початок кінця

Том ненавидить Гаррі за дитячий будинок, Гаррі ненавидить Тома за те, що його дід зробив хлопця сиротою. Чим закінчиться багатолітьня ворожнеча, якщо Реддл давно зрозумів, що зачіпає Поттера по іншій причині?

 

«Чому я народився Гаррі Поттером? Ну чому я, Мерлін?»

Гаррі сидів в лікарняному крилі і проклинав своє існування. День коли він народився, офіційно можна назвати злочином проти природи.

Все почалось з народження Гаррі, коли його батьки, самі молоді і круті аврори Британії, боролись проти самого Лорда Волдеморта, ними захоплювались всі. Коли було дано пророцтво, що їхнє дитя вб’є цього самого Лорда, їх почали вважати мало не богами, але коли вони загинули в Годріковій западині, а любов матері зупинила Аваду, яку кинули в Гаррі, стало не до жартів. Хлопчика віддали на виховання тітці яка була магглою.

І після цього його зненавидів дехто інший — Том Марволо Реддл. Том був внуком того самого Волдеморта. Мати Реддла померла під час пологів, а батько був магглом, якого вбив Лорд, за те що він просто грав на почуттях його доньки. Він сам виховав внука. Після смерті Темного чарівника, хлопчика віддали в магглівський дитячий будинок. І до одинадцяти років він не знав про себе нічого, поки Драко Малфой не розповів йому історію його життя.

Реддл зненавидів Поттера. Їхні перепалки доходили до Лікарняного крила майже щоразу.  Обидва були упертими, талановитими бійцями, добре що хоч навчалися на різних факультетах.

Обидва мали статус: Том був старостою школи, а Гаррі – капітаном команди по квідичу та найкращим ловцем, який не дав за перші шість років навчання жодного разу виграти команді суперника.

В грудні 1997 року він знову спіймав снітч, але Гойл так розсердився, що вже після гри направив бладжер в Поттера. Той відключився, не випускаючи м‘яча з рук.

І ось він знову сидить в Лікарняному крилі, яке стало йому другою домівкою. Майже всі дозрівають до п’ятнадцяти років, дізнаючись, ким є: альфами, омегами або бетами.  Батько Гаррі був альфою, і хлопець сподівався, що теж буде, але на практиці виявився бетою, як думав до сьогодні.

Саме через пережиту Аваду ще Слизоріг у далекому 1995 році заявив, що в нього може розвиватися організм повільніше, ніж у інших. Ближче до вісімнадцятого дня народження організм покаже справжню суть хлопця. Поттер не вірив. Він змирився з тим, що був бетою.

Ось його подруга Герміона була видною омегою, а її партнером став Рон – альфа. Запах камнів і запах струмка знайшли один одного. Не було ревнощів, тому що Гаррі був бетою. Трію жило чудово. Раніше…

— Мадам Помфрі, тобто… Мої штани мокрі не через дощ та сніг?

— Ні, дорогенький. Тічка почалася після спіймання снітча. Точніше, після того, як тебе вдарили. Гра була чесною.

— Я омега…

Розпач у голосі Гріфіндорца лився струмком. Коли Рон і Джинні вбігли в палату, обидва застигли, відчуваючи запах.

— Омега, — прошепотів Рон.

— Брате, на вихід! — Джинні буквально виштовхала озвірівшого хлопця, чиї інстинкти спрацювали зразу. — Гаррі, ти як?

— Фігово… Що мені тепер робити?

— Блейз зазвичай мене трахає.

— Джинні!

— Ну що не так? Перша тічка була жахливо-болізною, а перший день завжди найважчий і до тепер! Повіситись хочеться! І таке кожного місяця від п‘яти до семи днів!.

— Мерлін!

— Заспокійся, звикнеш. Тобі зараз головне випити знеболювальні і подавляючі. Мадам Помфрі…

— Закінчились, мила. А інгридієнти з‘являться лише завтра зранку. Йому потрібен профессор Снейп або профессор Слизоріг!

