Що це.?

Що ж з батьками Каті?

Пів року назад все було добре, щаслива сім’я. Жили вони непогано, мама працювала бухгалтером якогось там підприємства, а тато заступником директора. Грошей на все вистачало, навіть на якісь відпустки на море чи в гори. Увагою Катя не була обділена, вона єдина дитина в сім’ї тому їй діставалося все найкраще. Любов, взаєморозуміння, рівноправність панували у їх сім’ї.. але одного разу сталося страшне. Маму дівчинки збив п’яний водій. Вона спокійно переходила дорогу по пішохідному переході, але машина на високій швидкості врізалась в неї. Вона померла на місці.

Похорони Катя майже не пам’ятає, все було як в тумані. 12-річна дівчинка не могла повірити, через смерть мами вона замкнулась у собі, перестала вчитися, їсти.. втратила сенс життя. Біль була нестерпною, кожної ночі вона плакали. Тато теж був вбитий горем, перший місяць тримався, старався допомогти та підтримати доньку, відвести до психолого. Нічого не допомагало, ще через місяць все стало нормалізовуватися. Коли Катя була в школі, батько переглядав сімейні альбоми.. біль про втрату повернулась, він напився, не ночував в дома. Дівчина сильно хвилювалась, їй було страшно, вона не спала всю ніч. Батько повернувся лише о 13:30, була субота тому Катруся була в дома. Він був все ще п’яний і схоже під чимось.. він кричав на неї, звинувачував у смерті мами.

“ТИ ВИННА! Якби ти не послала її в магазин вона була б жива! Ти гадина! Краще б ти не народжувалась!” – кричав батько, на його очах блистіли сльози злості та образи.

“Це не правда! Я не винна!” – сльозно кричала дівчинка.

Потім вона втекла і зачинилась у кімнаті, тато ще пів години гримав у двері, але потім все ж здався та ліг спати. Страх був таким сильним, що серце просто вистрибувало з грудей. Сльози текли річкою, вона знов лишилась без сну. Після цього Катя майже ніколи не бачила батька тверезим або не під чимось.

Ці ситуації залишили великі шрами на її серці та психологічну травму на все життя.

Грошей дуже мало, але на оплату комунальних послуг вистачає. Де вони беруться? Батько може продавати алкоголь, сигарети та н@ркотиkи неповнолітнім, не обов’язково саме їм. Іноді він краде продукти та випивку, знаходить гроші на вулиці, щоб не витрачати власні гроші на випивку та “котики” ходить до когось в гості, де краде. Буває навіть згадує про доньку та забирає солодощі та інші дрібниці для гігієни. Дівчинка не хоче залишитися сиротою, тому терпить. Побиття стаються дуже рідко, лише коли у тата вдаряють спогади про маму і він винить її. Б’є не сильно може ляпаса дати, штовхнути та копати ногами, вдарити в живіт, синяки залишаються лише на ногах, тому ніхто не помічає.

На рахунок її друзів.

У Каті є, точніше була подруга. Звали Оля, однокласниця. З молодших класів дружили, часто ходили в гості. Після аварії все ще дружили, але після однієї сварки перестали. Зараз Катя одна, в школі +- спілкується з однокласниками, навіть з хлопцями. Дівчині і самій добре.

***

Пройшов місяць. Тренування були 2-3 рази на тиждень. Катя старалась приходити на всі. Їй було весело, стало виходити краще, прогрес дуже помітний! Майже ніхто не кричить, іноді хвалять, в команду беруть не останньою. Звичкою стало те, що Павло Романович постійно підвозив її та інших людей по можливості. Якогось прогресу в відносинах між Катею та Павлом особо не було.. легка симпатія у дівчини була, але вона викидала її з голови.

7 жовтня, субота, 17:30.

Переписка Павла(П) і Каті(К):

П: Ти сьогодні будеш на тренуванні?

Ні, я хвора :К

П: Жаль, одужуй

Дякую, удачі :К

Катя лежала в ліжку, горло боліло, температура 37,6°. Вдома нічого крім чаю з… нічим, не було.

