Чертоги Деміургів Ніфльхейму.

UTF-8 = 04.04.2021 07:25

script12. <beginning>

Північ. Скандинавський лісний дух. Крижана морозу серенада. 

Невгамовно шепоче вдалині перлинна заметіль.

Полярна ніч. Готичні віньєтки зорепаду.

Лиш мерехтить у сутінках один заклинальний клинок,

Одного разу вбитий темним ельфом в чоло ялини; сиве, немов сніжна ваніль.

Постукує дзьобом об ясен ворон, ховаючись в арборетумі пралісів священних,

Доносяться пронизливі крики графітових відтінків виверн.

І ми з тобою, два некроманти, що повстали з Хельхейму ходів підземних,

Під знаменем анафеми йдемо зазивати чужих всьому світу скверн.

На блиск клинка, до Вівтаря Есенції Елементаля смерті,

Де воскресимо ми всіх драугрів під траурні поліфонії водяних нікс,

Там футарки скандинавських рун накреслимо у тріумфальному моменті,

Щоб душі всіх померлих перейшли слідом за нами –

У Мідгард, світ живих, від воріт інферно, як грецький Стікс.

І розстелимо свої чертоги астральних вимірів, поки наш дух не погас.

Приручимо Некрополіс Тьми, підкоримо собі Уробороса Час.

І наш ар’єргард — повсталий із гробниць бестіарій.

А наш манускрипт – маніфест планетарної ідилії, стратегічний сценарій.

Час воювати за владу! Поневолимо ми і Асгарда небесні архіпелаги,

І станемо Володарями Об’єднаних Космогонічних Світів.

Нехай страх і ненависть приведуть Універсум до рівноваги,

Адже віра у світло — фатум слабовільних. Адже на вірі стільки мертвих зразків…

І після цього під тріумф органної фуги

Зустрінемось востаннє у Вартовій Башті Окаянних Облуд.

Біль – в авангарді.

Буття – Голгофа.

Меланхолія – у кубі.

Отже, ми жили недаремно.

Отже, Тінь — благословення.

Отже, ми вибрали правильний маршрут.

script12. <ending>