— Один мене ненавидить, другий бачить в мені трофей. Краще вмерти!

Джинні тяжко видихнула. Вона спілкувалася зі слизеринцями, тому знала того, хто міг би зварити зілля, але Гаррі його ненавидів.

Загалом, це в них було взаємно.

— Том Реддл – кращий зіллявар…

— Джинні! — погрожуючи попросив Поттер.

Дівчина здалась одразу, і погоджуючись замахала головою. Вона не збиралася вказувати другові, який опинився в такому невигідному становищі.

— Я посиджу тут до вечері, а потім попрошу подавляючі в Герміони.

Відьма не заперечувала йому. Грейнджер завжди мала запас всього, незрозуміло звідки.  Джинні вирішила не підставляти друга, тому промовчала про те, що він став омегою, але, на жаль, у Рона був довгий язик, а у Симуса і Діна ще довше.  До вечері весь Хогвортс знав, що Хлопчик-який-вижив, виявився омегою.

Драко Малфой не міг упустити можливості познущатися з шкільного ворога, а краще його трахнути, помітити і перетворити на свою повію.

Том слухав за вечерею всі розмови мовчки, і його найкращий друг Тео Нотт помітив яким незадоволеним той став.  Він здогадувався, що Реддл останні два з половиною роки дістає Гаррі з іншої причини.  Що ненависть давно зникла.  Що Гаррі його хвилював, бо став привабливим володарем смарагдових очей.  Таких яскравих, що не вірилося в їхню натуральність.  Що Реддл спеціально таємно відвідував тренування Ґриффіндора, щоб потайки подивитися на підкачане спортом, тіло капітана.

Гаррі ж дочекавшись вечері тихо вийшов з Лікарняного крила. Дійшовши до сходів, які вели або в верх, або в підземелля, був нагло притиснутий до стіни. Палочки в Гаррі не було, тому що на квіддич він її не носить, а ось у його суперників аж три: Малфой, Кребб и Гойл.

— Потті, твій запах просто офігенний! Так і хочеться тебе провчити за всі мої програші! Ти солодко пахнеш: горіхи в шоколаді, чи не так?

Відчуваючи альфу близько, Гаррі заскулів. Він ніколи в житті не признав би, що омеги під час тічки можуть відключити мозок.

— Скажи мені, Потті, тобі подобається, мій запах?

— Ненавиджу запах полині, Малфой! — гарчав Гаррі. — Я люблю каву з віскі….

— Так ти в душі ірландець, — засміявся Драко, прижимаючись ближче до брюнета. — Прийшов твій час стати моєю повією, Поттер! Я тебя по цілому світу пущю!

— Малфой!

Голос Реддла заставив Драко відскочити від тічного омеги.  Староста сам ледве утримувався від того, щоб накинутися на гриффіндорця, але ментальні щити були міцні.  Його червоні очі передалися від покійного діда і наводили невимовний страх на магів.

— Ти збожеволів, Малфой?  Гвалтувати зібрався беззахисного? Йому сімнадцять років! Затримався розвиток!  Йому боляче! Він зараз нічого не розуміє! Мінус тридцять балів зі Слизерина! Геть!

Реддл вперше за два з половиною роки на посаді старости зняв зі свого факультету бали та благо, що відробіток не призначив.  Магія Тома душила слизеринців, тому після прямого наказу вони втекли геть.

Том дивився в попливший погляд Авади, і схилився до Гаррі. Той не чинив опір, і коли Редл взяв його на руки, щоб віднести до себе в вежу, хлопець притулився до його шиї обличчям, вдихаючи аромат.

— Кава з віскі… Обожнюю цей запах…

— Правда? — пожвавішав Том.

— Ага…

— А я дуже сильно люблю горіхи в шоколаді. Тео мені на кожний день народження дарує ящик.

