батьки були неймовірно раді. Тато схватив фотоапарат та сфотографував Маріель та її маму.

“Здається починається новий етап в житті?” — подумала Маріель.