я не знаю, хто я

колись я думала, що не повернусь до цього. колись думала, що помру у 18. колись думала, що знайду відповіді до всього. але це повторюється знову і знову! ЧОРТ

я знову прокидаюсь і бачу це все. мамо, чому я досі тут. я навіть не знаю, що я тут роблю. мені страшно. невже таке відбувалось? треба глянути, коли це..

– 444! та що ж ти, давай вставай з цього стільця! ти бачила години? тобі потрібно спати, – кричавши, зайшла мама дівчини

– так, мам, я вже встаю. тільки допишу одну сторінку і лягаю спати, – сонно відповіла дівчинка, втомлена своїми записами в блокноті, – а це правда, що в давніх людей були імена? що це взагалі так? в них нема цифр?

– сонце, навіщо ти полізла в історію? тобі то зараз не потрібно. в тебе є ж твої цифри. твоє покликання зараз – знайти, що вони означають і піти працювати за ними. закривай свій блокнот, наше минуле було страшним.

мама хлопнула дверями і просто вийшла з кімнати. а маленька дівчинка глянула ще раз в свій блокнот і промовила: «я дізнаюсь про тебе все». вона встала зі столу, позначила в календарі 09.04.5022 і лягла в своє ліжко, обіймаючи улюбленого кота.

«сьогодні я знову сплю сама. тебе біля мене немає. а хто ж ти взагалі і звідки ти взявся в моїй голові. чому я тебе постійно бачу? що робиться в тебе у світі! чому всі такі жорстокі? хто ці люди!!! ТИ ВЗАГАЛІ ІСНУЄШ?»