Гаррі посміхнувся і трохи розслабився в сильних руках. Любимий запах допомагав разслабитися, а аура сильного альфи навіть трохи зменшила спазми у животі.

Підійшовши до дверей старости, на яких висів портрет його діда Марволо Мракса, другий портрет знаходився в замку Слизерина, прошипів на парселтангу: «Відкрий двері!».

— Хто це з тобою?— спитав на зміїному портрет Марволо.

— Гаррі Поттер.

— Нічого собі грає доля. Він вбив мого чоловіка, твого діда, але підкорив твоє сердце?

— Так,— не приховував від дідуся, який народив його матір, Том.

— Будь счастливим, Том. Допоможи йому.

Благословення від діда багато означало для Тома. Портрет Волдеморта, почувши про перевагу онука, не розмовляв з ним весь шостий курс, а Марволо казав, що час покаже. І зараз портрет мав рацію, як ніколи.

— Я підготовлю Волдеморта до гостя на канікулах.

— Спасибі.

— Волдеморт живий? — з жахом запитав Гаррі на зміїному, дивуючи магів. — Не дивуйся, це дар від твого діда. Компенсація.

Том був радий, що Гаррі трохи прийшов в себе. Він ввійшов в спальню і одразу поставив котел. В шафі були підготовлені інгредієнти.

— Я приготую тобі подавляюче зілля. Вистачить на вісім днів. Перша тічка может йти більше тиждня.

— Спасибі…

Гаррі сів на диван і притиснув до себе ноги, дивлячись на Тома. Запах альфи занурював, але поняття того, хто перед ним, змушувало розум триматися.

— І давно ти говориш на парселтангу? — спитав Том на зміїній мові.

— В одинадцять років натравив на кузена пітона в зоопарку. Так і дізнався,— Том відкритт, радіючи що йому відповідають на парселтангу. — Слизоріг сказав, що це подарунок від твого діда.

— Думаю, він правий. Говори зі мною, Гаррі, я ледве стримуюсь!

Том вперся руками в стільницю, важко дихаючи. Очі почервоніли від бажання, враховуючи, що омега пахне його любимим запахом.

— Я полюбив каву з кон’яком на четвертьому курсі. З того часу, як моє ім‘я прикріпили до імені Седріка. Добре, що Келих прийняв рішення забрати мене…

— Ти запив? Це значить, коли я говорив на четвертьому курсі, що ти виглядаєш, як алкоголік, я… мав рацію?

— Твоя правда… Зрозумій правильно, мій кращий друг відмовився від мене, вважаючи брехуном, а подруга як раз дізналася про тічку. Їм не до мене було… І мені так сподобався цей смак і запах, що я…

Гаррі и сам не зрозумів, коли обійняв Тома зі спини, вдихаючи його аромат.

— Як ти його пробачив? — пошепки спитав Том, кидаючи ще один інгредієнт.

— У мене, крім них, нікого немає. Взагалі, Джинні допомогла мені повернути дружбу Рона. Вона йому все пояснила. Мерлін, вибач!

Гаррі відскочив від альфи, залізаючи знову на диван. Том закинув останній компонент і накрив котел кришкою.

— Треба почекати годину.

— Що я тобі буду винен?

— Нічого.

— Реддл, ми з тобою воюемо з першого курсу!

— Називай мене Томом, — Поттер здивовано подивився на альфу, який старався взагалі не дихати. — Ти не винен в тому, що я ріс в дидячому будинку, я не винен в тому, що ти ріс в комірчині під сходами, розумієш? І тобі не потрібно притворятися другом тому, на кого ти до тепер ображений. Він попросив у тебе пробачення?

— Ні, — признався Гаррі. — Ну не з слизеринцями ж мені дружити?

— А чим тобі не подобається компанія мене, Блейза и Тео? Джинні і Ромільда з Ґриффіндора між іншим! Вони їх подруги.

