1

Вей Ін обережно закриває двері. Опускає погляд додолу. Хмуриться.

– Лань Чжань!- голосно кличе вона з порогу. Прислухається. Не чує ніяких проявів присутності своєї дівчини. Ну але не могла ж її турботлива і відповідальна А-Чжань піти на пари у босоніжках? В жовтні. Та й Вей Ін впевнена, що не бачила її черевиків зранку.

Нарешті дівчина таки роззувається і швидким кроком пересікає квартиру, мало не влітаючи у спальню. І вкотре хмуриться. Лань Чжань немає у їхній спальні, а ще вона навіть не нагадала А-Ін поїсти. Не те щоб це було так важливо, чи вона мусила це робити, але молодша Лань завше так робила.

Вей Ін набирає її. Знову. Трубки так і не піднімають, але десь з кухні починає грати “Zitti e buoni”. Ну, Вей Ін хоч знає де телефон. Вікна відчинені, у кухні так і пахне осінню, а телефон лежить на столі.

Свою дівчину вона знаходить на дивані уже через кілька хвилин, разом із знеболюючими на журнальному столику. Вей Ін закусує губу і милується своєю сплячою красунею, яку мало не розбудила.

Тепер вона дуже тихо, обережно підходить до Лань Чжань,  схиляється та цілує у чоло. Температури немає, А-Ін ітак це розуміє, адже молодша Лань не лікувала б застуду знеболюючими. Вей Ін просто не хоче визнавати, що їй закортіло поцілувати кохану.

Коли дівчина відсторонюється, то бачить, як повільно піднімаються повіки Лань Чжань, як сонно вона моргає. Цікаво, А-Чжань розуміє, що робить із серцем Вей Ін? Тому що остання готова вмерти від того, яка ж прекрасна сонна Лань Чжань. Небожительниця, не менше.

Вей Ін знову схиляється над дівчиною, цього разу повільно цілуючи. Лань Чжань теж цілує спокійніше, ніж завжди. Все ще з тим трепетом, але без запалу. Чомусь це п’янить Вей Ін по-особливому. Вона всміхається, її дівчина цілує цю усмішку, відсторонюючись. Лише потім Вей Ін помічає що досі не зняла пальто. 

– Вей Ін,- кличе молодша Лань, коли її дівчина зникає у коридорі.

– Привіт рідненька,- А-Ін підбігає до дивану,-ти як?

Їхні обличчя знову розділяє кілька сантиметрів і тихий шепіт лунає так влучно, безпечно, по-домашньому. Вей Ін сміється, споглядаючи гніздо на голові А-Чжань, а потім наче зжалившись над дівчиною, заправляє пасмо волосся їй за вухо.

– Нормально,- голос Лань Чжань досі хриплий від сну.

– А якщо чесно?

Лань Чжань відводить погляд і вперто мовчить.

– Душа моя,- Вей Ін ніжно проводить по щоці дівчини,- дозволь мені потурбуватися про тебе, ти ж завжди так робиш коли мені погано.

А-Чжань зітхає і киває ледь помітно. Наступної миті її дівчина уже збирала волосся у хвіст, прямуючи до кухні. Через хвилину-дві вона уже влетіла у вітальню, і, здається чула як мадам Юй назвала її фурією подумки, з іншого кінця міста. 

–  У нас що були ще таблетки? Чи  ти ще не пила?- Вей Ін уже тримала в одній руці таблетку, а стакан води у іншій і чекала коли молодша Лань сяде,- сьогодні перший день?

– Мгм.

– Ой ці місячні, – зітхнула Вей Ін,- щомісяця приходять і спокою нам не дають. А тепер скажи “ааа”.

Лань Чжань подивилася на свою дівчину, як на ідіотку. Але та просто знизала плечима і повторила, не забуваючи хіхікати.

Передаючи стакан із водою Вей Ін молилася усім існуючим і неіснуючим богам, аби дівчина не помітила як тремтять її руки. Хоча, навіть якщо помітила, то не придала цьому великого значення. І чому вона так хвилюється? Це ж нормально, її не відштовхнуть. Не Лань Чжань.

