екскурсія

***

– Він школяр! – голосно кричить Бакі й намагається відійти від двох неадекватних Месників, які і так весь день протрималися без усіляких пригод. Пітер лише закатує очі і з надією дивиться на Сема.

Почалося це божевілля близько години назад, коли Паркер дуже втомився сидіти без справи. Він би з радістю побіг до лабораторії зробити який-небуть дослід, аби половина приміщення зірвалася, а з другою сталося те саме, але трохи пізніше. Власне кажучи, майже за це Павуку на два тижні заборонили навіть близько підходити до будь-якої лабораторії чи майстерні. Особливо на нижніх поверхах, куди хлопець спершу пішов й погрожував деяким стажерам, щоб ті пустили такого генія як він. П’ятниця злила все це Старку, так що покарання продовжили. А все за те, що він з Шурі хакнув Штучний Інтелект Старка, аби та не доповіла про все Тоні, й намагалися зробити гігантський батут, аби стрибнути на нього з Вежі Старка й перевірити, наскільки далеко вони полетять. Обох відкинуло майже на три квартали вбік, а перед цим підкинуло на висоту вдвічі вище за саму Вежу. Як виявилося, тільки вони й вважали цей дослід веселим, адже Чорна Вдова, Залізна Людина та Чорна Пантера ледь втрималися від того, аби не повбивати малих. Діяти вирішили жорсткіше, тому зараз Пітер нудьгує на дивані поряд зі Семом, якого попросили погледіти за хлопцем, щоб той не втік куди-небуть. Саме тоді йому на думку й спала така геніальна ідея.

– Сем, – здалеку починає Паркер, – а як думаєш, хто сильніше: я чи Бакі?

Вілсон на кілька секунд замислився, потім зрозумів натяк й вже збирався відмовити дитину займатися такою нісенітницею, як заглядає в очі Пітера. Паркер вже все вирішив для себе, тому відмовляти його сенсу немає. Звичайно, чоловік міг проявити дорослу впевненість й заборонити дитині це робити, а краще розповісти про все це Пеппер чи Тоні, але Вілсон ніколи не був правильним дорослим. Саме тому зараз ці двоє з такою впертістю вмовляють Барнса трохи повеселитися й перевірити такий важливий експеримент.

– А як в аеропорті битися, то тобі все одно було! – майже ображено скиглить Паркер й падає на диван, сподіваючись, що серце Джеймса хоч трохи прикипіло до хлопця.

– Так я не знав, що бився з дитиною! – втомлено відповідає Барнс, сподіваючись, що ці двоє прийдуть до розуму й припинять зваблювати його таки перевірити цю ідею. Як виявилося, всі прекрасно знали, що Солдат вже згоден, тому залишилось зробити останній крок.

– Це чисто заради науки, – робить спробу Сем й помічає, як загадково посміхається чоловік.

Кинувши в їхній бік тверде “тільки заради науки”, Бакі здається. Пітер миттю підривається з дивана, дає п’ять Джеймсу й натискає на кнопку на руці, аби активувати костюм. Сем, який вже весь вечір лежав зі своїми крилами, лише розкриває їх. Вечір перестає бути таким нудним.

 

***

 

– І з рахунком три до семи Павучок феєрично проривається вперед, залишаючи нашого пенсіонера ображено терти свою руку! – голосно кричить Сокіл, пролітаючи над полем бою.

Пітер запускає павутиння на Бакі, що той ледве встигає схопити хлопця за ногу, завдяки чому обоє летять кудись вгору. Зимовий, перелетівши диван, гучно падає на підлогу, в той час, як Павук встигає закріпитися на стелі, де й залишається стояти. За ту годину, яку вони бігали до залі, всі кути вже встигли покритися павутинням, а деякі крісла й тренажери зламатися під натиском двох Месників. Здається, комусь завтра буде несолодко, коли інші вирішать потренуватися. Проте все стає ще цікавіше, коли Паркер, намагаючись сховатися від залізної руки, вистрибує в коридор й несеться до кухні. Сокіл, недовго думаючи, летить за всіма, аби й надалі коментувати всі події. Бакі замахується вдарити хлопця, як той все знайомо легко зупиняє руку, міцно тримаючи її в своїй. Він тут теж не пальцем роблений, між іншим.

– Павук запускає павутиння, Зимовий Солдат пригинається, павутиння летить далі, – на секунду замовкає Сем й дивитися за тим, як щось розбивається, – прямісінько в яблучко. Гей, Пітере, Нат тебе вб’є. Це була її ваза, яку їй подарував Клінт, якому не було куди її діти, адже йому її подарував Старк, аби той подарував її Лорі, якій це страхіття не потрібно було.

– Головне в посуд не потрапити, – з нехтуванням промовляє Пітер, як Бак кидає в нього стілець, який влучає точнісінько в сервіз. Його якраз на днях Старк купив, аби Месники їли з усього найкращого. Павук із тихим стогоном дивиться на кухню й показує, що краще їм валити якнайдалі, щоб вранці з усіма гадати, хто ж міг таке вчинити.

Та в той самий момент всі троє згадують про існування такого чуда техніки, як П’ятниця, тому в головах починає мигати кнопка “sos”. Десь чуються важкі кроки Стіва. Час бігти. Паркер починає панікувати, як його силою штовхають в бік виходу. Бігти нема куди, адже дорогу до виходу відрізав Стів. Всі троє швидко вилітають з кухні, помічаючи тінь в кінці коридора. На помилування ніхто вже не сподівається, адже, можливо, вони випадково зламали кілька поличок й картину в коридорі. Коли Капітан таки доходить до кухні, то звідтіля чується лише нетихе й злісне “якого чорта?”. Сем голосно кричить “не висловлюйся” й штовхає двох Месників куди-небуть подалі. Паркер на павутинні летить в кінець коридора, подумки складаючи заповіт: костюм Шурі віддати можна, колекцію Лего Неду, а всі розробки – іншим вченим. Бакі настільки встигає за Семом на крилах й Пітером з павутинням, що на повороті випадково не помічає якусь напевно дорогу вазу й врізається в неї. Павук занадто голосно сміється з цього, що сам влітає в стіну. Синець починає наливатися синім, картина гучно падає, але Барнс хапає хлопця, й вони вдвох біжать далі.

– А далі нема куди, – з панікою каже Вілсон, адже десь ззаду чується злий голос Кепа. Єдиний вихід – назад до кухні або … вікно з краєвидом з дев’яностого поверха.

– Вікно! – вирішує Пітер й каже П’ятниці відкрити його. Звичайно, вона доповість про це Тоні, але до того часу троє вже будуть далеко від Вежі. Після кількох секунд, поки Штучний Інтелект виконував команду, вихід став повністю вільний, так що Сокіл без роздумів стрибає вниз й чекає на спільників. Паркер вже збирається повторити цей рух, як згадує про третього члена їхнього угруповання. Барнс! Той, видно, хоче випасти з вікна так само, як зробив це з літаком, але ж то був ліс, а це центр міста. Роджерс підходить все ближче.