— Нічого не маю проти Нотта і Забіні, — пробурчав Гаррі, викликавши усмішку на лиці слизеринця.

Гаррі тримався з останніх сил, а зад в спортивній формі вже був таким мокрим, що навіть Том зглотнув. Взявши Поттера за руку, буквально запхав його в душ, щоб запах хоч би трохи зник.

Ґриффіндорець все зрозумів і почав митись. Поки він мився, Том заніс йому спортивки, але брюнет цього навіть не замітив. До нього дещо дойшло. Надівши на себя річ Реддла, пулею вилетів до нього.

— Чого ти не вип‘єш зілля? У тебе точно є подавляючі для альф!

Обсидіани засвітились рубінами, а Том поплив в посмішчі, ніби його спіймали на гарячому.

— Не хочу. Я буду дихати твоїм запахом до того часу, поки ти не вип‘єш зілля.

— Навіщо так катувати себе? — дивувався Поттер.

— Тому що я люблю тебе! Сильно! Давно!Я не знав, бета ти чи омега, чи альфа! Але для себе вже тоді вирішив, що буду або з тобою, або ні з ким!

— Ти ж знущявся наді мною, — скрізь біль шепотів Гаррі.

— І мені соромно за це. За кожне сказане слово.

Гаррі не витримав своєї злості і зацідив кулаком в щелепу слизеринцю. Той не очікуючи удара, сидячи на дивані. Він злизав кров і засмучено усміхнувся.

— Полегшало? Давай ще раз…

Гаррі не розумів, сердиться він на цього прекрасного брюнета з обсидіанами, які перетвоюються на червоні озера, чи хотів зацілувати його. Тільки Реддл пах так, як подобалось Поттеру, а Гаррі пах тим, що любив Том.

«Невже ми пара?»

Думати не хотілось, особливо коли його обережно взяли за руку і потягнули на себе. Сівши на бедра слизеринця, Гаррі почав дихати швидше.

— Хочу тебя, Реддл!

— Тічка? — мурчав слизеринець. — Чи ти не завжди мене ненавидів? Зізнайся, тобі подобалось, що я звертав на тебе увагу.

Гаррі проковтнув слюну, коли Том вдихнув його запах на шиї і пройшовся по ній язиком. Гриффіндорець застогнав, притискаючись пахом до паху ворога. Реддл розумів, що Поттер капітулював, тому припав до його губ найжадібнішим і владним поцілунком. Грифф застогнав йому в губи, зариваючись пальцями у волосся змія.  Тільки зараз до Гаррі дійшло, що Том сидів у розстебнутій сорочці, тому пройшовся по ідеально блідому тілу старости долонями.

— Ти ідеальний, — на порозі свідомості шепотів Гаррі.

— Я знаю, левеня.  І я весь твій!

Рик від Реддла змусив текти омегу ще сильніше.  Запах, сила та збудження слизеринця змушували стогнати, текти та бажати.

— Ми не вороги один одному, Гаррі! Ми істинні!

— Я твій! І я не шкодуватиму!

Том оскалився, підхоплюючи свою омегу під зад, несучи в спальню. Гаррі вилизував шию слизеринця, залишаючи багряні бутони, які бутуть цвісти на ідеально молочно-білосніжній шкірі, так як і ті які  залишав йому й альфа. Поттер відчував ікла на шиї і був зовсім не проти стати міченим. Йому хотілося вірити, що Том не брехав про свою симпатію. Навіть якщо Редл його загубить, Гаррі шкодувати не стане. Цей альфа був чудовим. Про нього мріяли всі, а він вибрав його.

Уклавши на ліжко гриффіндорца, Том скинув із себе сорочку, припадаючи губами до набряклих сосків, зараз таким чутливим.  Гаррі заплющив очі, стискаючи простирадла руками, і стомлено застогнав. Здавалося б, змій не витворює чогось неймовірного, але лев покірно схилив голову, склав лапки і чекає наказу.