– То що робитимемо?Можемо піти у спальню і ти знову спробуєш заснути, чи я зроблю тобі каші, заварю чай і по-

– Вей Ін.

– Так, кохана?

– Кролики.

– О точно, зараз погляну як там вони,- А-Ін уже було  піднялася, але її знову покликали. Вона запитально поглянула на свою дівчину.

– Відео і чай,- Лань Чжань задумалася на мить,- ромашковий.

– Хочеш дивитися відео про кроликів і пити чай?

– Мгм.

– З медом?

– Мгм. І Вей Ін.

– Домовилися! Тоді я зараз погляну як там наші Білок, Жовток і Яйко, заварю чай і прийду,- дівчина вибігла з кімнати, аби Лань Чжань не помітила її червоне, мов маки обличчя.

Дивно, але сьогодні кролики забули про те, які вони ненажери. Наливаючи воду і прибираючи, дівчина не могла стерти усмішку з обличчя. Цим красеням уже півтора року, а здається ще минулого вечора вона вмовляла Лань Чжань дати кроликам саме такі імена. Ще того вечора вона хапалася за серце коли почула що її дівчина не бачила жодної чатини “Льодовикового періоду”. Здається що це сьогодні молодша Лань вперше пропустила пару, бо лягли вони о годині 3. Так, Вей Ін заставила її переглянути усі частини. Але, не те щоб вона була проти, особливо коли А-Ін так кумедно коментувала мало не кожну репліку персонажів. 

Поки закипав чайник дівчина шукала мед, паралельно пояснюючи що не буде завтра у лабораторії. А ще вона хотіла запустити телефоном у стінку. Ну чому саме її обрали старостою групи? Де відповідальність, а де Вей Ін? Вона радче безвідповідальна студентка, яка готова годинами просиджувати у лабораторії. Правда ніякі хімічні досліди дівчина не проміняє на Лань Чжань.

Коли від неї відчепилися, то чай уже був заварений. Вей Ін за цим усім навіть не помітила як зробила це. Але вирішивши не зациклюватися на цьому, дівчина додала трішки меду і пішла до вітальні.

Лань Чжань знову лягла, але не поправляла одіяла, лише намагалася зручно вкласти волосся. У А-Ін на душі зразу ж потеплішало. Захотілося з розбігу стрибнути у обійми своєї дівчини. Її чекають, вона потрібна і, кохана чорт забирай.

Тому Вей Ін швиденько поклала чашку із чаєм на край столу і всілася молодшій Лань на бедра. Правда, як тільки поглянула на обличчя останньої то злізла ще оперативніше. Дівчина таки не розрахувала сили і зовсім не обережно сіла на А-Чжань.

– Пробач, чорт пробач, душа моя, я не хотіла,- очі Вей Ін почали бігати кімнатою, зупиняючись на кружці з чаєм,- може хочеш чаю? Хоча він мабуть ще гарячийможе я перелию у меншукружку і він швидше-

Дівчину перевав дотик до руки. Вона здригнулася, але не відсторонилася. Просто спантеличено дивилася як її пальці переплітаються з пальцями А-Чжань. Як остання стискає її руку.

Вей Ін підносить їхні руки та залишає легкий поцілунок на тильній стороні долоні Лань Чжань. Потім піднімає погляд і хитро-хитро дивиться на кохану.Дівчина спантеличено спостерігає як А-Ін повільно розчіпляє їхні пальці, наближається до неї, обпалює диханням живіт молодшої Лань. Правда, цікаво як, адже та одягнута у зимовий светр своєї Вей Ін, який подарувала їй на їхнє перше Різдво, ну, не суть.

Вей Ін усе ще не зводячи з дівчини погляду ледь піднімає подоли светру, оголюючи живіт Лань Чжань. А потім засипає його поцілунками, після кожного вибачаючись. А-Чжань лоскотно, дуже лоскотно. А ще незручно.

Вона почувається більш оголеною ніж коли Вей Ін дразниться, вимагаючи від неї признання у коханні, вночі, у їхній спальні, коли Лань Чжань уже ладна благати.