– Чіпляйся за мене, – Павук вже готує шутери, аби якнайшвидше звалити з цього пекельного містечка, як чує заперечення Солдата, – інакше ти перелякаєш пів міста!

– Я сторічний Супер Солдат, ти думаєш, я сяду на школяра? – Капітан з хвилини на хвилину з’явиться перед ними, якщо вірити радару Пітера. Ой що буде, якщо він не вмовить пенсіонера відкинути свої моралі.

– Я тебе буквально зробив тільки що, – аргументує хлопець й бачить паніку Сема, – тоді залишайся й виправдовуйся перед Бурулькою сам, а я валю.

– Зачекай.

Схопивши ногу Павука, Бакі закатує очі й стрибає за Паркером вниз. П’ятниця зачиняє вікно, тому Стів не має побачити, куди ділися лиходії, які перетворили Базу Месників у звалище. Пітер швидко стріляє павутинням в різні будівлі, аби зникнути з поля зору Вежі. Коли троє віддаляються на достатню відстань, то постає друге питання: куди? Куди троє навіжених Месників можуть дітися, щоб сховатися від інших героїв?

– Я літав на дитині, – наче сам до себе шепоче Барнс й стає на дах якогось маленького магазину. Відключивши Карен, Пітер втомлено сідає поряд із Семом й споглядає людей знизу. Хочеться голосно сміятися, але з останніх сил доводитися стримувати себе.

– Тобто це єдине, що тебе хвилює зараз? – різко питає Сокіл, удаючи велику злість. Насправді, якби перед ним був вибір зробити це знову, чи нудитися на ліжку під нотації П’ятниці, то Сем обрав би те саме без вагань. – Є ідеї, куди можна завалитися чорному з крилами, сторічному дідусю з металевою рукою й підлітку в червоному костюмі, на яких полюють Месники?

– Полетіли, – впевнено вирішує щось для себе Паркер, хапаючи Бакі за собою. Туди, куди вони летять, їх мають впустити, або він не Людина-Павук.

 

***

 

– Пітер Бенджамін Паркер!

– Привіт, Мей, – розгублено посміхається хлопець, сподіваючись, що Хеппі зараз в Старка шукає їх, а не спить в ліжку його тітки.

Не те, щоб він якось ніяковів перед коханцем Мей, але він може здати їх Тоні, який тоді точно прилетить за ними. Жінка незадоволено дивиться на свого племінника, чоловіків позаду й якось втомлено дозволяє всім зайти. Паркер не привів би додому абикого, не наражав би свою улюблену тітоньку на небезпеку, тому можна не хвилюватися. Вона вже нічому не дивується після того, як дізналася про реальну причину нічних прогулянок її любої дитини. Проте те, що він з кимось посеред ночі прилітає, хоча мав бути в Вежі, наводить на якісь не гарні думки. Синець під карим оком не додає впевненості в правильності ситуації. Пітер на німий погляд лише відмахується, адже завтра про це вже не згадає.

– Я навіть не питатиму, якого тут відбувається, – здається Мей й сідає на диван, на якому колись сидів Старк й їв пиріг, – може хоча б познайомиш нас?

– Звичайно, це Сем, – Вілсон ніяково хитає головою, виходячи з тіні Павука, – це Бакі, – Барнс ледь помітно рухає рукою й чухає потилицю. Здається, тільки Паркери й почувають себе впевнено. – А це моя люба тітонька Мей.

Бак трохи здивовано дивиться на людей навпроти. В його пам’яті ще свіжі спогади про прекрасну тітку Паркера, яку боїться навіть Залізна Людина. Як він тоді сміявся, коли почув, якими словами жінка гнала міліордера подалі від її оселі, коли дізналася, що Пітер в його майстерні провів кілька днів без сону й знепритомнів на уроці наступного дня. Такої вистави сусіди не бачили з того моменту, як Мей дізналася про особистість Людини-Павука й вирішила щось швиденько обговорити з Тоні. Власне, зараз їхні сумісні сили виливаються на захист бідненького Пітера, який через раз прилітає зі зламаною рукою або ребром. Хоча, варто хлопцю хоч слово проти Старка сказати, й Мей тієї ж секунди піде вбивати цю погань, що докучає її хлопчику. Паркер саме на це й поставив.

– Сподіваюся, в тебе все гаразд, але якщо ні, то можеш мені розповісти, – лагідно каже тітка й обіймає Пітера, який з посмішкою робить те саме. Бакі тихо шепоче “невже це й є та сама крута тітка Паркера, якої боїться навіть Старк?”. На щастя, ніхто, окрім Сема, цю репліку не почув. – Але пам’ятай: чим менше я знаю, тим менше я скажу на допиті.

– Тоді я промовчу, – на секунду замислюється Павук, після чого згадує про щось важливе, – не кажи Хеппі, що ми були тут.

Мей серйозно погоджується, цілує племінника в лоб й шепоче щось на вухо. Після того, як жінка дала усім по комплекту старої постільної білизни, троє зачиняються в кімнаті хлопця, адже “Хеппі може повернутися в будь-яку хвилину, Семе”. Сам власник кімнати лягає на тепле й затишне ліжко, аргументуючи це тим, що він ще молодий і йому треба спати багато. Месники, яких тільки що ледь не вбив Капітан Америка, легко погоджуються й швидко засинають.

 

***

 

По всій кімнаті роздається жахливий звук будильника. Хто взагалі вирішив вставати о восьмій в суботу, питань не викликає, адже тільки Пітер тут має який не який телефон, який може будити когось раніше дванадцятої. Найгірший звук в світі.

– Якщо ти зараз не вимкнеш цю хрінь, я її розіб’ю, – чесно зізнається Бакі, хоча навіть не намагається принаймні встати з підлоги.

Паркер ледь знаходить телефон з заплющеними очима й кілька секунд тупо дивиться на екран. Ось повідомлення від Шурі, яка скаржиться на всесвітню нудоту в Ваканді з того часу, як їй заборонили робити все. Сиди й читай книги з хімії чи біології. Та яке їй діло до тієї книги, коли вона може свою написати про щось невідоме для розумій середньостатистичної людини. Пітер лише посміхається на її слова: йому ось навіть дуже весело. Ось повідомлення від Неда, Мішель й ще когось, але хлопець кидає телефон в ліжко й падає спати далі, коли до нього доходить, з якої радості будильник подзвонив у вихідний. Доходить, що саме має бути сьогодні.

– Трясця, дідько, – в розпачі підривається Паркер й тупо дивиться в стіну.

