І потім вона… (Пролог)

Літня ніч. Лише зірочки та повна луна освітлювали шлях троїх друзів: Бога,його хафурі та звичайній дівчині. Вони розмовляли та сміялися,хоча Хійорі вже було треба бути дома. Але,Хійорі навіть не думала про це,як і Юкіне,тому вони спокійно розмовляли,а в цей час Ято думав,як затримати Ікі ще на годиночку. Він її не хотів відпускати,тому коли підходив час розходитися,Ято завжди намагався зупинити Хійорі. Вони стали зустрічатися частіше після перемоги над Магом,а відношення Ято та Ікі стали ще кращими. А коли були канікули,прогулянки троїх друзів тривались увесь день. Тут,Юкіне штовкнув Ято.

-Хєй,ти нас чуєш?!

-Чую,чую!-Ято фиркнув,та глянув на Хійорі. Вона дивилась на годинник. Напевно,думала,через скільки їй сказати “Я до дому,бувай!”.А так не хотілося її відпускати… Ніби прочитавши думки Бога,Юкіне заґарчав.

-Ну,що мовчиш?! Давай,говори! Бачу,що щось приховуєш!

-Нічого я не приховую! Просто..-Ято потер лікоть,та прокотнувши,продовжив-Я не хочу відпускати Хійорі…

-Не бійся,від тебе не втечу.-Ікі прикрила рот,щоб приховати сміх. Але тут як тут,Ято вхопив її руку,ніби намагався сказати “Стій,залишся!”. Але побачивши червоне лице дівчини,він вірішив відкласти визнання в коханні,та відмахнувся жартом.

-Да я нікуди тебе і не відпущу…Хе-хе..Якщо тебе залишити хоть на добу,то відразу потрапиш у халепу.-Ято пожав руку Хійо,щоб ге відпускати її просто так.-Пам’ятаєш,як тебе викрали? А як хвіст поранили? Ось і не хочу тебе одну відпускати. Ми тебе проведемо!

-Обійдешся! Ти як завжди шукаєш відмазки щоб я затрималась!-Ято ніби вдарили молнією. Ято і сам не знав. Але щось підказувало йому,що не можна відпускати друзів.

Він думав правильно,
тому що він більше їх не
побачить.