Можеш заїхати в аптеку, купи щось від горла і температури, не дороге, гроші віддам :К

П: Добре, буду їхати з тренування заїду

Дякую :К

П: Чекай мене десь в 20:30 і адресу не забудь кинути

Ааа.. вул ***, дім 3, під’їзд 7 :К

П: Поверх, квартира? Ти ж не будеш виходити в таку погоду на вулицю

Та ні, я вийду, тобі не варто заходити :К

П: Чому? Ти боїшся мене впускати?

Ні-ні! Зовсім ні, просто.. я соромлюсь трохи :К

П: Кажи, я ж не буду в квартиру заходити

Добре.. 3 поверх, 12 квартира :К

П: Відразу б так, одужуй

Пока :К

Катя кашляла, через нестерпну біль в голові лягла спати. Крутилась майже годину але всеж заснула.

20:18.

Катя спала, як новонароджений. Павло вже під’їхав до її дому, пише:

П: Я приїхав, піднімаюсь

Підійшовши до квартири дівчини, натиснув на дзвінок. Чекає, ніхто не відчиняє, дзвонить знову, чекає. Нарешті Катруся прокинулась, бігом встала і підійшла до дверей.

– Хто там? – крикнула дівчина хриплим голосом.

– Павло, ліки привіз – відповів хлопець.

Катя відчинила двері, з під’їзду повіяло холодне повітря, тіло вкрилось мурашками. Вона стояла в піжамі та теплих носках. Павло посміхнувся.

“Вона така мила, червоний ніс та щічки, припухші оченята, зворушене волосся..” – думав Павло.

– Тримай, – протягнув пакет з ліками і шоколадкою Павло.

“Оу… квартира така.. кхм, у неї точно гроші є?.. мені її так шкода, все ж батько п’є і не тільки… Не хочу з неї гроші брати, мені не шкода”

– Дякую, скільки з мене? – протираючи очі, дівчина взяла пакет.

– Не потрібно, я розумію що тобі й так тяжко, – хлопець подивився в її очі, вони такі красиві..

– Ні, ні! Я не можу це просто так узяти.

– Можеш.

– Я не візьму та й у мене є гроші!

– Не потрібно, рахуй що це подарунок.

– Нііі!

– Так, ти мені вже як рідна. Я не візьму з тебе грошей. Просто скажи дякую і все.

– Дякую.. – Катя опустила голову, в неї справді майже немає грошей, сльози виступили на очах – можна тебе обійняти?

– Так, звісно, – Павло розставив руки чекаючи обіймів.

Катя майже накинулася на хлопця, її голова притулилась до його грудей. Він теж міцно обійняв її, погладив по голові. Сльози дівчини продовжили текти, а серце билось все швидше. Запах сигаретного диму ні каплі не відштовхував, він був легким та ненав’язливий.

– Ще раз дякую, – сказала Катя та відійшла, витираючи сльози.

– До зустрічі, одужуй, – Павло підморгнув, посміхнувся та двері зачинились.

Павло повністю все розумів… “У неї мало грошей, стан квартири, м’яко кажучи, плачевний. Запах алкоголю та сигарет, при чому, дуже дешевих. Та її сльози показали, що це важливо та вона справді вдячна..” – думав він.

***

Йшли дні.. йшли тижні.

Відносини між Павлом та Катею ставали міцнішими. Хлопець часто допомагав їй у складних життєвих ситуаціях, хоч вона і не просила. Вони стали не поганими друзями. Вона справді чимось зачепила його..

Четвер, 9 листопада, 16:00.

Тренування буде о 17:00.

Катя сидить на кухні, п’є не солодкий чай. Різні думки лізуть в голову, її батька немає дома вже другий день, але це не сильно бентежить дівчину. За те вона може нормально спати, готувати їжу, нарешті поприбирати. Зібравшись Катя написала Павлу..