– Не висловлюйся, – ліниво повторює Бакі, поки Сем голосно хропить десь поряд. Ніхто так і не збирається вставати, тому Павучок кидає подушки в обох й летить одягати що-небуть, що він не носив ніколи в житті. Може, так його не впізнають.

– Сука! – кричить хлопець, коли знов врізається в двері шафи, відчуваючи, що вчорашній синець знов з’являється на своєму місті.

– Паркер!

На цей раз Сем підривається з підлоги й кидає його ж подушку в Пітера, який лише потирає десь під оком. І хто тепер повірить, що це він сам врізався, а не Бак вчора вдарив під час змагань?

– В мене екскурсія! – вже починає панікувати хлопець й кидає що-небуть в портфель. Може, час прочитати повідомлення від Неда, в якому друг вирішить сказати, що поїздка відміняється й він може спати спокійно.

 

нед:

“чуваааак”

“ти вже прокинувся???”

“піт”

“ти ж не забув про екскурсію???”

“ти ж мені не показав всі поверхи минулого разу”

павучок-чудачок:

“користувач помер”

нед:

“хахахах”

“чекаю”

 

– Пам’ятаю, які в наш час були екскурсії, – як дід починає Бак й сідає на ліжко.

– В той час ви знали це слово? – сміється Сем й ухиляється від удару колеги. Між ними починається бійка, на яку Паркер лише закатує очі. Нічого нового вигадати не можуть. Ось прокинеться Мей від їхніх ігор, ось тоді побачать, якою може бути мила Мей в гніві. Та навіть це не відміняє одну єдину проблему, що дощовою хмарою стоїть над Пітером.

– Я їду в Stark Industries! – не витримує Павучок й падає майже на Барнса. Проблема більше не в тому, що Флеш з’їсть його щодо роботи в Старка, а в тому, що сам Старк з іншими це зробить через вчорашню гру.

– Тобі жити набридло? О, то ти візьмеш всю провину на себе? – сподівається Сем, поки Паркер відлічує секунди до власної смерті. Тік-так, тік-так, вас приб’є сам містер Старк.

– Це екскурсія, від якої я не можу відмовитися, – майже плаче від розпачу хлопець, коли Солдат легенько обіймає малого. Кілька хвилин йде на заспокоювання Павучка й вигадування якогось плану. Зрештою, Месники виставляють молодого генія за двері зі словами, що треба просто трохи імпровізації та костюма Людини-Павука. Власне, костюм долетить до Ваканди неушкодженим, так що Шурі матиме, чим зайнятися.

 

***

 

Коли Пітер підходить до школи, то бачить майже весь клас біля шкільного автобуса. Нед весело вітає друга, щось розповідає про веселу п’ятницю й нудну ЕмДжей, поки дівчина ліниво доводить вчителю, що Stark Industries – то чорна пляма усього американського суспільства. Сам же Паркер все молиться усім відомим богам, а особливо Тору, аби той спустився на Землю й врятував свого малого геніального друга. На телефон неочікувано приходить повідомлення, від якого в Павука ледь не стався інфаркт.

 

сем:

“ми знайшли твою фотку в старому костюмі”

“бак каже що тобі пасує”

“він би сам написав та наш пенсіонер не шарить в цьому”

павучок-чудачок:

“покладіть на місце”

“я мей скажу й вона викине вас з вікна”

сем:

“туше”

“це нечесно”

павучок-чудачок:

“мене одного в вежу відпускати нечесно”

 

– Гей, лузер, – замість привітання каже ЕмДжей й уважно дивиться на синець Паркера, – звідки в тебе ця хрінь?

– Врізався, – майже не бреше хлопець й залазить в автобус.

Нед з Мішень обмінюються дивними поглядами. Вмостившись в кінці автобуса біля вікна, Піт втомлено притуляється до плеча ЕмДжей й сподівається хоч трошки відпочити, поки все його тіло буквально кричить, що цю поїздку він не переживе. Нед щось тихо прошепотів перед тим, як всістися поряд з Бетті попереду друзів. Взагалі, якщо достатньо швидко бігати, то в Паркера таки з’являються які не які шанси на життя, адже Мей навряд чи буде проти свого племінника вдома. Хоча питання про двох інших співмешканців й досі актуальне. Та це ж екскурсія, отже всі будуть дуже повільно ходити, заглядати усюди, а потім ще й до Месників побіжуть за автографами. Хоча, один автограф вони таки не отримають (тільки якщо всі інші не вирішать спалити Піта перед усіма через зруйновану базу). Може, написати в групу й запропонувати щось за те, що всі тихо посидять й не казатимуть нічого зайвого? Пітер на це лише тихо стогне, чим ледве лякає Мішель поряд, яка не очікувала такого реакції на що б то не було.

– Пеніс Паркер, – голосно роздається по всьому салону, адже як Павук міг забути про таку дрібницю, як цілий живий однокласник, який не впустить такий шанс принизити таку невдаху, як Пітер Паркер, – готовий до найбільшого сорому твого бідного життя?

Паркер на це сильніше стискає зуби, аби не сказати чогось зайвого. Він має ігнорувати цю недалеку людину, адже він вище за це: він – Людина-Павук, яка має захищати всіх громадян, навіть якщо вони об’єктивно не дуже. Проте ЕмДжей не збирається робити з себе моралістку, бо зроду нею не була, тому, навіть не відриваючи очей від своєї книги, так само голосно відповідає:

– Не помічав, що в тебе якийсь нездоровий потяг до Піта? – дівчина легко відкидає чорне пасмо від обличчя й дивиться прямісінько в нахабні очі Флеша, який від такого випаду трохи розгубився, – мені вже починати хвилюватися за свого хлопця, – вона трохи червоніє на останніх словах, проте не дає цій слабкості спаплюжити таку промову, – чи ти трохи заспокоїшся?

Томпсон злісно дивиться на парочку, впевнено проводить рукою по шиї, наче натякаючи на щось, й повертається до своєї компанії. Паркер таки підводиться, дякуючи Мішель за таку допомогу, й очікує, коли ж хоч хтось з них таки скаже, що це такий шанс втерти носа цьому задаваці. Він вже приготував щонайменше тридцять аргументів, чому Піт не повинен з’являтися в Вежі принаймні кілька тижнів. Повертається Нед.

– ЕмДжей, ти була як завжди прекрасна, – задоволено промовляє друг, адже нарешті того йолопа заткнули, – Піт, ти як завжди невдаха.

– Дякую, друже, – спеціально мило відповідає Паркер й поривається навіть встати, коли Мішель підтверджує слова Лідса. На нього позирають дві пари очей, – що таке?

– Просто Нед занадто м’який, аби сказати, що ти лузер, який боїться й слово сказати Флешу, – наче між іншим повідомляє дівчина й дає п’ять другу.

