5

“Вона досить серйозна зараз, це так дивно…”

-Я вас зрозуміла, Пані… – Ешлі схилила голову дивлячись в підлогу.

-І що? Це все що ти хочеш мені сказати? – Амалія дуже сильно здивувалася.

Дівчина спочатку просто мовчки стояла, а після того, як власниця дому знов обійшла її й встала прямо перед нею, дівчина притягнула жінку до себе за комір сорочки та поцілувала по-французьки.

Амалія легенько відштовхнула Ешлі та суворо подивилася на неї.

-Ти думаєш що маєш стільки прав у моєму домі? – жінка посміхнулася.

-А ти думаєш що для цього я буду чекати твого дозволу? – дівчисько зробило крок вперед до Амалії та почала ту роздягати.

-Кицю, в мене трохи інші плани на тебе, але твоя наполегливість мені сподобалась. – Жінка обережно взяла дівчину за зап’ясток, таким чином зупинивши її. – Одягайся, пішли я покажу тобі будинок та твою кімнату.

Ешлі зітхнула й почала одягатися, вже через декілька хвилин вона слідувала хвостиком за Амалією намагаючись усе запам’ятати.

-Так, оце твоя кімната, проходь. Вона не дуже затишна, але я сподіваюся тобі вдасться це змінити. – Амалія ніжно посміхнулася та провела рукою по голові дівчини. – Будь як вдома, шофер допоможе занести речі, звикай до обстановки, а я поїду по справах ненадовго, за декілька годин повернуся.