Прислуговував маґлам, Поттере?

Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: Гра на бажання.

– Ну, не знаю, поцілуй тоді Рона, – розводить руками Невіл з безвиході. Вони вже хвилин з двадцять намагаються придумати Герміоні завдання, але дівчина із легкістю відбиває всі їхні варіанти як нецікаві або ідіотські.

– Ти ж знаєш, що вони цілуються буквально щодня? – підкочує очі Симус. – Давайте щось цікавіше. Роне, ти ж Візлі, тобі мала перепасти хоча б дещиця авантюризму твоїх братів, – він тикає пальцем у рудого, який раптом опускає голову. Усі в колі напружуються.

Гаррі зіщулюється. Ось так – варто їм лише на хвилину відчути себе звичайними підлітками, як привиди загиблих стають у них за спинами, а війна навалюється на плечі. Важко. Йому справді важко, хоча Битва була три місяці тому. Зараз вересень, і вони сидять посеред теплої Ґрифіндорської вежі. Вони добровольці – кожного дня розгрібають завали, щоб діти могли повернутися у Гоґвортс хоча б до Різдва.

– Облиште її, – рішуче обриває Мелфой, – міс-завучка покарана і залишається без завдання. Моя черга.

Гаррі вдячний, що хоча б хтось перериває мовчанку. Але присутність Драко напружує. Гаррі сам прийняв участь у його і реабілітації, але хлопець не йняв віри, коли побачив ім’я колишнього Смертежера серед списків добровольців.

Слизеринець сам розуміє, як до нього ставляться. Його товариш Блейз не витримав шепоту за спиною і поглядів, тому втік тиждень тому. А Драко тримається – навіть не перестає бути саркастичним придурком, тільки тепер не ображає усіх підряд, а навпаки – підбурює різкими словами, щоб вони хоч якось трималися купи. Гаррі бути демотиватором втомився вже з місяць тому, тож не заважає Слизеринському принцу викликати у друзів посмішки.

– Ого, мені винен бажання сам Обраний, – широко посміхається Драко. Хтось сміється, Рон поруч сердито хмурить брови, а Гаррі… Гаррі раптом згадує, як слизеринець з’явився після смерті Сіріуса і довго сидів поруч. Тоді Гаррі навіть не бачив його через сльози на очах. Але до початку року, коли біль на дещицю стих, Поттер сповнився очікуванням. Не просто так Драко перервав їхні витріщання і сварки. Може, у них був шанс?

– Завтра я йду на кухню, але мити тарілки мені якось не хочеться, – звісно, немає у них шансу. На шостому році навчання Драко отримав мітку, і це знищило те, що навіть не почалося. І зараз з усіх бажань Драко хоче лише скинути частину праці на Гаррі.

– Ну що скажеш? Не звикли руки героя до такої праці? – слабо підколює Мелфой вже на наступний день на кухні. Він ліниво водить паличкою, стираючи з полиць пил, поки Гаррі якось дає лад із горами розбитого брудного посуду.

– Я мию тарілки, а якийсь придурок командує над вухом. Неначе повернувся в дитинство, – слабко відбивається Гаррі.

– Прислуговував маґлам, Поттере? – Гаррі тисне плечима, відставляючи ще один стос тарілок у вичищену до блиску шафу:

– Взагалі-то, так, – шокований погляд змушує Поттера відірватися від посуду. хлопець інколи забував, що його дитинство могло шокувати інших людей. – Дамблдор залишив мене з тіткою і дядьком задля захисту. А вони ненавиділи все, що пов’язане з магією.

– Як незручно, що ти виявився магом, – Мелфой бере себе у руки і гостро посміхається. – Воно і зрозуміло, чому ти так довго возишся, – фиркає слизеринець, опиняється поруч. Гаррі навіть не бачить як швидко хлопець дає лад з тарілками. Бо Драко притискається до нього теплим плечем.