Піт ще раз б’ється головою й навіть не намагається подивитися на двох людей поряд. І ось як вони то собі уявляють? “Привіт, Флеш, поки ми їдемо в Stark Industries, хотів сказати, що взагалі-то я там живу й кожен десь снідаю з Капітаном Америкою, після чого сиджу в особистій майстерні Старка. До речі, я ще Людина-Павук, яку ти так обожнюєш, тому якщо поводитимешся добре, то дам тобі автограф”. Якось так, чи варто про Павука раніше сказати? Паркер лише уявляє, як той йолоп плює й б’є в його “брехливе обличчя”. Пітер сам собі каже, що навіть якщо Месники таки вирішать вбити його у всіх на очах, то він навіть не стане виправдовуватися. Може, вже й дійсно досить робити з себе слабкого ботана, а показати, ким він є насправді.

– До того ж, це прекрасний момент, аби без власної участі показати, що ти доволі частий в Вежі гість, – упс, здається, він таки прослухав свого друга.

– Чувак, ти просто не розумієш, – Паркер показує, що треба бути трішки тихішими й нахиляється трохи ближче до друзів, – можливо, я вчора з Бакі й Семом вирішили перевірити, хто сильніше, я чи Бак, й, зламавши все, що можна було, перетворили поверх на звалище й звалили до Мей.

Обидва намагалися зробити вигляд, що не здивовані взагалі, але навіть без слів в очах буквально читається “якого…”. Пітер сам би рад був відповісти, але чим він міг виправдатися? Що його покарали за гігантський батут, так що він вирішив заробити покарання на довше? Паркер думає, що в такій ситуації зробив би Старк, тому й зверхньо, якось незвично піднімає голову й каже:

– До речі, я переміг, – радісний крик Неда перекриває голос вчителя із словами, що вже пора виходити.

Серце падає кудись в п’яти. Здається, хтось себе трохи переоцінив щодо відкриття самого себе такій публіці. Всі повільно виходять, Пітер ловить на собі злий погляд Флеша й десь на периферії чує, як той сподівається, що Піта сильно вдарили, аби залишити цей синець. Звичайно, це ще й було підло від дверей шафи, Томпсон може спати спокійно. Хоча синець майже зійшов з обличчя, дякуємо регенерації. Містер Харрінгтон голосно кличе учнів, коротко попереджає, як себе поводити в Вежі, а як категорично не можна, адже це такий удар по репутації школи, й чекає, поки діти сфотографують всі кути ззовні. Чесно кажучи, Піт не дуже розуміє, нащо їм ці фотки, адже все найцікавіше всередині. Мабуть, просто забув себе вперше в цьому місці.

Двері відкриваються, натовп валиться в приміщення, в якому зараз пробігаються не дуже тихі шепіт й вдихи. Хлопець дуже намагається зробити вигляд, що не бачив цього ніколи ближче фотографії в журналі. Хоча, беручи до уваги, що зазвичай він залазить у вікно, то він несподівано помічає, що дівчина на вході змінилася. Шкода, Кейт була прикольною, найкращі цукерки для Піта в кав’ярні брала.

– Добрий день, – дівчина підходить до групи, й хлопець розуміє, що вона просто погодилась (була змушена) провести екскурсію для дітей. Насправді вона працює стажеркою, але, наскільки він знає, щось зірвала нещодавно, мабуть, тому її вирішили так покарати. Паркер кілька разів спілкувався з нею (коли шантажував та змушував впустити його в лабораторію, адже вночі прийшла геніальна ідея, як покращити павутиння).

Дорослі, хоча дівчина навряд чи можна такою назвати, адже їй не більше двадцяти п’яти років, відходять з’ясовувати маленькі деталі екскурсії. Одягнута вона в величезну сорочку й чорні джинси. В останній раз Павук бачив її з синцями під очима та в худі, відібраній в іншого стажера, поки той відвернувся на Піта. Вона ще тільки стажерка, а вже виглядає, як справжня вчена. Треба придивитися до неї, адже зазвичай новенькі намагаються підкорити всіх своєю чистотою, наче не розуміють, що тут це нікому не потрібно. Пітер намагається згадати її ім’я, хоча, здається, він його ніколи й не знав. Цікаво, вона знала взагалі, хто вимагав його пустити в лабораторію кілька днів назад, на що та відмовила після слів П’ятниці про його заборону? Скільки людей в Вежі знають про персону Людини-Павука? Екскурсоводка підходить ближче, і Паркер згадує, що в момент вимагання пропуску випадково сказав, що він таки Людина-Павук, й він не врятує цю дівчину, якщо та буде вмирати. Чого вона має вмирати, ніхто не подумав уточнити.

– Добрий день, клас. Мене звати Емілі Евансон, для вас можна просто Емілі, бо я не настільки стара, щоб мене міс називати, – ну точно, він же ще сам нагадував собі, що її звати як і Емілі Дікінсон, навіть прізвище схоже, – зараз я роздам вам пропуски, вони стануть недійсними після проходження контролю, тому можете залишити їх собі як згадку.

Емілі тримає коробочку з пропусками нульового рівня, на які його однокласники дивляться як на творіння Боже. Флеш, занадто зацікавлений серединою будівлі, що навіть спочатку не починає нагадувати Пітеру про його липове стажування. Евансон втомлено дивиться на дітей й не розуміє, якого біса вона взагалі тут робить, а не сидить й зриває який-небуть дослід в лабораторії. Паркер думає про те саме. Коли черга взяти пропуск доходить до Пітера, дівчина помічає цю нахабу, який так впевнено погрожував їй кілька днів назад, що вона здивовано піднімає очі. Невже цей геній, нахаба та Людина-Павук в одному флаконі ще в школі вчиться? Виходить, що школяр набагато розумніший за неї, випускниці одного з найкращих інститутів країни? Хлопець тихо показує, що вони не знайомі й відвертається, коли його гукає Нед. Всі повільно йдуть реєструватися, тому Пітер трохи стогне. Що йому робити зі своїм пропуском й як приховатися від П’ятниці, він не знав.

– А скільки взагалі рівнів пропусків? – питає Сара з його класу, й Паркер потилицею відчуває, як Томпсон згадує про існування такого лузера.

– Гарне питання, – Павук бачить, що вона ледве не закатує очі від такої оригінальності, – всього рівнів шість. Нульовий, тобто ваш, – це рівень гостей, репортерів, який дезактивується після одного використання. Другий – рівень різного персоналу, на кшталт охоронці, стажери та інші. В мене такий, до речі. Третій – рівень вчених та різних лікарів, яким потрібен високий рівень. Четвертий – Месники та наближенні до містера Старка люди. А ось п’ятий є тільки в містера Старка, аби він міг обмежувати деяких персон, – Емілі дивиться виключно на Пітера, – які можуть собі дозволити знищити Вежу Старка задля забавки.