– Але я ж така безсоромниця,-  тоді грайливо протягує дівчина,- Лань-цзе, ну скажи,- її подих обпалює запашілі вухо А-Чжань,- будь ласка.

Зараз усе інтимніше. Лань Чжань хочеться втекти і сховатися. Якщо першого вона не робить, тому що насправді ці сповнені ніжності поцілунки приємні, то друге вона з задоволенням робить, закриваючи обличчя долонями, які теж не так давно цілувала її кохана.

Проходить солодка вічність коли Вей Ін припиняє виціловувати зрозумілі лише їй узори на животі А-Чжань і з зацікавленістю дивиться на її сховане у долонях обличчя. Не пропустивши червонющі кінчики вух.

– Лань Чжань,- дівчина невинно хлопає оченятами так, наче перед цим не зводила з розуму молодшу Лань своєю ласкою,- як тобі буде зручно лежати?

У відповідь пролунало нерозбірливе бурмотання.

– Ммм? Душа моя, можеш повторити?- грайливі нотки проскакують у її тоні, чого не може не помітити Лань Чжань.

– Головне щоб Вей Ін була поруч.

– Агась, тоді,- протягнула дівчина,- ти хочеш лежати у мене на колінах? Чи в обіймах? Обійматимеш мене чи я тебе?

– Обійми.

– Давай я обійматиму тебе, гаразд? Щоб знову я не зробила щось не так.

– Вей Ін не зробила нічого поганого,- дещо роздратовано каже Лань Чжань.

– Добре-добре, тоді я зараз принесу одіяло, щоб нам обом було зручно.

– Мгм.

– А ти пошукай відео з наймилішими кроликами.

Повернулася до вітальні не Вей Ін, а якась примара, та ще й не біла, як усі поважаючі себе примарні створіння, а якась надто ексцентрична, чи що. Ну серйозно. Хто ж одягатиметься у простирадло з редисками.

РЕДИСКАМИ, КАРЛ.

Як вона умудрилася не впасти, для Лань Чжань досі залишається загадкою. Потім на місті дивакуватої примари з’явилася Вей Ін. Вона поставила одіяло на спинку дивану і вляглася, не забувши втягнути А-Чжань за собою. А потім вкрила їх обох і чмокнувши свою дівчину у лобик, спитала:

– То що? Ти уже вибрала?

– Мгм. Секрети домашніх тварин.

– Мультфільм? Точно не хочеш подивитися відео з миленькими кроликами?

– Вей Ін давно хотіла подивитися разом цей мультфільм.

– Ну Лань Чжань, якщо ти не хочеш це дивитися, то не потрібно,- почала відмовляти А-Ін дівчину.

– Хочу.

– Точно?

– Точно-точно,- посмішка торкнулася уст Лань Чжань.

Вей Ін швиденько збігала за печенням, ледь не пропустивши початок.

– Цзян Чен точно як Сніжок,- хіхікнула Вей Ін,-а дівчинка, яка тіскає його, на шидзе схожа…

– Лань Чжаааань,- протягнула дівчи на через кілька хвилин.

– Мгм

– Може Цзінь Цзісюань кіт, а не павич?- озвучила свої думки дівчина,-Хоча ні. Таки павич. 

– Хлої на Гуаньяо схожа

– Хлої?- Вей Ін знає лише, що головного героя Макс звати, а кролика Сніжок, а Лань Чжань імена інших запам’ятала?

– Ось,- молодша Лань поставила на паузу мультфільм.

– Ааа ти про кішку. Не знаю, може щось є але КРОЛИКУ ТИ ЗНОВУ ТУТ.

А-Чжань хіхікнула і Вей Ін не втрималася від поцілунку у носик.

– Вей Ін схожа на мопса,- з усією серйозністю сказала дівчина.

– Що?- Вей Ін мало не підстрибнула на місці, а потім надувши щоки пробурмотіла,- Я не схожа на Мотю.

У відповідь Лань Чжань піднялася на ліктях і втягнула кохану в лінивий поцілунок.

