Потанцюємо?

Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: На публіку.

Що значать люди у порівнянні з пагорбами і скелями?

– Місис Дарсі, – Елізабет кивнула головою не обертаючись. Прізвище, що три місяці тому викликало закохану посмішку, зараз прилипло до неї, стало рідним назавжди. Вона вже не була гостею в Пемберлі. Елізабет встигла звикнути до звання хазяйки, потроху вливалась у життя, яке вів її чоловік.

Так, заміжжя стало найщасливішою подією її життя. Після ейфорія ходила за ними слідки ще місяць. Дарсі відклав справи, поїздки, присвячуючи дружині весь час. До задурманеного розуму Елізабет не доходили гнівні листи матері і такі ж закохані – від Джейн.

Наступний місяць сестра була поруч, гостюючи у них.

За три місяці Пемберлі відчинив свої двері для знаті усієї Британії. І якщо раніше в оточенні чоловіка, сім’ї та містера Бінґлі з сестрою, Елізабет почувалась впевнено, то перспектива прийому змусила її запереживати.

– Ви маєте розслабитись, місис Дарсі, – вмовляла її стара покоївка, допомагаючи затягнути корсет сукні, яка коштувала дорожче за увесь минулий гардероб Елізабет. Дівчина розгладила тканину дрижачими пальцями і посміхнулась через силу.

– Буде багато нових знайомств, – тихо промовила вона. У такі моменти не вистачало нічних розмов із Джейн.

– Ви їм сподобаєтеся.

Стара вірила в сказане. Елізабет не могла її звинувачувати. Простора зала була забита людьми, лунала музика. Дівчина ще на початку вечора вчепилась в руку Керолайн і відійшла від натовпу подалі. Ні на одному балі, який вона відвідувала раніше, не танцювали… так. Ті ж самі рухи виглядали по-королівськи. Елізабет могла посперечатись, що так не зможе.

До того ж… на неї дивилися. Аристократи, наче її менші сестри, швидко передавали чутки. Вона була диковинкою, біднячкою, якій пощастило. Люди мило посміхалися, але Елізабет все розуміла. А вони знали це. Навіть Джейн не було поруч через хворобу.

– Як проходить твій вечір, місис Дарсі? – поруч з’явився її чоловік якраз в той момент, коли Елізабет обирала між втечею і втечею. Полковник Фіцвільям тільки-но вибачився і пішов, Керолайн покинула її посеред натовпу ще півгодини тому.

– Добре, – посміхнулась Елізабет, намагаючись втримати гримасу. Вона і так завдала проблем – на прийом не з’явилась більшість родичів Дарсі з легкої руки леді Кетрін.

– Тоді ти не відмовиш мені? – він простягнув руку. Втримати лице Елізабет не змогла.

– Не думаю, що варто, – тихо сказала вона. Згадався бал, коли вона вже відмовляла Дарсі в танці. Скільки часу пройшло, а скільки всього змінилося…

– Я знав, що ти погодишся, – посміхнувся чоловік по-хитрому. Ця нова посмішка зовсім не пасувала старому суворому Містеру Дарсі. Добре, що часи змінились.

– Я не зможу, – вона почервоніла, але покірно пішла за чоловіком – вирвати руку у всіх на очах було неприпустимо.

– Ти зможеш, – впевнено сказав чоловік, стаючи на позицію між іншими парами. У Елізабет затрусилися коліна. Вона зробила перший крок танцю, ледь втримуючись на ногах. – Забудь про них. Тут лише ти і я, – прошепотів чоловік, коли вони зійшлися в черговому па. Елізабет схопилась за його погляд. Той вечір у Незерфілді. Танець, коли зала і пари навколо ніби щезли. Невже він тоді відчув те саме?

Містер Дарсі дивився в очі коханої майже чуючи її думки. Всі погляди прилипли до них. Відволікшись, його дружина поринула в спогади, відтворюючи рухи навіть не думаючи. І він гордо посміхнувся.