Рецепт проти безсоння від команди “Раймон”

– Вам що, не спиться…?

– Ні. – отримав категоричну відповідь капітан.

Практично вся команда футбольного клубу “Раймон” зібралася у вітальні готелю. Годинник показував 1:07, а сну у футболістів, за кількома винятками у вигляді Гоєнджі, Тобітаки, Кабеями та Торамару, а також тренера та менеджерів, в жодному оці не було. Навіть бідолаха Когуре не міг заснути через кошмар, що приснився.

— Хм… Так, а… — Ендо на секунду задумався, а потім продовжив, — коли я не можу заснути, п’ю гарячий чай із молоком і сон одразу приходить. Спробуйте!

Кідоу не відриваючись від читання своєї книги кивком голови вказав на величезну піраміду з чашок у кутку кімнати, яка, до речі, височіла мало не до самої стелі, трималася купи лише дивом і була готова обвалитися будь-якої миті, поховавши під собою пару невинних душ.

— Оу… — спантеличено протягнув Ендо і про всяк випадок відійшов на пару кроків. Чи мало що… — А дихальну гімнастику пробували…?

— Ага… Навіть не питай. – зітхнув Когуре.

За невеселим виразом обличчя гравця можна було зрозуміти, що цей спосіб ніякого ефекту не справив.

— Просто він намагався на спір випити залпом своє какао, але не подумав про те, що воно гаряче… — до Ендо підійшов Фубукі і простягнув тому чашку чаю. – Обережно, гарячий.

– Так дякую.

Мамору всівся на диван поруч із читаючими Кідоу та Сакумою, попиваючи свій чайок. Капітанові сьогодні теж ніяк заснути не вдавалося. Думки про майбутній матч не давали спокою, а сон, у якому за нього вийшла заміж Натсумі, ще й спати. Про друге Ендо розсудливо вирішив промовчати.

– Хм, Ендо, ти з’їв щось не те? Ти почервонів… — помітив Тсунамі, який до цього обговорював новий прийом з Тачимукаєм.

Ендо відразу протестуючи замахав руками, намагаючись викинути з голови думки про Натсумі в білій сукні.

– Та ні! Все добре! Все нормально…

Кідоу на секунду відірвався від читання і кинув на друга уважний погляд… у той час, як Ендо відчайдушно робив вигляд, що вимкнений телевізор – найцікавіша річ у світі. Здогадуючись про можливу причину такої поведінки їх капітана, Юто лише похитав головою і продовжив читати.

Раптом зі сходів почувся тупіт і за кілька секунд у вітальні стало на одну людину більше.

— Гей, може, хоча б фільм увімкнемо? Бо нецікаво просто так сидіти.

– Фудоу! І ти не спиш! — Мамору поспішив перевести діалог в інше русло.

— Дякую за констатацію факту, Містере Очевидність. — Акіо зійшов зі сходів і став саме біля піраміди з чашок. У Кідоу промайнула крадькома думка, що він був би зовсім не проти, якби конструкція втратила свою стабільність саме в цей момент. Але, на жаль, для команди «Раймон», вищі сили проігнорували дану думку і Фудоу продовжив говорити. — То як щодо фільму? У мене в кімнаті якраз є диск.

— Фільм подивитися було б непогано. — подав голос Хірото, який до цього захоплено гортав футбольний журнал, затишно вмостившись у кріслі з чашкою чаю.

— Тільки давайте фільм жахів! Іші-ші-ші! — настрій дрібного капосника Когуре помітно піднявся, що трохи насторожило присутніх.

Інші або погодилися, або були не проти. Але навіть якщо хтось і запротестував би, то було вже пізно, адже задоволений Фудоу вже пішов за диском. Хлопці навіть не підозрювали, як їм потім відгукнеться ця ідея…

У кімнаті згасло світло, диск вставлений у програвач, гарячі напої приготовані, всі зайняли свої місця. Кияма так і залишився сидіти у своєму комфортному кріслі, до трійці на дивані підсіли Тачимукай, Фубукі та Сомеока. Тсунамі ж просто плюхнувся на подушку на підлозі поруч із диваном, Когуре вчинив так само, як і серфер, а Фудоу заліз із ногами на підлокітник біля Кідоу. Нарешті висвітлилася назва фільму.

– Фільм жахів…? — підняв брову Сакума, який так і залишився сидіти поряд із Кідоу та Ендо.

– Звичайно. А ви що, сльозливу мелодраму чекали? — Дивлячись на задоволену міну Фудоу, хлопці тільки могли припустити, що він уже бачив цей фільм. У чому, до речі, не помилялись.

– Так, до речі … Хто втече від перегляду фільму – боягуз! — сказав Фудоу. Ніхто з хлопців не чекав меншого від нього.

Раптом більшість гравців здригнулися, адже хтось різко ввімкнув світло.

— Харуна?!

– Що тут відбувається? – задала менеджер типове для ситуації питання.

— А… Нам не спиться, то й вирішили фільм подивитися. – пояснив за всіх Ендо.