По класу пробіг шепіт, хто ж міг таке учинити просто так. Паркер тільки трохи з острахом позирає на дівчину з питанням в очах: буде вона його зливати чи вона богиня на Землі. Евансон лише хитає головою й кличе дітей до столу. Отже, ця інформація вийшла за межі їхнього поверху. Круто. Головне, щоб усі знали, що перемогла Людина-Павук. Поки Пітер розмовляє з Недом щодо приблизного плану екскурсії, підходить їхня черга.

– Юджин Томпсон, – головно промовляє П’ятниця, на що Флеш злякано озирається, – рівень доступу – гість.

Емілі сміється зі зляканих фізіономій дітей й тільки після хвилини такого веселого заняття вирішує нарешті сказати, що то таке було. Пітеру вона ще більше подобається.

– Це П’ятниця – штучний інтелект, створений містером Старком. Вона так казатиме кожен раз, коли заходить невідома до цього часу людина. В базу заносить. Хакнути її неможливо, – Паркер ображено дивиться на дівчину, на що вона дійсно дивується й виправляється, – хоча є дані, що декому це вдалося, але цього декого вже покарано. Так йому, тобто їм, потрібно.

Емілі спокійно проходить, після чого інших дітей так само заносять з базу. Всі один за одним заходять, озираючись на впевнений голос зі стелі, немов хочуть побачити, звідки він йде. Томпсон вже встиг звикнути до перебування в цьому місці, що вирішує знищити всі міфи про стажування одного невдахи. Евансон, як тільки хлопець відкриває рота, втомлено позирає на нього, але потім згадує, що це гості. На жаль.

– Вибачте, Емілі, – спеціально ввічливо починає Флеш й навіть піднімає руку, аби звернути увагу всіх в залі на свою нескромну персону, – чи може стати стажером неповнолітня людина?

Дівчина на секунду замислюється, адже чекала на стандартні питання на кшталт чому пропуски виглядають однаково. Паркер молиться усім богам, аби вона на телепатичному рівні зрозуміла, що він хоче їй передати.

– Взагалі ні, треба мати спеціальну освіту, щоб працювати тут, – Томпсон переможно посміхається; Пітер вже замовляє квиток для костюма прямісінько до Ваканди, – проте це в компанії, містер Старк наймає за розум, а не вік.

Павук ледве втримується, аби не плюнути в обличчя Флешу. ЕмДжей не втримується й показує фак цьому йолопу, за отримує попередження від вчителя, що треба поводити себе гарно. Емілі показує їй “клас”. Паркер підходить до контролю останнім, так що сподівається, що всі підуть дивитися на найнижчі лабораторії, які стоять більше для понтів, без якоїсь цінності. Весь клас з насмішкою дивиться на невдаху. Павучок тихо видихає й проходить, не чуючи ніякого голосу. Ну звичайно, П’яниця знає його краще, аніж він сам себе знає. І він вже сподівається, що вона не згадає про нього, а ще краще, не скаже Тоні про його прихід, але йому не можу так щастити підряд. Через кілька секунд роздається голос зі стелі:

– Привіт, Пітере, – Пітер абсолютно чує насмішку в її голосі, – в тебе сімнадцять повідомлень. Хочеш послухати зараз?

Паркер ще не збирався померти від сорому й лекцій Месників, тому намагається відмовитися.

– Привіт, є щось важливе?

– В шістнадцяти погрози, що вам трьом не жити довше одного дня, а в сімнадцятому Сем з Бакі кажуть, що ти запізнився на пиріг Мей.

Піт ненавидить їх, тому передавши, що зіллє тих двох найпершими, намагається не натрапити на Месників й перестати відчувати злі погляди Флеша. Нед тихо шепоче, що все буде окей, бо вони не дадуть дорослим з’їсти їхнього друга. Стає ще гірше. Томпсон, кинувши, що це ще нічого не означає, штовхає хлопця й йде попереду. Евансон трохи проводить по голові Піта й далі проводить екскурсію.

 

***

 

Після перших поверхів вся група йде до музею Месників, в якому Пітер буває чи не кожен день. Флеш після кількох гидких посмішок не звертає увагу на нього, так що Паркер може приділити всю увагу своїм страхам щодо дорослих, які збираються вбити його. Він спеціально воскресне й вб’є Бакі й Сема за те, що ті зараз просто сидять в нього вдома й їдять смачненьке від Мей.

Поки все спокійно, вони нікого, окрім Хеппі, не зустріли, але Пітер чітко сказав, що розповість Мей, якщо він хоча б слово Старку скаже про його місцезнаходження. Наче той сам цього не дізнається. Група ходить з зали до зали, починаючи з Капітана Америки й закінчуючи Зимовим Солдатом. Пітер міг би сказати, що Емілі цікаво розповідає, та він це чув з перших вуст по кілька разів, так що знов слухати він не хоче взагалі. Нед ходить від одного місця до іншого, щось фотографує й виглядає таким зацікавленим й щасливим, що Паркеру навіть трохи ніяково, що сам він прослухав половину розповіді.

Евансон, помітивши такого сумного хлопця, трохи підморгує йому, тріпає по волоссю, як роблять всі в цій компанії, немов це в повітрі передається, й кличе групу полишити залу Чорної Вдови, адже в неї є якийсь ексклюзив. Якби Павучок так не переймався через Месників, що знаходяться в одній з ним Вежі, то абсолютно точно почув би з якою інтонацією стажерка покликала дітей рухатися далі. Та яке йому діло до того всього, якщо він не доживе до кінця дня? Може, прикинутися мертвим чи заплакати перед усіма? Стів не поведеться на це більше, адже після останнього такого разу Роджерса ледь не посадили за розбещення неповнолітніх, а це він лише знімав костюм з п’яного Пітера, який зламав ребро, падаючи з літака без парашута. І нічого він не п’яниця, просто для сміливості випив, але, як виявилося, навіть для нього дві пляшки алкогольної бурди від Тора забагато, вже не кажучи про Стіва. Власне, після цього Кеп трохи скептично реагує на будь-які ідеї Піта відпочити. Група йде до останньої зали в кінці коридора, й Паркер відчуває, як серце падає в п’яти. Він знає, що саме в тому залі, адже сам допомагав влаштовувати все в ньому, бо…

– Ми зараз в залі Людини-Павука! – голосно каже Емілі й із іскорками в очах дивиться на Пітера. Вона прекрасно знала на що йшла й що зараз робить, тому навіть готова до помсти від хлопця. – Вона з’явилася відносно нещодавно, й, скажу вам по секрету, навіть сам герой допомагав його робити. Поки роздивіться тут все, а потім я детально розповім.

Паркер бачить широку усмішку Флеша, який від одного передування в такому місці вже перетворився на маленького хлопчика-фаната, що готовий на все заради свого кумира. ЕмДжей обводить поглядом приміщення й задоволено хмикає. Отже, тут все більше, ніж круто, перекладає подумки Піт.