Привіт, коли мені вийти?:К

Р:Привіт, в 16:40 буду біля тебе

Окей, жду:К

Надпивши гарячого чаю Катя глянула у вікно, світило ясне сонечко. Настрій був хороший, дівчина давно не відчувала себе такою.. такою не самотньою. У неї був друг.. Щира посмішка розтягнулася на обличчі.

Через пів години Катя почала збиратись. Одягла шапку, куртку, взяла рюкзак з спортивним одягом, глянула в дзеркало.

– Яка ж я все-таки прекрасна.

Взулась та повільно спускалась по сходам, вийшла на вулицю. Біля чорної BMW стояв Павло, курив сигарету.

– Привітик! Рада тебе бачити, – з посмішкою дівчина підійшла ближче.

– Привіт, малявка, взаємно – він теж посміхнувся, від його голубих очей відблискувало сонце. Ненав’язливий запах сигаретного диму був звичним, – зачекай, я докурю.

– По-перше не називай мене малявкою, по-друге коли ти вже кинеш? Це ж псує твоє здоров’я! – мова про це заходила често.. але Павло якось пофігістично ставився до цього.

– Ми з тобою про це говорили, давай не починати, – видихнув дим сигарети Павло. Викинув окурок, відчинив двері дівчині.

– Дякую, – мовила Катя та сіла в машину, він зачинив двері та сів за руль, – доречі, ти ж у наступну суботу їдеш в сусіднє місто?

– Так, по роботі, а що? – відповів Павло глянувши на дівчину.

– Мені потрібно до тітки, вона попросила за її котом подивитися доки вона у лікарні буде. Да й я провідувати її буду, – почала розповідати Катя, – це моя не рідна тітка, це подруга моєї…. мами – останнє слово було таким тихим, що хлопець ледве почув його, – але я її рахую своєю тіткою.

– А чому ти не живеш з нею? Це було б дуже добре, хоч жити нормально стала б, переїхала б, друзі були б.

– Я не можу тата покинути, він же ж пропаде без мене.

– А тобі не пофіг?

– Це тато…

– Добре, твоє діло. На рахунок поїздки спишемось.

– Добре, от і приїхали.

***

Тренування пройшло відмінно. Катя була дуже щаслива.

Павло стояв біля машини, курив, Катя стояла поруч.

– Що там батько твій? – почав розмову хлопець.

– Немає вже другий день, не б’є, – опустивши голову відповіла дівчина.

– Ясно, як там школа?

– Не погано, але з алгебри 6 отримала.

– Ну старайся, я в твої роки відмінником був, 4 і 5 мав, – гордо говорить Павло.

– Так ти вчився по 12-бальній системі, – пролунав щирий сміх, – молодець хах.

– Доречі, пам’ятаю ти казала що у тебе поличка в шкафу відпала, як раз я не зайнятий і батька твого немає, що думаєш? – запитав хлопець викинувши окурок.

– Давай, – посміхнулась Катя та сіла в машину.

Вони пристебнулись і поїхали. По дорозі розмовляли про все, про будь що аби говорити. Їм було дуже комфортно, грала тиха музика, сонце вже сіло.

Приїхали, піднялись на 3 поверх. Катя глянула на свою квартиру .. двері були відчинені. З квартири доносився шум, чийсь голос.

– Павло.. – серце стало битися частіше, лодоні намокли.

– Це напевно твій батько прийшов.

– Це не може бути він, коли він став випивати я забрала у нього ключі. Коли він хотів потрапити в квартиру я відчиняла йому двері, а якщо мене не було він сидів десь тут… її взламали! Мені страшно.. – голос тремтів.

Неочікувано з квартири пролунав звук розбивання скла та бормотання. Катя сильно злякалась тому не наважилась заходити, Павло в свою чергу пішов у середину. Звур лунав з дальньої кімнати, кухні, хлопець обережно заглянув у середину і побачив…

 

Вибачте, але мені потрібно створити тіпа інтригу! Щоб зацікавити вас. Обіцяю 3 частину в найближчі два дні! Чекаю відгуки, а також повідомляйте про мої помилки 😉