Твоя душа моя

Мортіс і Френк виходили з карти зіткнення, вигравши кілька ігор. Мортіс широко посміхався, нахвалював свої атаки і вбивства в минулих битвах. Френк відсторонено дивився в інший бік.
– Куди б ти хотів піти, Франклін?
Френкенштейн подивився на трунаря і невиразно проричав у відповідь. Зазвичай ніхто не розумів, що він каже, крім вампіра.
– Чудова ідея. Нам потрібно почекати Емз, вона повинна скоро прийти.
Через пару хвилин до зали Арени зайшла забинтована дівчинка, дивлячись у телефон, через що нічого не бачила. Чудом вона ні з ким не зіткнулася.
Після того як Емз підійшла до пари чоловіків вони почали грати в захоплення кристалів. У протилежній команді були Шеллі, Кольт і Спайк. Мортіс кинувся вперед до центру карти. Він зібрав перший кристал і ледве вижив від супер атаки Шотган. На щастя, його врятували хмари лаку для волосся Емз. Вампір закашлявся,але встиг завдати значного урона кактусу.Френк атакував своїм масивним і важким молотом фіолетоволосу воїншу.Незабаром трунар помер. Підліток встигла зібрати його кристали, але і Френк і Емз померли через ульти Спайка.
До цього часу відродився Мортіс і зміг повернути аметисти, сховавшись у зелених і густих кущах. У нього було мало здоров’я і доволі багато кришталю в руках, вампір не хотів їм ризикувати, тому залишився в чагарнику. Він кілька хвилин сидів у заростях. Його руки і ноги боліли, а всередині була невелика тривога. Раптом до нього залетіла світло-фіолетова масивна рука. Мортіс взяв її та вийшов з кущів, оглянув поле бою і підбіг до Френка, ухиляючись від куль Кольта. Швидко вставивши руку назад, блискавичний вбивця помітив, що через кілька секунд червона команда виграє.
– Франклін милий, перекинь мене через ту перегородку, я зможу вбити частину червоної команди та відтягнути час.
Промовив вампір і підійшов ближче до френкенштейну. Тяжковаговик взяв на руки Мортіса і обережно закинув його до супротивників. Вампір підбіг до кущів і вразив супер атакою,кактуса що знаходився там . Френк взяв ще пару аметистів, кришталю було достатньо для перемоги. До цього часу з’явилась Емз, вона захищала парочку від нападників-Шеллі та Кольта.
Але, на жаль, вампір помер через ульту Шеллі.Воїнша забрала його кристали і побігла до свого спауна, Кольт супроводжував її, розстрілюючи зомбі й френкенштейна. Через мить страшне тріо програло. Вони виходили з карти. Емз з похмурим обличчям йшла уткнувшись у телефон, Френк сердито бурчав щось собі під ніс, трунар дивився вниз у плитку на підлозі Арени.
– Я, мабуть, піду до друзів. До зустрічі.
Дівчинка пішла до виходу, поклавши телефон у кишеню.
– Тоді може ми додому підемо, Франклін?
Френк невиразно пробурмотів у відповідь, вампір взяв тяжковаговика за руку і повів до виходу. Вони повільно йшли вулицею, Мортіс дивився в далечінь, обмірковуючи останній бій.А френкенштейн оглядав свого партнера, що йде поруч і тримає його міцно за руку.Чоловік захоплювався стриманістю і кмітливістю Мортіса, йому подобалося, як зловісний і зарозумілий вигляд трунаря дратував і надихав його. При цьому він згадував вискоки блискавичного вбивці під час битв, іноді спроби Мортіса повипендрюватися виводили Френка з себе. У френкенштейна були змішані почуття на рахунок фіолетоволосого трунаря .
Вони підійшли до будинку, блискавичний вбивця відчинив двері.                       Френкенштейн зайшов усередину, сів на диван, відклавши молот убік.

-Що трапилося?

Запитав блискавичний вбивця. Не почувши відповіді, він ніжно поцілував грубу шкіру щоки Френка і потеребив його маківку. Тяжковаговик спочатку розлютився через вторгнення в його особистий простір і замахнувся рукою, але після трунар тонув в обіймах френкенштейна.Мортіс вибрався з великих і теплих рук тяжковаговика. Розмістившись на колінах свого партнера, він м’яко поцілував у губи Френка і прошепотів.
-Твоя душа моя, мій Франклін.

Після чого грайливо засміявся. Слухаючи сміх Мортіса, Френк усміхнувся.