Хотіла б бути “чоловіком”

[Зоя втомилася від гендерної нерівності та “скляної стелі” у Малому палаці.
Пісня: Mitski — “Real men”; назва — метафора, йдеться про чоловічі привілегії.]

***

“Real men don’t flinch or bleed in public.” 
Чоловіки ніколи не показують своєї слабості на публіці, навіть якщо серце аж обливається кров’ю.

“Oh, I think I’m a real man.” 
Ох, мабуть, і Зоя “чоловік”. 

Вона ж завжди була сильною, сміливою. Вона жодного разу не дозволяла собі впадати у відчай. Справжня лідерка! Вона і вправна шквальна, і смілива солдатка, і просто красуня.

Але коли її не будуть сприймати лише як красуню? Коли її почнуть слухати так уважно, як її колег іншої статі? Коли її досягнення будуть оцінені так, як повинні були б? Чому до її слів дослухаються лише коли їх повторить чоловік поряд? Чи коли її — о, невже! — почує Генерал?

Вона хотіла б, щоб її сприймали як досвідченого і сильного гриша. І хотіла б влади. Але справжньої. Такої, як у чоловіків у Малому палаці. Такої, як у чоловіків у Великому палаці. Вона хотіла б більше ніколи не бути залежною від їх схвалення й брати те, що хоче і коли хоче. Адже знає — має на це право.

І це вона ще у Равці — країні, у якій жінки мають примарну надію на можливість вибирати між побутом та кар’єрою. Що ж тоді говорити про до жаху патріархальну сусідню Фіорду? Страшно лише уявити, скільки сильних і талановитих дівчат примушують втрачати самих себе у подружньому житті і материнстві. Звісно, вони й самі можуть бажати такого життя. Але хіба у їх ситуації можливо бажати чогось іншого, коли ти навіть не бачила іншого? Мабуть, вони вирішують змиритися з такими обставинами.

Ось тільки Зоя ніколи не змириться. Якщо вона хоче чогось більшого, вона це отримає.

“Oh, I’m gonna be a real man.” 
Ох, Зоя дійсно хотіла б бути “чоловіком”