– Ну що, Пеніс Паркер, – починає свою промову Томпсон й підходить ближче до Паркера, – може познайомиш нас з Людиною-Павуком?

– А краще з усіма іншими Месниками, – додає хтось з друзів Флеша, на що ці недалекі персони голосно сміються, привертаючи увагу усіх. Евансон незадоволено озирається на групу дітей поряд з входом й прямує туди.

– А ти хочеш автографа собі? – ледь стримується Пітер й відходить в тінь на випадок, якщо хтось з верхніх поверхів захоче випадково пройтися тут, – не боїшся, що за це Людина-Павук не дасть його тобі, бо ти посмів знущатися над іншими в такому місці?

Паркер чесно намагається не сміятися від того, що тільки що вилетіло з його рота. Флеш не настільки тупий, аби повірити в це, та то дійсно так, адже Томпсон злісно дивиться на однокласника й відходить, сильно штовхнувши Піта в плече до того, як Емілі підходить до них. Дівчина прекрасно почула всі репліки хлопців, так що замість покарання кого-небуть лише тихо засміялася, адже вона старша й не може собі такого дозволити. Просте Нед й Мішель можуть.

– Занесу цей день до календаря як день, коли ти дав відсіч тому йолопу, невдаха, – несильно стукнувши Паркера в плече, ЕмДжей мило посміхається та йде за іншими дітьми.

– Чувак, – довго розтягує голосні Нед й захоплено дивиться на свого друга, наче вперше, – ти нарешті вийшов з тіла лузера! Мої вітання.

Хлопець натягнуто посміхається й дає п’ять другу. Незважаючи на те, що він дійсно дав відсіч сволоті, яка все шкільне життя йому докучала, Пітер всім тілом відчуває, що це не кінець. Щось має статися, і він, на жаль, має кілька ідей, що то буде. Евансон підморгує й починає свою розповідь, так що Паркер розуміє, що дівчина просто вирішила помститися за його погрози.

– Ось ви можете бачити перший костюм Людини-Павука, який він зробив сам з підручних засобів. Розробка першого павутиння, як й пошук всіх інгредієнтів для неї, впав на плечі хлопця, з якими, як ви можете бачити, він впорався прекрасно, – повільно розповідає Евансон, показуючи від вітрини до вітрини; неподалік костюма висить порожнє місце для його фотографії, через що Пітер може вгадати наступні питання, – зараз Людина-Павук вже Месник, тому й обладнання має відповідного рівня. Хоча є дані, що він їх розробляє сам й так само допомагає з костюмами для решти команди.

Всі починають тихо перешіптуватися, а особливо Флеш, показуючи, наскільки розумний його кумир. Ех, якби ти знав, Юджине, всю правду, якби ж ти тільки знав. Від пропозиції Неда зробити своєрідний камінг-аут Пітер відмовляється, адже тоді треба буде ховатися ще й від свого класу на додачу. Таке собі щастя.

– А чому нема його фотографії, як в інших Месників? – нарешті озвучує питання усіх Ніколь, на що навіть Нед тихо й розчаровано зітхає. Оригінально-то як!

Евансон, одним поглядом питаючи про дозвіл розповісти якусь частину інформації про героя мільйонів, отримує згоду й широко посміхається, адже починається щось веселе. Паркер радий насправді, що екскурсію веде вона, а не Джейн чи Майк з того самого відділу. Вони нудні настільки, що Піт одного разу заснув, коли вони читали вдвох нотації, що треба поводити себе гарно, адже він і так просто хлопчак, якого можуть легко вигнати з роботи, а він ще має нахабність ставити всіх нижче за себе. А він лише сказав, що в них помилка, тому й не виходить нічого. Проте Беннер тоді розповів, хто вище за кого й до кого як треба ставитися.

– Людина-Павук не бажає відкривати свою особистість, тому фотографії нема. Хоча якщо він вирішить розповісти по себе далі Вежі, то вона з’явиться тут.

– А ви його знаєте? – Флеш зацікавлено дивиться на дівчину, наче в разі позитивної відповіді та зможе і йому розповісти, хто то такий. Паркер з Недом тихо сміється, адже всі знають Людина-Павука, але Емілі шикає на них, хоча сама знаходить ситуацію комічною.

– Мені довелося дізнатися, – спеціально промовчує Евансон, на що діти хором питають ‘коли’, – власне, він в мене тоді вимагав вхід до лабораторії, адже йому заборонили входити в свою на кілька тижнів через…

Пітер міг би сказати, що вона зараз руйнує його репутацію, але нащо, якщо так всі можуть краще пізнати свого героя, на якого Флеш абсолютно точно молиться ночами. А так навіть веселіше, наче маленький камінг-аут зробив. Хтось з класу нетерпеливо вимагає продовження, й Паркеру самому цікаво, як Емілі розповість все далі.

– Тільки ні слова, що я вам скажу. Все через те, що він хакнув П’ятницю з деким, кого я точно не можу назвати, й створив величезний батут, з якого пролетів кілька кварталів, – всі здивовано дивляться на дівчину, немов вона перетворилася на змію перед ними, – це він мені сам сказав.

Екскурсоводка продовжує розповідати різні цікаві факти з життя й роботи в Вежі, поки діти, як губки, поглинають всю цю інформацію. Й все йде прекрасно: Месників немає, Флеш відчепився й роздивляється різні фотки героя в костюмі, П’ятниця й слова не сказала, аж поки Емілі не згадує, чому Пітер такий збентежений сьогодні. Тому, перед тим, як виходити в інші лабораторії, дівчина, наче між іншим, питає:

– До речі, як ви думаєте, хто сильніше: Людина-Павук чи Зимовий Солдат? Суперечка продовжується ще хвилин десять, поки всі не вирішують, що в Павука більше шансів. Паркер переможно усміхається.

 

***

 

Пройшовши ще кілька поверхів й зазирнувши в п’ять лабораторій, Пітер відчуває, що щось не так. П’ятниця не сказала ні слова із зустрічі внизу, після якої однокласники визнали, що Паркер таки бував в цьому місці. Проте в будь-якому випадку, хлопець усім тілом відчуває, що щось наближається, й в нього є кілька ідей, що то таке. Нед легенько б’є по плечу друга, немов прощаючись з ним, й передає право сказати останнє слово Мішель, яка радить полетіти кудись на павутинні. Гарна порада, хоча краще, аби вона не знадобилася. Залишається ще дві майстерні й поверх Месників, й цю екскурсію вже можна було б назвати успішною, як Пітер відчуває це. Волосся на руках стає дибки, серце наче ось-ось вистрибне з його тіла, так що Паркер, подумки попросивши Шурі подивитися за костюмом, лише тихо промовляє до друга:

– Забереш мій набір Лего в Мей, – тільки й встигає сказати хлопець, як чує стрілу десь біля своєї голови. Почалося. Клас злякано озирається, дивиться на стрілу в руках Піта, який з легкістю зловив її й зараз навіть не поривається звалити, адже в нього немає шансів. Справа йде Клінт, зліва – Нат, а з інших боків так само рухаються Месники за ним. Тік-так, тік-так, вас приб’є сам містер Старк.