Губи Тома катували непідготовлене до пестощів, невинне тіло, що бажає отримати саме його увагу.  Редл вибрав собі сильного партнера.  Він ніколи не забуде, як Гаррі до останнього намагався вирватись з рук Малфоя, не піддаючись інстинктам.

Том хотів нагородити бажаного хлопця.  Бажав дізнатись його на смак, знаючи, що омеги не контролюють оргазми під час тічки. Стягнувши з нього спортивні штани, провів язиком по вуздечці, а після його губи зімкнулися на мокрій від змазки голівці.

Гаррі здавалося, що він потрапив у Рай, що він помер, адже не може йому бути так добре біля Реддла, від ласок Реддла, під Реддлом.

Гарячий язик парселомовця витворяв таке, що йому було мокро скрізь.  Тічка посилилася, привертаючи увагу сильного альфи.  Достойного альфи. Його альфи.

Гаррі хотів відчути член слизеринця всередині, хотів бути відтраханним, хотів бути під кимось сильним, під тим, хто захистить його.  Найцікавіше, що зрозумів і відчув Гаррі біля Тома — почуття абсолютної безпеки.  Біля Тома можна розслабитися, стогнати і жити, біля нього не має значення, що про тебе скажуть, якщо могутній альфа розірве будь-кого за одну твою сльозинку.  Від цього розуміння Гаррі стогнав ще дужче, не помічаючи, що в нього плавно увійшли.

Наповненість усередині змусила стогнати та розплющити очі.  Він хотів побачити вираз обличчя Тома. Запам’ятати його. І видовище того варте: Том закусив губу, прикрив від насолоди очі, а потім загарчав так, що ікла вилізли назовні. Реддлу подобалася незаймана тіснота та справжня віддача. Йому багато хто віддавався, але тільки тому, що напівкровець мав стародавнє коріння і нечувані багатства. Для Гаррі все це було байдуже. Він сам був спадкоємцем двох Родів. Його хрещений, якого виправдали рік тому, загинув від рук перевертня, залишаючи хрещеникові весь стан Блеків.

Том схилився до лиця Гаррі, запам’ятовуючи довірливий і захоплений погляд смарагдів, а потім пристрасно поцілував, штовхаючись усередину. Він був такий щасливий, що не помітив, як із повільного темпу, зірвався на швидкий. Йому потрібен був цей гриффіндорець до втрати пульсу, потрібен як ковток Живої води, як саме Життя.

І Гаррі відповідав тим самим. Він тримався за плечі Тома, притискаючи його до себе ще ближче, цілуючи шию і вдихаючи запах кави з віскі.

«З такими темпами можна до кінця життя не пити, якщо Том буде поруч».

Гаррі кінчив сильним оргазмом, пов’язуючи їх обох. В’язка могла призвести до небажаної вагітності, тому Реддл не дав собі кінчити. Він ліг на груди Гаррі, застогнавши.

— Вибач…

— Все добре, через годину-другу відпустить, і я кінчу.

Гаррі гладив важко-дихаючого слизеринця. Мовчати не хотілось обом.

— Я запрошую тебе до себе на канікули.

— Портрет Волдеморта подивитись?

— Можеш його послати, він всерівно просто намальований.

Хлопці засміялися і Том підняв погляд, щоб побачити радість на лиці Гаррі.

— Ти від мене більше не збавишся, Гаррі. І там можна не пити зілля. Я буду твоїми особистими ліками, — шепотів Том, вилизуючи шию гриффиндорця.

— Привабливо, враховуючи що ти хороший в ліжку, — стогнав Гаррі, прикриваючи очі.

— Вони всі були для мене пустим місцем. Мені потрібен тільки ти. Давай залишим один одному мітки?

— Мітки? Том, це означає…

— Що я тобою не граю.

— А якщо це нелюбов?

— Любов, Гаррі. Це любов. Не буду наполягати.

