10

Настирлива вібрація. Що це? Провівши рукою Меліса знайшла джерело огидного звуку. Телефон. Він майже розривався від повідомлень і дзвінків. Розплющивши очі, дівчина глянула на екран телефону і побачивши, що входить від Насті, відповіла.

-М.

-Доброго ранку, де ви? Маша з тобою?

-В сенсі де?? Ми д … – Тут Меліса хотіла сказати “Дома”, але озирнувшись вона явно передумала вимовляти цю фразу – Чорт …

-От і я про те ж.

-Стривай, я нічого не розумію і не пам’ятаю … Маша … – Повернувши голову дівчина полегшено зітхнула і відповіла Насті, – спить поруч, я потім передзвоню.

-Добре, Щасти.

Скинувши дзвінок, дівчина побачила, що в неї просто тьма пропущених від Насті та не менше повідомлень від Ірки. Переглянувши їх, вона відклала телефон і почала будити Машу.

-Маш. Вставай. Ти знаєш де ми? – Дівчина почала ніжно гладити Марію по плечу.

-Ммм. Ми д … – Хотіла так само вимовити дівчина, але розплющивши очі, вона побачила перед собою зовсім не свою квартиру. – ДЕ МИ?

-Ахах, у всіх те саме питання – Ліса почала сміятися.

Дівчина піднялася з ліжка, знаходячись чомусь в одній лише спідній білизні, вона пішла оглядатися. За кілька хвилин до неї приєдналася так само роздягнена дівчина.

Обійшовши це місце, дівчата дійшли висновку, що вони на морі. У приватному будинку. Але як вони тут виявились, жодна з них не пам’ятає.

-Ну раз ми на морі … – Почала вимовляти Маша знімаючи свою спідню білизну прямо перед Мелісою. – Чому б не викупатися.

-Ти Що твориш ??? – скрикнула Ліса, обернувшись на слова дівчини, побачивши вперше її голою. Ліса одразу почервоніла і відвернулася.

-Купальника тут немає, так що викручуватись як можу. А ти чого одвернулась? Я тобі подобаюсь? – Маша почала грайливо приставати до Меліси. – Ліс, адже ти теж хочеш скупатися, так? – Запитала Маша, розстібаючи ліф Меліси.

Вона ж просто зітхнула, і сама роздяглася, але все одно намагалася прикриватися і не дивитися в бік Маші.

-Ой та що я там не бачила у тебе? Я тебе вже всю вивчила, чи забула, чи що? – На обличчі дівчини з’явилася посмішка. Вона схопила Лісу за руку і разом з нею побігла у бік води.

Всі ці слова сильно бентежили дівчину і все це … “Да до біса, зараз мені добре і срати що буде потім.” Прозвучало в голові, дівчини яка сама почала прискорюватися і бігти на рівні зі своєю коханою.

Якоїсь миті Ліса відчула своїм тілом холодну воду, а через мить на неї обрушилася стіна бризок, що сталися в результаті стрибка у воду Маші. Не довго думаючи, вона вирішила приєднатися до Маші, яка вже спливала від неї сміючись.

-Ну і чого це ти смієшся? – поцікавилася Ліса, яка вже наздогнала дівчину і почала бризкати в неї водою.

-А Ось тобі! – Крикнуоа Маша, напавши на дівчину і злегка притоплюючи ту.

Так у воді дівчата балувалися ще пів години. Але всьому приходить кінець. Так і зараз, Маша вийшла з води й попрямувала в приміщення і Ліса хвостиком за нею.

Маша накинула спочатку на Лісу, а потім і на себе халат. Після чого вона пішла до свого телефону, сподіваючись знайти відповіді на запитання. Спочатку вона вирішила переглянути всі свої повідомлення. Здебільшого це були повідомлення від Насті з різних месенджерів. Але одне повідомлення її зацікавило. Їй написала її однокурсниця, за сумісництвом її колишня дівчина, яка не писала та не звертала уваги на Машу вже кілька років.

«Привіт, Машо, щось трапилося? Ти ніколи раніше не пропускала перші дні навчання. Я розумію, що ти навчаєшся і працюєш, але все ж таки…» Повідомлення було доставлено пару годин тому.

Після Маша одним швидким рухом викликала панель повідомлень та побачила причину цього повідомлення.

-Сьогодні перший день навчання! – з невеликим жахом скрикнула Марія.

Меліса відразу підбігла до свого телефону і так само переконалася в цьому, побачивши повідомлення в розмові першого курсу. Після чого її накрила легка паніка, але Маша ж залишалася відносно спокійною, поки не зайшла в карти й не побачила дещо, після чого Маша почала шалено сміятися. Ліса поки не поділяла радості дівчини й просто запитливо на неї дивилася.

– Вгадай, де ми? – Продовжуючи сміятися звернулася Маша до Ліса, яка так само не розуміла в чому суть.

-Ем … На морі, швидше за все не далеко від нашого міста. – трохи замислившись відповіла Меліса.

-Не зовсім. – Вже серйозно розпочала Маша, повністю заспокоївши свій сміх. – Ми з тобою знаходимось на відстані 400 кілометрів від будинку. В іншій країні.

Меліса спочатку скептично хихикнула, але спостерігаючи за серйозною Машею вона таки зрозуміла, що це не жарт.

У той час як Маша спокійно набирала чергове повідомлення комусь, Ліса носилася по дому, намагаючись згадати, що відбувалося вчора, але на думку спадало лише те, що відбувається в ресторані.

-Збирай речі. – почулося з кімнати, де сиділа Маша.

-А? А як ми дістанемося додому? – поцікавилася Меліса, що різко вбігла в кімнату.

