Коли я нарешті тебе зустріла

Це був 2022,хотілося забутися де ти є,хто ти і з ким ти.Я переглядала фотографії,музику The Beatles,я фанатіла від них,але найбільше мені сподобався Пол Маккартні,корінний британець,відомий співак з ліверпульської четвірки,було одне але,йому було 79.З думками що його ніколи не побачу,я вже змирилася,але завжди хотіла побувати на його концерті,він приїжав був в Україну в 2008,але тоді я була малою.

Вже наступав вечір,і я готувалася лягати спати.Переглядаючи інстаграм,мені попадалися безліч фото Пола,Джона,Джорджа та Рінго.Відклавши телефон я дивлячись на плакат The Beatles,дивлячись на Пола сказала

-Колись ми точно зустрінемся

З цими думками я провалилася в сон.Прокинувшись я не почула дзвінка будильника

-Дивно,я ж ставила будильник

Протянувши руку шукаючи телефон я його не знайшла,подумала валяється на кріслі,але і там його не було.Росплющивши очі нічого дивного я не замітила,все було як завжди,тільки подівся кудись комп’ютер що лежав на столі.Я вирішила спуститись в низ у вітальню,але замітила багато дивних речей,не було телевізора,інші обої.Все було як у 60х.Обернулась я тоді коли почула незнайомий голос

-Перепрошую,ви хто і що ви робите у мене в дома в такому вигляді?

Я подивилась на неї незрозумілим поглядом,я подумала

,,Хто ця жінка,і що ВОНА робить у моєму домі?,,

Виглядала жінка років на 35,домогосподиня,на ній було голуба блузка та довга біла спідниця,доволі опрятна не то що я як клоун перед нею,найдивніше було те що вона розмовляла англійською,хоча я не досконало її знала,але добре розуміла

-Вибачте,але я у своєму домі,і ви хто така?

Я подумала що її очі випадуть їй на лоб,від цих слів в неї волосся дибки стало

-Як ти смієш мені хамити мале дівчисько,взагалі то це мій дім і я не знаю яким ти чином тут опитилася

З жінкою я не хотіла якось ворогувати,і мені спала думка щоб вибачитись перед нею,ато вона вже думає що я божевільна

-Вибачаюсь за свою хамовитість,тоді скажіть в якій ми країні?

-Дівчинко,ми у Ліверпулі

Стоп!ЩО?ЛІВЕРПУЛЬ?У мене був страшенний шок,як я могла опинитися у Ліверпулі.

-А який зараз рік?

-Ти що з місяця прилетіла?Сьогодні 16 листопада 1963

ЩО?Як 1963?Вона або знущається,або говорить правду

-Дитинко як тебе звати і як ти тут опинилася?

Вона з цікавістю подивилась на мене

-Знаєте якщо я вам розкажу,ви подумаєте що я божевільна

-Спочатку я вислухаю тебе,а вже потім подивлюсь чи говориш ти правду чи ні.Забула представитися я Мімі Сміт,сідай за стіл,обговоримо це за чашечкою чаю

Коли я сіла мені було страшно,можливоя і справді злетіла з розуму

-Ну що дитинко,розказуй мені

Хух,була не була

-Мене знати Анастасія,але усі кличуть мене Настя,племінник каже Анастасійка.Мені 16,але як тут опинилася я не знаю,я просто заснула собі і прокинулася тут.Найдивніше те,що зараз 1963,а я була в 2022.Цьому я не маю пояснення.

Я їй розказала про сім’ю,друзів,але про майбутнє не розказала як там і що буде.Мімі була здивована моєю розповіддю,але було в її обличчі і розумінняю.Мені було здалося що звідкись вона мені знайома,але толком її ніколи не зустрічала.

-Мімі,можете розказати про себе?

-Ох дорога,ми можем перейти на ти.Я вдова,Дітей я не маю,але маю племінника Джона,він у мене музикант,з дитинства у нього були проблеми у школах,можна сказати був проблемною дитиною,незважаючи на це я дуже люблю його,він мені як рідна дитина.

Слухала я десь хвилин 50,ми з нею були розговорилися,вона добра,мудра жінка,але чомусь трішки боюсь її,незнаю чому.Коли побачили що темніє,вона запиталася мене:

-Дитинко,я бачу тобі нікуди іти,та і одягу в тебе немає,залишайся у мене на деякий час,купимо тобі одяг

Після таких слів я підбігла до неї,обняла,вона у відповідь обняла і погладила по голові.Незамітно для себе я цілий день була у піжамі,але мені було чхати.Нарешті завтра я нарешті пройдуся по магазинах і побачу Ліверпуль своїми очима.