– Якого біса, Пітер Паркер, – починає Бартон свою нотацію й забирає стрілу, на що Емілі тільки зрадливо посміхається, – я дізнаюся про такі веселощі останнім?

– Ти був з дітьми? – припускає хлопець й непомітно просувається вперед. Попереду зі стіни з’являється Віжен, на що усі, окрім Пітера, здивовано охають. І нащо вони робили двері?

– Привіт, Віжене, – веде свою культурну розмову Паркер й відчуває недобрий погляд Клінта позаду, – можна я пройду?

Віжен тягне час, оглядає дітей навкруги й посміхається чомусь своєму. Пітер відчуває тривогу всередині себе, поки всі зацікавлено дивляться на дійство з невдахою на чолі.

– Знаєш, Пітере, я хоч і не їм з того посуду, – починає здалеку робот, – проте можу оцінити цінність картини, яку ви порвали вчора.

Ззаду підходить Чорна Вдова, так що хлопець лише піднімає руки й повертається до неї, аби не показувати всьому класу, як він вміє битися. З іншого коридору виходить Стів з Тоні Старком під руку. Поки діти починають голосно перемовлятися й гадати, як то можна взяти автограф в самого Тоні Старка та інших Месників, всі троє підходять до Пітера, який міг би посміятися з виразу обличчя Флеша, якби не ця ситуація, коли його збираються вбивати при всіх.

– Емілі, – ввічливо починає Кеп, наче то не він збирається робити те, що збирається зробити зі школярем, – можеш забрати клас звідси, нам треба переговорити з цим хлопцем.

Дівчина, на превеликий жаль класу, вже збирається піти, як чує голос Піта:

– Не йди, вони мене вб’ють, – скиглить Паркер й намагається тихо звалити, як його хапає Нат, – ЕмДжей, Нед. Емілі, я більше не буду тобі погрожувати, чесно.

– Вибач, Пітере, але мені ще тут працювати, а тебе і так не викинуть, – й, підморгнувши Нат, вона забрала всіх дітей в лабораторію далі по коридору з компанією в вигляді Віжена. Флеш намагається скласти два плюс два й якось дивно дивиться на свого однокласника. Здається, фотку скоро можна буде вішати на місце. На місце на могилці. Месники незадоволено дивляться на Павука, напруга росте, й будь-хто міг би сказати, що довго йому не жити. П’ятниця мовчить, всі мовчать, й тільки Пітер з острахом озирається на всіх. П’ять, чотири, три, два, один…

– Не хочеш пояснитися, молодий чоловіче?

Таки починає Тоні свою тираду й підходить ближче до хлопця, наче до винного кошеня. Хлопець не часто так порівнює, але в такі моменти Старк поводить як батько Пітера, й останній ледве стримує себе від того, щоб назвати його так. Коли він так зробив, аби отримати змогу вистрибнути у вікно, його зловили й покарали за те, що він змусив ніяковіти й червоніти Залізну Людину. Хоча Пітер зрозумів, що тому це все таки сподобалося.

– Ти мені сам заборонив заходити в лабораторію, так що технічно то твоя провина, – Паркер різко замовкає, коли бачить здивовані очі Месників навпроти, й розуміє, що сказав щось абсолютно точно не те.

– Що ти тільки що сказав? – в щоці питає Тоні так само, як і тоді на літаючому пончику.

– Я беру свої слова назад.

Тік-так, тік-так, вас приб’є сам містер Старк. Пітер хоче плакати від несправедливості, що бігали троє, а вигрібає він один, хоча він наймолодший серед дорослого Сокола й сторічного Бакі.

– Де пояснення? – нервово питає Нат. Паркер тихо ковтає гірку слину, відчуваючи холод, що пробіг по спині від такого, здавалося б, простого питання. І що йому казати, що стало нудно, й він змусив Сема, а потім й Бакі позмагатися, після чого вони перетворили весь поверх у звалище й звалили до Мей? Так, чи треба щось додати?

– Пробачте? – робить спробу Піт й відчуває тихий сміх позаду себе.

Чорна Вдова стоїть з Клінтом ледве не червона від сміху, прикриваючись руками, аби не видати себе. І тільки зараз він розуміє, що вони зробили замість звичайних нотацій й заборон лабораторій. І від цього Паркер хоче провалитися крізь землю, адже тепер увесь знає, що невдаха Пеніс знайомий з Месниками, та хоча б здогадується про особистість Людини-Павука. Краще костюм забрали б. В школу йому краще не з’являтися щонайменше до кінця свого життя, адже хто знає, що воно прийде в голову Флешу? Навіть постійні приниження не зможуть порівнятися з захопленням, яке Томпсон може вилити на невдаху Пітера. От тоді він точно з’їде з розуму. Всі п’ятеро так і стоять посеред коридору, поки повз них проходять різні стажери й вчені, які після якогось часу роботи в Вежі настільки звикли до подібних сцен, що тепер навіть не заступаються за хлопця, як то було раніше. Група з класом Паркера проходить десь неподалік, й Піт ловить неоднозначний погляд Флеша. Екскурсія йти нікуди не збирається, так що хлопцю нічого не залишається, окрім як почервоніти від надмірної уваги до своєї персони й намагатися тихо звалити від Чорної Вдови. Нат міцно тримає його плече.

– Куди ви зібралися, молодиче? – питає Романова й оглядає натовп дітей навкруги, – о, то твій клас, Піті?

– Так, дякую, що помітили й не осоромили мене перед ним, – саркастично відповідає хлопець й відчуває, що жінка відпускає руку.

‘Це пастка, це пастка, це пастка’ повторює подумки Паркер, продовжуючи стояти на місці. Ось зараз в нього заберуть костюм й заборонять підходити до лабораторії щонайменше місяць. Після такого тільки в Ваканду йому дорога. Капітан Америка, немов почувши гучний крик допомоги в голові молодшого, кличе Клінта й йде в бік групи розважати дітей. Паркер міг би сказати, що це якось полегшує ситуацію, та він все ще стоїть поміж Наташою й Тоні, так що важко сказати, що краще: померти від рук однокласників чи Месників. Нат знає десятки способів вбити людину, не застосовуючи ніякої фізичної сили.

– Я вже зателефонував тим двом, так що вони будуть тут через, – Старк робить вигляд, що реально замислився, хоча П’яниця, напевне, вже доклала про прибуття розшукуваних, – кілька секунд.