– Приєднаєшся? — доброзичливо запропонував Фудоу, що насторожило всіх, включаючи саму Отонаші.

Дівчина поспішила відмовитись.

— Ні-ні, фільми жахів я терпіти не можу. А тобі, Когуре-кун, таке дивитися ще зарано! – заявила Отонаші та ігноруючи всі протести хлопця, утягла його спати.

Хлопці лише знизали на це плечима і продовжили дивитися.

А фільм все йшов і йшов … І ось, нарешті, з’явилися перші тварюки у вигляді привидів та зомбі. Фудоу просто випромінював упевненість у собі, чим дуже бісив присутніх, викликаючи у всіх бажання задушити «дорогого друга» подушкою. А ще вияснився один цікавий фактик…

Мало хто знав, хіба що Фубукі, але Сомеока був людиною досить вразливою. Ну прям дуже! Саме з цієї причини футболіст обходив твори подібного жанру десятою, якщо не двадцятою, дорогою. Слова Фудоу поставили Сомеоку в дуже скрутне становище і злегка вдарили по його самолюбству… У результаті бідолаха, щоб не осоромитися, склав цілий план того, як втекти з цього групового перегляду. Для початку він прилаштується з самого краю, щоб тікати було простіше. Далі Сомеока мужньо дочекається середини фільму. А от коли всі будуть поглинуті переглядом і не звертатимуть увагу на навколишній світ, він тихенько встане і навшпиньках вийде з кімнати, а десь через годинку повернеться і скаже, що у нього різко заболів живіт, і що дуже шкодує, що пропустив все найцікавіше… Так, план був ідеальний у всьому, як не крути.

І ось, якраз настав час реалізації задуму… Сомеока обережно встав і повільно, намагаючись видавати якнайменше галасу почав відступати до рятівного виходу. Так, як він і думав, усі виявились надто поглиненими переглядом, щоб помітити втрату бійця… Черговий крок і… Раптом футболіст відчув чийсь подих на правій п’ятці. Сомеока відразу завмер і дуже повільно повернувся. Це був…! …Тсунамі, який заснув ще на самому початку фільму і зараз мирно похропуючи, дрих в обіймах із подушкою розвалившись поряд із диваном.

Сомеока видихнув і далі безтурботно продовжив свій шлях, адже до бажаної втечі залишалося всього три кроки.

Але, як сказав би в цій ситуації Мідорікава: “Не кажи гоп, поки не перестрибнеш!” і був би цілком правий. Розслабившись, наш горе-стратег цілком забувся про ту піраміду Хеопса з чашок — і що б ви думали? – врізався прямо в неї.

А у фільмі якраз показалася головна чупакабра! І треба ж було картинці з телевізора і звуку з реального світу так успішно збігтися!

Від такого гуркоту і дикого крику пораненого опосума підскочили всі, хто міг це зробити. Тсунамі тут же прокинувся і теж закричав, ще б він не прокинувся, адже на нього звалився Тачімукай, який не втримався на дивані, Сакума сховався у Кідоу під плащем, Ендо закрився подушкою від Юто, який чисто рефлекторно двинув капітана важкою книгою про футбол по голові, Хірото схопився з крісла, перекинувши свій наполовину допитий чай і з переляку впіймав… ініціатора сьогоднішнього вечора кіно, який так розслабився через те, що знав все наперед, що злякався навіть більше нещасного Сомеоки та рефлекторно застрибнув Хірото на руки. Ця подія, до речі, стала рятівною можливістю контратакувати уїдливість Фудоу протягом наступних п’яти тижнів, через що вся команда зітхнула з полегшенням. При найменшій згадці цього випадку Акіо замовкав на весь залишок дня, що в «Раймоні» цінувалося на вагу золота. Навіть їхній тренер іноді вдавався до такого методу.

І тільки Фубукі, як нормальна людина, лише знизав на цю справу плечима і як ні в чому небувало спокійно продовжив перегляд. Він, до речі, був єдиним, хто додивився фільм до кінця. І що дивно, фільм йому припав до душі.

Після цієї події з’явився захеканий тренер, всі гравці та менеджери, які до цього мирно собі спали. На нічних активістів сильно не сварилися, ні. Тільки змусили прибрати безлад, у чому допомогли менеджери та інші гравці, а також заспокоїли Сомеоку, який злякався не менше за інших і постійно кричав щось про якогось привида. Його тренер напоїв снодійним та відправив спати. Коли безлад було прибрано, тренер відправив усіх, хто залишився по ліжках, і сам пішов досипати свої законні 2-3 години відпочинку.

Наступного дня на всіх футболістів чекав «приємний» сюрприз у вигляді потрійної дози тренувань. А бідолашному капітанові «Раймона» знову наснилася його подруга в білій сукні… Через що Ендо Мамору ще з ранку примудрився зловити м’яч в обличчя. Коли футболісти нарешті доповзли до ліжок, ні в кого навіть не виникло думки про те, що вночі можна не спати.

Більше футбольна команда «Раймон» ночами не гуляла. Ніколи.