-Через годинник так 4, за нами Настя заїде. Якщо її не оштрафують за перевищення швидкості. Хі-хі. А поки що підемо приймемо душ і потихеньку почнемо збирати речі.

Після цих слів Маша піднялася з ліжка, скинувши з себе халат і попрямувала у бік ванної кімнати, прихопивши дорогою Мелісу.

Після душу дівчата взялися збирати взяті з собою речі. Це були хаотично підібрані речі, які були обрані п’яними. Але все-таки серед цих речей, Ліса знайшла дещо корисне, а точніше біле полотно 60х40, пензлі, фарби та інше художнє приладдя.

Лисиця відклала все потрібне убік, склала свої речі в сумку і взявши стілець і все для написання картини, пішла у бік пляжу.

Маша, помітивши це, пішла за Мелісою, спостерігати. Меліса ж, тим часом поставила стілець на пісок, а на нього саме полотно, розклала кисті, підготувала потрібні кольори фарб, палітру для змішування і почала писати морський пейзаж.

Весь час Маша спостерігала за цим дійством, перебуваючи під навісом будинку, з далеко ще не розуміла, що це за біла постать на картині. Але з часом її здолав інтерес, і вона підійшла запитати, що це, але підійшовши ближче, Маша зрозуміла, що це вона.

-Довго спостерігаєш? – Не відриваючись від картини поцікавилася Меліса промальовуючи волосся Марії.

-З самого початку. – трохи схвильовано відповіла Маша.

-Тобі подобається? Я майже закінчила.

-Дуже! – Із захопленням викрикнула Маша, погладив дівчину по голові, що сидить на піску.

-Я рада. – відповіла Ліса схиливши голову і посміхнувшись.

Дівчата гаяли час, як тільки могли. Меліса дописала картину, після дівчини дуріли, спілкувалися і просто знаходилися поруч один з одним.

І ось уже до них у двері постукали, це, ясна річ, Настя.

-Відкрито! – В один голос крикнули пані, перебуваючи на веранді будинку.

Маша стояла курила, а ось Меліса просто спостерігала за нею, але після стукоту пішла зустріти їхню рятівницю. Коли Ліса вже підійшла до вхідних дверей, до неї підлетіла Настя і дружньо обняла. Але раптом вона почала принюхуватися.

-Ти палиш? – З якимсь хвилюванням запитала та.

-Ні, Курить Маша, а я поряд стояла. – Спочатку серйозно відповіла Меліса, а потім почала сміятися з абсурдності ситуації.

Після почутого Настя насупилась і пішла на пошуки Маші. Коли вона знайшла її, вона почала мирно підходити, роблячи вигляд що ось-ось зараз обійме, але натомість вона підійшла і дала по голові Маші.

-Ти ж говорила, що кинеш, бо Мелісі не подобається запах, собака сутула! – Почала кричати Настя і після останньої фрази влетів ще один удар по голові Маші.

-Так, говорила, але Меліса мене переконала у тому, що все окей, і якщо я хочу, то можу не кидати! – Так само перейшла на крик Марія, але на жалісливіший.

Меліса ж весь час стояла і спостерігала за цим з усмішкою. Але коли дівчата кричали ще хвилин 5, вона влізла в їхню дискусію звертаючись до Насті.

-Не хочеш пити чи їсти, може відпочити? – із турботою поцікавилася Меліса.

-А? Ох, дякую за занепокоєння, але мені тільки потрібно в вбиральню, а ви збирайтеся, я пропоную поїхати зараз що б по ночі не їхати. – посміхнулася Анастасія та пішла у пошуках вбиральні.

Тим часом Маша спокійно докурила і пішла вивозити валізи до коридору.

За 20 хвилин дівчата вже сиділи в машині. Меліса була на задньому сидінні, а Маша відповідно на передньому, щоб стежити за водієм, який весь ранок не спав і намагався їх знайти.

Настя вирішила не їхати стрімголов, а тому їх дорога мала зайняти приблизно 5-6 годин.

Перші кілька годин дівчата обговорювали те, як вони провели той вечір і багато чого цікавого, але в якийсь момент водій перевів погляд на дзеркало заднього виду.

-Минуло тільки 2 години, а вона вже заснула. – Усміхнулася Настя, подивившись на серйозну Машу. – Щось трапилося?

Маша обернулася до Лісу й переконавшись, що та заснула, відвернулася.

-Та так, просто думаю.

-Про Ангеліну?

По тілу Марії побігли мурашки, і вона нервово проковтнула.

-Звідки знаєш? – насторожено поцікавилася Маша.

-Вона мені теж писала, питала про тебе, тільки … Ось ЯКОГО ХРЕНА УСІ ДУМАЮТЬ, ЩО МИ ПАРА?

-Тихо, стеж за дорогою і не кричи, дитина спить. – Шикнула – Я ж не винна, що ти на Лесбійку схожа. – Уже зі сміхом закінчила Маша.

-Йди в дупу! А щодо Ангеліни, чого переживаєш те? У тебе тепер Меліса, та й Ангеліна просто як старий друг та одногрупник спитала.

-Ну так-то так, але все одно якось несподівано, чи ми не спілкувалися 3 роки вже …

-Тоді просто напиши їй. Запитай, що та як. – Знизала плечима Настя, а у відповідь тільки почула зітхання Маші.

-Та забий ти. – пролунав тихий, сонний голос із заднього сидіння. – Чому ти так паришся за все? – поцікавилася Ліса не розплющуючи очей, так само лежачи на дорожній подушці.

Дівчата від несподіванки перезирнулися.

-І Як довго ти не спиш?

-Я весь цей час не спала, я дрімала і чула все. Забий, доки ми разом усе заїбись…