1

Це був звичайний побутовий день у сім’ї Софії. Ростик підріс, а мати підгодовувала Чорнобілку, яка була ласкаво кішкою. Софійка знову читала книжку про Русалонька, яку вона читає вже 11037 разів! Мати зайшла до неї та попросила погуляти з Ростиком, заодно й Чорнобілку в гуляти. Софі та Ростик підійшли до Сашка, щоб з ним поговорити. Тому вже не довелося багато працювати, адже фінансові справи по тихому налагоджувалися, Софія була цьому рада. Аж раптом “прилетіла” п’ятірка друзів з Італії з якимись жезлами, на яких булиневідомі птахи схожі чи на сов, чи не знають на кого. А та п’ ятірка виглядала інакше, ніж діти в Україні. Трійка почула та обернулася, аж Софійка пробормотала собі під ніс:”Цього ще бракувало! Я ледве коралі викупила та закінчила той кошмар із привидами та повнею!” Ті підлітки виглядали зніяковілими.

-È un bene che non siamo caduti, ma dove siamo?(Добре, що ми не впали, але де це ми?) – спитала русява дівчинка

Ростик та Сашко зрозуміли те, що нічого не зрозуміли. Софійка вчила італійську з англійською з 2го класу, тому зрозуміла, що спитала та дівчинка.

-Ciao, siete tutti a Vyshnopil ora(Привіт, ви усі зараз у Вишнополі) відповіла Софійка на питання, яке могло бути риторичним

-E dov’è Vyshnopil?(А Вишнополь – це де?) спитала дівчинка з короткою стрижкою

-Uhm, Vyshnopol è in Ucraina…A proposito, qualcuno di voi sa parlare almeno il russo? (Ем, Вишнополь це в Україні…До речі, хтось із вас може розмовляти хоча б російською?)

-Я могу… У меня дедушка был русским. – відповіла Дівчинка з русявим довгим волоссям.

Софійці привернув увагу хлопець із рудим волоссям, який мовчав. Раптом з’явився спалах, який засліпив усіх у районі одного кілометра. Усі були в недорозумінні, чого і як це сталося. Раптом у Софії в голові почав говорити якийсь голос, якого вона ніколи не чула. Цей голос був ніжним, його було приємно чути. Це була Етерея, мати планети Ксоракс. “Привіт! Я знаю, ти зараз здивована, м’ яко кажучи, та так. Мене звати Етерея, я мати планети Ксоракс, і тобі доведеться допомогти цій п’ ятірті дітей. Дівчинку з довгим русявим волоссям звати Ніна. Вона навчить тебе алхімії, бо вона в цьому розуміється з дитинства. А ту дівчину, що з білим кучерявим волоссям звати Роксі. Вона дуже хороша та добра подруга. Хлопця з рудим волоссям звати Додо. Він трохи лякливий, так що, не треба хвилюватися за його звичайну поведінку. Я звернула увагу, що він привернув твою увагу. Дівчинку, що з коротким чорним волоссям, звати Фьоре. Вона також хороша подруга. Вона добра порадниця, співрозмовниця. Фьоре, якщо в тебе будуть проблеми з латиною, перекладе все тобі з латині на українську мову, та пояснить усе, що і як. Хлопця, що в окулярах та волоссям, як у їжака, звати Франческо. Я їм усім дала можливість розмовляти українською, тому тобі не доведеться розмовляти іспанською. Попереджаю: вони усі будуть пропадати о 20 годині вечора, адже в них теж є свої батьки або няні, які за них хвилюються. До зустрічі! ” І раптом голос стих, немовби його й не було. Софійка та Ростик на секунду переглянулись та відвели погляд на п’ятірку ” дивакуватих”(у хорошому значенні) дітей, які знали те, що, як Софії здавалося, є тільки у казках та міфах.

-Ну, мене звати Софія, а вас усіх, як я почула, Ніна,, Роксі, Фьоре, Додо та Франческо, чи не так?

-Я-я-як ты дізна-на-лася, що нас п’ ятьох так звати? – з переляком спитав Додо

А Сашко тим часом зібрався додому до сестер, адже мати була на роботі:”Софійка та інші, бувайте!Чорнобілку не забудьте з Ростиком! “. Всі йому кинули та стали дискутувати по приводу цієї ситуації. Усі досягли одного рішення, що у Софі в домі є щось магічне, що їх сюди притягло, мов магнітом

-Вам усім ще доведеться дізнатися культуру цієї країни, хі-хі!-ледве посміхнулася Софі. Одному Додо стало від цієї промови лячно. Всі воні дійшли до Софіїної квартири, та почалася гостинність від її мами

-Софія, як погуляли? В тебе з Ростиком з очами все добре, бо був якийсь спалах, який вчені пояснити не можуть