1*

Моє безумство не має меж. Воно хоче волі та правди. Підвищене відчуття справедливості втягує у шторм мого світогляду. Назви мене рабом і я із задоволенням з’їм твою думку не ковтаючи, довівши тобі протилежне. Поясни мені різницю між правильним і потрібним, адже це синоніми думки страждальника. Любов варта всього? А сама розумієш, що то любов?! Покажи мені любов на своїй плоті. Вицарапай моїми кістками, по живому тілу колишнього, значення слова «панувати».

Я не раб думки його, адже не мною керує емоція вічного страждання над всім людським та праведним.

Ніби вічність ходіння по пустелі само страждання продовжується моя думка. Назви мене дволиким демоном та поцілуй мої сліди на пекельному піску. Я подарую тобі вічність самопожертви та околиці доріг яких ти не бачила.

Цілуй мою Ахилесову п’яту, коли вона оголена перед світом твоїх бажань. Температура тіла мого рівно пропорційна температурі пекла, що відображається у моєму дзеркалі душі. Тільки не дивись мені у вічі, там ти побачиш тільки свинцеві батоги захисту від навколишнього окиснення.

Назви мене слабкою і я стану твоїм Оганенсом в таблиці перевернутих відчуттів реальності. Я опалю тебе емоційними станами, яких ти не зустрічала в ясності розуму звичайного побуту.

Моє навіженство вкриє тебе рядном спокуси та шаленства. Не лізь в мій чорторий, там садом і гоморра сплелись у біснуватому танці. Голод спокусниця всього. Тілесна влада керує потоком музики крику та страху.

Ти ще хочеш поринути глибше? Прошу, втрать свою цноту прозаїчного прихистку, та дай мені свою найтендітнішу кінцівку. Я хочу залишити на ній слід антагоніста.

Ти моя тиша.

 Не бійся його, це створіння на повідку. Ризикни та візьми повідець до руки. Ти вже приборкала його. Його інвазія вже отримала ін’єкцію втоми та слабкості перед твоїм бенітоїтом.

Дай йому шанс проникнути до твого сонця, у кожну клітину твоїх сподівань та лащити їх своїми вустами до поки, ти не станеш Полонієм у його кігтях. Переливайся усіма хімічними зв’язками у грудях вічного та прекрасного. Він все бачить та чує, він читає твої бажання по твоїм силуетам самого інтимного, і він не про вульгарне.

Не думай що сховаєш від нього деталі сколошканості свого головного імпульсу. Шепочи його ім’я своїми звабливими вустами у пісні та молитві. Він не Бог, не друг тобі та не перше кохання.

Він бажання твоє, яке приборкає твою непокірність та поставить на коліна, точно не для молитви у присмерку.

Не читай при ньому моління, вона змусить його заплющити тобі очі та утягти в поцілунок німого вироку над собою.

Він, частина мене, а я не частина його.

Ми несемо відповідальність окремо один від одного.

Не сплутай нас. Та не клич його даремно, тільки у моменти відчаю похоті та сумніву збудження.

Я ставлю його на коліна перед тобою.

Ти наша тиша.