2

Як вчора пам’ятаю цей день. Вранці я встав, покурив, випив кави, намагаючись зібратися з думками, я ходив по квартирі. Потім співбесіда. Чергове: «Ми Вам передзвонимо». В той день я безцільно шатався по місту, аж поки з жахом не помітив, що пітьма повільно опускається на бурхливе та живе місто. Сьогодні хтось не переживе цю ніч. Ця думка мов грім прогреміла в моїй свідомості. Щось мало статися, я знав, що це станеться саме зі мною. Того ж вечора я вбив свого першого андрофага. Воно було віддалено схоже на жінку з червоними очима, темним волоссям, іклами та пазурами. Ця біомаса слабо нагадувала людину. Але я зміг перемогти її. Прямо як на війні. Потім мене забрали в КПК. Вам, напевно, цікаво, хто це? Ну, скоріш за все, термін тих папірців вже минув, тому я можу Вам розповісти. Комітет постійного контролю. Організація, започаткована урядом у 1950-х роках. Десь тоді наш світ торкнувся з іншим. Кажуть, що це був паралельний світ. Але якщо ми торкнулися, то не такий вже він і паралельний, правда ж? Але це не важливо. Після цього в якихось генах виникають мутації, я в цьому не експерт, і як наслідок — андрофаги. Про це вже буде пізніше. Кажуть, що в цьому винен науковий відділ. Офіційно — ми контртерористичний підрозділ. Але насправді ми захищаємо людство від загрози іншої. Беруть туди виключно ветеранів армії. Організація була відповіддю на нацистські розслідування паранормального. Як виявилося, вони були дуже близькі до того, щоб відкрити портал в інший простір. Але Гітлер вбив Гітлера і все закінчилося перемогою союзників та клятого совка. Далі були експерименти і оцей «дотик». Мені це знати було не треба. Я знаю тільки що наслідком цього стали андрофаги. Андро — від давньогрецького «андрос» — людина, та «фагос» — пожирати. Людожери. Вперше цей термін ввів давньогрецький вчений Геродот коли описував племена, що жили на території, де нині знаходиться руїна недодержави. КПК часто виконує і розвідувальні функції. Іноді приходиться проникати в закинуті старі лабораторії, які були побудовані одразу після закінчення Другої Світової. Збирати інформацію часто приходилося на території колишнього ворога. Зараз я тільки почав свій шлях.

— Олексій? В армії служили, я так подивлюся. Парамедик? Відмінно. Нам такі потрібні. Ви бачили забагато. В нас немає ніяких сироваток для забуття. Ти або з нами, або ми тебе утилізуємо. – сказав чоловік, схрестивши руки на грудях. Він був вже не молодий, явно мав високе звання. Лиса голова округлої форми. Грубі мазолисті руки. Запах цигарок в кабінеті. Але ж тут не можна курити?

— Добре, що в вашому розумінні утилізація?

— Ви думаєте, що хтось повірить, що ту дівчину вбив андрофаг, а не божевільний ветеран? — він витримав паузу, його зелені очі з насмішкою дивилися на мене, — От і я так думаю.

Тоді я вперше зрозумів, що я тут ніщо і мій голос нічого не значить.