Реддл ліг назад на груди хлопця, серцебиття якого видно прискорилось. Гаррі задумався, чи відчуває він щось до Тома. Беззаперечно, так, але чи любов це?

— Я можу подумати?

— Звісно. Я не заставляю відповідати зараз же, але переночуєш ти сьогодні тут.

Гаррі не спорив, тому коли в‘язка відпустила, його трахнулм так, що він побачив зірки перед очима. Том кінчив на простирадло, але був задоволений результатом. Поттер лежав без сил задоволений, і болі в животі не було. Присутність змія була найкращими ліками.

***

Гаррі прокинувся дуже рано. Том після сексу спав, як вбитий, і ліг спати після душу не одразу. Він закупорив зілля для Гаррі в флакончики, і тільки потім віддався царству Морфея. Поттер зібрав флакончики, знайшов свою форму, все випрану ельфами, поцілував на прощання Тома в чоло, і пішов, не побачивши задоволеної посмішки слизеринця. Той спав чуйно, і щоб не бентежити коханого, вирішив прикинутись сплячим. Гаррі потрібно все добре обдумати.

Зайшовши в вітальню Гриффіндора, Гаррі тихонько пройшов в свою спальню, не забувши перед цим випити зілля, і вирішив переодягтись. Сьогодні всі відїжджають на канікули, тому треба було вирішити з ким Поттеру провести їх цього разу: Візлі чи Том.

Надівши зелений свитер і чорні джинси, Гаррі подивився на себе в дзеркало. Вся шия була в засосах, що викликало в хлопця усмішку. Ніхто з ним так не звертався: любовно і пристрастно в одночас .

— І де тебе носило всю ніч? — спитав Рон, сідаючи на ліжко.

— З одним хлопцем, — усміхнувся Гаррі.

— О, у тебе появився хлопець? — Симус одразу сів з другої сторони ліжка. — Малфой обіцяв тебе згвалтувати.

— І поплатився за це, — посміхнувся Поттер. — Тепер не ризикне навіть підійти.

— Не бачу мітки, — підмітив Рон. — У Джинні є на шиї від Блейза, у Герміони від мене, а твоя де? Гаррі, тебе просто трахнули!

— Не говори те, чого не знаєш. Мені дали вибір. Він любить мене, а мені треба зрозуміти, що я відчуваю до нього.

— Мабуть, він хороший, — заявив Невіл.

— Рідкісний виродок, але наодинці, — Гаррі ліг на ліжко закриваючи очі, згадуючи ніч і розтанув в прсмішці, забувши що в кімнаті не один.

— Хтось розтанув, — зазміявся Дін.

— Так чого ти боїшся? — не розумів Симус.

— Його родичів, — признався брюнет.

Рижий закипів. Щоб не зірватись на Гаррі, швидко пішов до ванної. Поттер навіть нічого не замітив, а ось хлопці зрозуміли, що почнеться скандал.

На сніданку Малфой  пропалював в Гаррі дірку спепеляючим поглядом, але не таким видним як Рон.

— Мій друг – повія, — не витримав Візлі. — Як ти міг позволити себе трахнути і не залишити мітки?!

—Гоніть по десять галеонів, я говорив, що він зірветься ще до кінця сніданку, — шепотів Симус, Діну та Невілу.

— Тебе так хвилює моє особисте життя? Дивися за своїм.

— В нас з Герміоною все добре. Вона непорочна дівчина. Не можу повірити що спілкуюсь з тобою.

— Не можу повірити, що пробачив тебе після Келиха Вогню! — загарчав лев.

«Гаррі, я можу зараз же знищити його!»

Парселтанг в голові здивував, тому що тон був зовсім не дружелюбний. Том виявився легіліментом, що сподобалось Поттеру, але грифф негативно замахав головою .

— Знаеш, мені не потрібен такий друг, Рон Візлі!

— Та кому ти потрібен, сирота!