І буквально в одну мить через відкрите вікно в приміщення влітає Сем, кидаючи Бакі вперед до трьох Месників. Обидва знайшли якісь здоровезні худі в шафі Паркера, про походження яких він не може згадати. Звідки в нього взагалі є цей одяг, який навіть завеликий на Барнса й Вілсона? Пітер купував їх на випадок, якщо його Мей викине з хати через поранення чи прогули в школі, і йому треба буде десь жити? Тим не менше, хлопець готовий визнати, що Бак в худі виглядає зовсім по-домашньому й не так войовничо, як в своїй шкіряній куртці.

– Не кажи нічого без свого адвоката цим монстрам, Піті, – гучно висловлюється Барнс й в одну секунду опиняється поряд між Паркером й Нат.

– Я твій адвокат, – приєднується до них Сем, відтісняючи Тоні від малого, – вони тебе не скривдили?

Пітер хитає головою й дивиться на те, як дорослі починають сперечатися. Барнс агресивно доводить Старку, що та картина була абсолютно точно жахлива, так що вони мають бути їм вдячні. Чорна Вдова майже спокійно каже, що ваза їй подобалася, й взагалі той старий міг покалічити малого бідного Пітера. На згадку про те, що Пітер-то й переміг всі просто відмахнулися. Так продовжується ще хвилин десять, поки не витримує Бакі:

– Мені сто шість років, можна трохи поваги?

Старк так і застигає з піднятою рукою, Нат спантеличено дивиться на всіх присутніх, поки Паркер чесно намагається не сміятися. Бакі використовує цю фразу тільки в екстрених ситуаціях, коли він вже не витримує. Усі, окрім Стіва, зрештою приймають сторону Барнса. В випадку з Кепом солдат лише каже про своє важке життя, більшу частину якого він рад був би забути, на що Роджерс завжди здається. Нечесно, але допомагає виграти трохи часу.

– Ти не можеш постійно нагадувати про свій вік! – Чорна Вдова незадоволено дивиться на чоловіка, поки той на це лише знизує плечима.

– Хто сказав?

Пітер таки голосно сміється. І хто сказав, що Бакі – то просто старий дід з травмами, якщо він буквально людина-сарказм, який за будь-який треш, окрім вбивства? Романова робить вигляд, що дуже незадоволена, проте в її очах усі можуть з легкістю почитати, наскільки вона рада бачити усміхненого Барнса поряд з такими самим Пітером. Рада, що в Бакі тепер вже все так, як і має бути, як він заслуговує.

– Стів сказав, що тобі не варто так багато спілкуватися з Паркером, бо так ти скоро ще й до Тік Току дійдеш, – посміхається Старк й підморгує малому.

– А він звідки про це знає, – через сміх питає Сем, на що всі чесно не сміються.

І Пітер вже думає, що екскурсію можна вважати більш-менш вдалою, адже він живий, Сем живий, Бакі живий, клас майже не дізнався про його особистість. Те, що буде в школі, буде не сьогодні й не завтра, так що хлопець ще встигне придумати сотні ідей, чому він не має йти до школи й чому довідка про освіту нічого не коштує в його світі, адже він й так все знає. І він вже думає запропонувати всім піти подивитися ‘Зоряні Війни’, як чує голос Тоні:

– Ви не думайте, що ми забули про вчорашнє, – Паркер хоче вдаритися голову о щось важке, – зараз йдете та склеюєте всі картини й вази, які розбили.

Нат гидко посміхається й підходить до Старка. Відкривши рота, Сем спантеличено дивиться на двох Месників, які так підставили його. Склеювати вази! Де вони взагалі чули, аби Бакі Барнс й Сем Вілсон сиділи й просто клеїли вази? Вони дорослі люди! Паркер розуміє, що це просто помста, адже Старк з легкістю може купити не те, щоб вазу, а кілька заводів по виробництву тих самих ваз, на якому Обама сам буде їх розмальовувати. Всі прекрасно розуміють, що вони просто ще більше знищать поверх. Проте лабораторію не заборонили…

– Не сподівайся, хлопче, що я забув про лабораторію, – трошки потріпавши темне волосся Павучка, Тоні залишає руку на плечі й тихо каже на вухо: – ніякої майстерні й лабораторії три тижня, й не смій знову хакнути П’ятницю.

Паркер розуміє, що треба щось робити. Вони не можуть залишатися ліпити ті вази й картини, адже на це піде не два чи три дні: вони розбили забагато. В одну секунду в голову залітає геніальна думка, й хлопець политься усім богам, аби вдача хоч на момент повернулася обличчям.

– Ех, – спеціально гірко видихає Піт й відчуває кілька поглядів на собі, так що трохи тихіше продовжує, – треба було погоджуватися на пропозицію Ф’юрі.

Паркер бачить, як важчає погляд Старка при згадуванні цього ім’я. Ще свіжі в пам’яті спогади, як після війни з Таносом Тоні й решта команди лежали в лікарнях, тому Нік, нікому нічого не сказавши, попросив Паркера про одну послугу у вигляді боротьби зі злодієм замість спокійного відпочинку. Старк тоді ледь всіх не розніс, коли побачив малого в такому стані. Так що всі питання, що стосуються Пітера, Ф’юрі має вирішувати з Тоні також. Хлопець розуміє, що це нечесно, ось так підставляти зайняту людину, але на війні всі методи підходять. Червоні плями прихованого гріву потроху з’являються на обличчі Старка.

– П’ятниця, зв’яжися з цим телепнем, – дорогою в свою майстерню наказує Тоні й швидко виходить, пригрозивши пальцем Павуку, – та все одно, де він зараз, хоч на Марсі з Маском!

Через кілька секунд, як чоловік починає гучно кричати, Нат, наче забувши про виправну роботу винних, пішла вслід за механіком, аби допомогти йому прибити людину, яка посміла знову причепитися до її дитини. Пітеру майже шкода. Сем із здивуванням зиркає на малого, після чого на Бакі, немов той зможе йому щось пояснити. Барнс з нахабною посмішкою дивується клепці хлопця.

– Тобі ж ніхто не телефонував, – констатує факт Солдат, на що отримує позитивну відповідь.

– Проте коли про це дізнаються, ми вже звалимо, – тільки й встигає промовити Паркер, як його хапає Барнс й біжить з ним вниз, адже Павуку без костюма павутинням користуватися не можна задля таємниці особистості. І поки троє біжать провулками міста, тікаючи від фанатів та взагалі будь-яких свідків, Пітер розуміє, що в школі від нього не відчепляться, Месники рано чи пізно знайдуть їх, але, навіть незважаючи на всі ці обставини, він все одно повторив би те, що зробив. Людина-Павук він чи хто? Коли Мей пише коротке повідомлення, що Хеппі в них, