4 глава

        Дні перетворились в суцільну метуню. Йоріко бігала від студії до якихось стрімів з подругами і агенства сейю, і навпаки. Прослуховування та підготовка до ролей взагалі ━ буденність. 

“Помолимось за вас”, в чергово побачила на результатах прослуховування. 

      Набравши повітря в груди дівчина шумна зітхнула. Таку розпач викликала відсутність результатів, вже і не маєш гадки що зробити, на яку роль більш-менш помітну претендувати аби робота вчергове не стала марною. 

“Так, руки мені опускати не можна, а то всі старання до цього не будуть мати сенсу”, ━ подумала Йоріко, посміхнулась та сховала листа із невтішною відповіддю. 

━ Казеширо-чан, ━ на плече обережно опустилась чоловіча рука. Йоріко повернулась та зустрілися поглядами з колегою. ━ Щось сталось? ━ стурбовано поцікавився Сео. 

━ Та ні, просто втомилася трохи, ━ Йоріко махнула рукою. Не виникало бажання взвалювати на нього свої проблеми, особливо скиглити. 

— От і добре, ━ Сео усміхнувся. ━ А можна поцікавитись за того чоловіка? 

━ Колону? ━ уточнила Йоріко. Кіріхара на мить розгубився але кивнув. ━ Випадкові знайомі, не більше 

     Сео ледь не зітхнув з полегшенням, але не до кінця впевнений в її словах, чи зміг відчути спокій.  

“Дивно.. Просто вони розмовляли як давні знайомі. Та і виглядав він доволі небезпечно.. Ні зрештою я поспішив прийнявши його за її хлопця. Мда… Не розбираюсь я в дівочих смаках”, ━ задумався Кіріхара. 

***

      Наче не виспався, але від того Сео сильно не поспішав до ліжка. Необхідно поспішати на радіо ефір. 

Чоловік зупинився. Перед ним стояла дивовижної вроди дівчина з довгим червоним волоссям, в червоній сукні.  Вона червоними очима дивилась на нього. 

━ Твій страх відчутен аж уві сні, ━ загадково мовила незнайомка. 

     Кіріхара не хотів  і зустрічатись з поглядом, в якому наче диявольські вогники танцювали. 

━ Що ви маєте на увазі? Я поспішаю, ━ Сео ледь стримувався від грубощів.

━ Жінка, бажання, щоб вона була вашею, ━ мовила дівчина. В голову відразу малювався образ Йоріко, ніжної посмішки. ━ Можете називати мене Пані Сілією, ━ розсміялась та.

     Щось божевільне відчувалось в її голосі. 

“Вона божевільна…”
━ Я надам тобі силу та можливість, а ти мені сестру ━ Цвіт Лотоса, ━ Сілія протягнула руку. 

Кіріхара уважно дивився на дівчину, дозволив собі зустрітись з нею поглядами. Ці диявольські вогники наче остаточно зняли “кайдани” людської етики. Він протягнув та потиснув руку.

***

     Відчуття того, що нічим хорошим це не скінчиться звичайно виникло, але постійне запаморочення та головний біль ставали нестерпними. Бадьорим Сео почав себе відчувати тільки коли спав. Позіхнув подивився на годинника. Стрілки нестерпно тікали. 

— Кіріхара-сан, з вами все добре? ━ цікавиться Йоріко, заклав руки за спину. Ніжна статура, турботливий погляд, чи стане вона його ━ лише питання часу. Тік-так. 

━ Так, все добре, просто роботи багато навалилось, ━ відповів Сео, запустив пальці в темне волосся. 

━ Точно? просто якщо щось із тиском чи серцем, у мене є ліки, ━ усміхнено мовила Йоріко. 

“Бажаю щоб турбувались ти про мене так увесь час” 

━ Казеширо-чан, носиш із собою ліки? ━ у Сео вирвалось саме це запитання. 

━ Так, мені вони необхідні, ━ відіверто відповіла дівчина. 

“Треба якось захистити від стресів.. Я візьму їх на себе” 

Тік-так. 

━ А так і не скажеш, ти неймовірна, ━ мовив Сео, помітив як порі’янішали щіки дівчини. Тільки вона планувала розвернутись, повертатись до роботи. Дозволив собі те чого не дозволяв раніше ━ схопити за руку. 

━ Щось трапилось? ━ одразу сполошилась дівчина. 

     В душі боролось бажання остаточно порушити межу, обійняти і не дозволити відходити далі, між звичайним розумінням субординації. 

━ Ні, все добре, ━ мовив він, не в силах відірвати погляду від бажаних губ. 

***

     Йоріко і не уявляла що то стануть ледь не остані слова від Кіріхари, які почує в житті. На наступний день вимушена буде викликати йому таксі, аби він  добрався додому. 

Як і остання спокійна ніч…