До кінця першої частини дівчата ледве дотягнули. Точніше, дотягнула Вей Ін. А її дівчина мирно сопіла їй у шию.

А-Ін зітхнула і придушивши почуття провини розбуркала дівчину. 

– Ріднесенька, вставай, якщо спатимемо тут, то завтра спина болітиме.

– Ммм.

Серце Вей Ін зробило кульбіт. Сонна Лань Чжань така мила, можливо навіть миліша за Лань П’янь. Вей Ін стиснула її у обіймах.

– Лань Чжань, я кохаю тебе.

– Мгм. Я теж кохаю Вей Ін,- повільно сказала молодша Лань.

– У тебе язик заплітається,- весело підмітила А-Ін,- підіймайся, я допоможу тобі дійти до ліжка.

За цей героїчний похід дівчата ледве не впали. Двічі. І Вей Ін зашпорталася. Тричі.

Коли вони дібралися до ліжка, то Лань Чжань знову не дали поспати.

– Зачекай, спершу я розчешу твоє волосся, а потім уже вляжемося,домовилися?

Ледь помітний кивок, хоча Вей Ін переконана, що дівчина просто почала куняти носом. Звичка однієї з дівчат розкидати речі сьогодні зіграла на руку. А-Ін потрібно було просто простягнути руку, аби дістати щітку для волосся.

Наступні кілька хвилин Вей Ін з усією обережністю на яку була здатна розчісувала волосся коханої, намагаючись не дьоргати коли натрапляла на куйовдики. 

– А-Чжань, потерпи ще трішки, я уже заплітаю тобі косичку. Завтра зранку поваляємося у ліжку трішки довше, гаразд?

– Мгм.

– Ого, я думала ти спиш і уже навіть не чуєш мене.

– Завжди слухаю Вей Ін.

– Справді? Дякую,- закінчивши з зачіскою, Вей Ін нахилилася і залишила поцілунок на маківці молодшої Лань. Відчувши його, остання задерла голову, таким чином залишивши її на плечі своєї дівчини.

– Вей Ін не потрібно дякувати,- все ще надзвичайно сонним голом сказала Лань Чжань. А-Ін позіхнула і все ж відповіла:

– Як це не потрібно? Я готова дякувати тобі щодня, просто тому що ти є у моєму житті,- поцілунок у щоку,- за те,що ти кохаєш мене,- цілунок у кутик губ.

Зморена ніжностями Вей Ін, дівчина солодко позіхнула. Натомість її кохана хмикнула і домогла Лань Чжань лягти, не забувши накрити одіялом. Добре, що те редискове чудо А-Ін взяла з гостьової кімнати, бо перетягувати сюди ще й одіяло у дівчини не вистачило б сил. І бажання.

– Вей Ін,- розгублено покликала молодша Лань.

– Так, душа моя.

– Вей Ін.

– Лань Чжань, май терпіння! Ти у піжамі провела цілий день, а я навіть переодягнутися не встигла з цим усім.

– Давай швидше.

– Ого!- вигукнула Вей Ін,- то он якою ти можеш бути, Лань Чжань. Нетерпляча і вимоглива. Сексі.

Лань Чжань капризно мгмкнула і простягнула руки у сторону дівчини. А-Ін узяла обидві її руки, завела їх над головою дівчини і схилившись, мало не торкаючись губ Лань Чжань прошепотіла:

– Тут я, тут. А тепер переставай бути вередункою і лягай спати,- і відпустивши руки А-Чжань, швиденько залізла під ковдру, притулившись до дівчини.

– А поцілунок на ніч?

– Ти ще не спиш, рідненька?- Вей Ін повернулася до Лань Чжань, а остання обережно торкнувшись підбрідка дівчини поцілувала її, не забувшви на останнок ледь закусити нижню губу Вей Ін, щоб потім швидко і обережно, вибачаючись, провести по ній язиком.

Вей Ін з задоволеною усмішкою знову притулилася до А-Чжань, вдихаючи її запах і дозволяючи спокійному серцебиттю заколисати її. А молодша Лань просто як найміцніше стискала кохану у обіймах.