У барі

Написано для Осіннього фікрайтерського з’їзду 2021 за ключем “На публіку”.

Харлі Квін пограбувала магазин, а Наташа Романова намагається провести з нею виховну бесіду.

***

– Харлі, я чекаю пояснень, – Наташа вимогливо дивилася на співрозмовницю. Та опустила келих з текілою, яку збиралася випити.
– Йой, Наталочко, ти вже знаєш? – Квін округлила блакитні очі. На обличчі з’явився винуватий вираз. Але Чорна вдова не купилася. – Копи доповіли?
– Тоні Старк, ти пограбувала магазин коло його вежі.
Романова навіть не знала – сваритися на Харлі чи разом посміятися, настільки зухвале пограбування здійснила злодійка. Та треба було відреагувати. Зрештою, це агентка привезла Харлі з Ґотему. Не могла лишити у тому похмурому місті, що доводило її до божевілля й вичавлювало все хороше, що було у цій непосидючій дівчині.
– Я не знала, – ґотемська злочиниця опустила очі й почала роздивлятися строге вбрання Наташі. На відміну від агентки ЩИТА, строкату одіж Харлі та її незмінні куці хвостики було помітно здалеку. – Мені захотілося бургера. І вівсяних пластівців. А ще молока, коли, льодяників…
– У тебе є гроші, – не витримала Наташа, – навіщо красти такі дрібниці, якщо можна купити?
Харлі миттю підняла голову й широко, трохи моторошно посміхнулася. Її божевілля, та темна частина, яку пробудив колись Джокер, інколи давала про себе знати.
– Бо вкрасти цікавіше, – вона підморгнула співрозмовниці. Тут Наташа була з нею згодна.
– Чуже авто навіщо викрала?
Харлі наблизила яскраво нафарбоване обличчя до Романової. Від білявки пахло текілою і чимось терпкувато-свіжим. Вдова затримала погляд на татуюванні, що прикрашало ключицю Квін. Ці татуювання робили Харлі особливою, бо вона так і не видалила ні одне з них.
– Це для тебе. Подарунок, – голос злодійки став м’якшим і тихішим. Вона поклала голову на барну стійку і дивилася на агентку знизу вгору. Бачачи, що Наташа вже не сердиться, швиденько додала: – Та воно ж розкішне. Для такої красуні, як ти.
Романова мовчала. Такими-от словами Квін збивала агентку з пантелику.
Харлі по-своєму піклувалася про кохану. З особливим стилем і специфічним гумором. Наташа досі вчилася приймати її такою, як є.
“Я пообіцяла Харлі, що не кину її”, – подумала Вдова і промовила незворушно:
– Завтра занесеш гроші до магазину і повернеш автівку.
– А поцілуєш мене? – Харлі випила текілу й замовила ще, а сама милувалася, як спалахує руде волосся Романової у світлі вогнів.
– Харлі, навіщо на публіку?.. – Наташі досі було ніяково проявляти до когось почуття привселюдно. Для потайної агентки почуття були надто цінними, аби ділитися ними з ким попало.
– До біса їх! – крикнула Квін у натовп, хоча навряд чи її хтось почув через гучну музику. Злодійка обережно поклала руку на плече Наташі й пригорнула до себе. Поцілувала у щоку, лишаючи чіткий слід темної помади. Тоді – у теплі губи. Цілунками ламала неприступну броню Чорної вдови, показуючи, що теж приймає її такою, яка вона є.