— З мене досить! — Том підскочив з лавочки і підійшов до Рона. — Тобі жити набридло, мерзота? Це ти нікому не потрібен, окрім своєї Грейнджей, чиї батьки тебе і одягають, скотина ти не вдячна! Побачу поруч з Гаррі, дізнаюсь, що ти сказав йому хочаб одне погане слова, зітру в порошок! — очі слизеринця набули рубінового кольору, чим змусили Рона зглотнути від страху. — Ще питання?

— Одне, — рижий вирішив йти до кінця. — Гаррі, як це спати під внуком вбивці батьків?

Реддл гарчав, а Блейз і Тео ледве встигли схопити друга за руки і відтягнути. Шалені ікла вирвалися назовні, бажаючи перегризти горло заздрісній нікчемі.

— Я вб‘ю тебе, зрадник крові! Вб‘ю!

— Том…

Гаррі обійняв слизеринця, який моментально заспокоївся, відчувши рідний запах, хоть і притуплений зіллям. Обійнявши Поттера в відповідь, Реддл прийшов в себе. Герміона перестала спілкуватись з Джинні, варто було їй заговорити з Забіні, Рон, як брат, закривав на це очі, враховуючи багатство мулата. Тепер вже вона с Роном не бажали спілкуватись і з Гаррі.

«У мене є Василіск. Він живе в Таємній кімнаті Салазара Слизерина. Давай погодуємо його цією парочкою?»

Гаррі посміхнувся, розуміючи, що це не жарт, але вбивати наглих гриффів він не хотів.

«Нехай живуть. До першої помилки».

Том був радий почути таку відповідь, а після поцілував Гаррі в губи. Виводячи хлопця з Великого залу, та не бачив, як Джинні вилила дві склянки соку на брата і Герміону.

— Не наривайтесь на Реддла! Він наступник Салазара Слизерина. Його домашній олюбленець – Василіск!

Тео запитуючи подивився на Блейза, який не перечив, що розказав Джинні. Навіть Ромільда не знала таких деталей. Такий олюбленець багато чого пояснював. Реддл міг і не вбивати своїми руками, для цього у нього був Василіск.

***

Гаррі зменшив валізу і поклав її до кишені куртки. Він чекав Тома, який хотів переодітись, щов піти в Хогсмід і аппарирувати прямо в менор.

— Тебе провести на поїзд?

— А я вже не можу піти з тобою?

Том посміхнувся і схилився до губ гриффа, ніжно цілуючи, а потім кусаючи.

— Я буду тільки радий, левиня. Тобі сподобається менор. Надіюсь це не жест доброї волі?

— Зовсім ні, — посміхнувся Гаррі. — І я не хочу завтра вранці пити зілля.

— Не хвилюйся, я попіклуюсь про тебе, — інтимно шепотів Реддл.

І Том піклувався в день і в ночі про Гаррі всі канікули. Вони не вилізали з ліжка. Воркотіння портрета Волдеморта, як і його мовчання насторожували юного Поттера, але біля Тома він забував про все на світі. В одну таку ніч обидва віддались так, що ікла вирвалися назовні. Не думаючи, обидва припали до ключиць один одного, залишаючи мітки.

— Том, а ти поганий чарівник?

— Поганий. Темний.

— Мені подобається.

— Ми варті один одного.

— Спокусиш мене? Все-таки, я трошки Блек, — Гаррі відкинув край ковдри і сів на голі бедра Тома, невинно посміхаючись.

— О, не сумнівайся. Ти ще сам попросиш Василіска знищити своїх недодрузів.

Червоні вири казали Гаррі, що він став на темну і небеспечну доріжку, але якщо тут спокійно, то чом би й ні? Його батько, з слів Снейпа, був рідкісною скотиною, можливо настав час йти по його стопам, а Том в цьому допоможе, враховуючи, що Реддл тільки і мріє, щоб його левиня перетворилося в злого гіпогрифа.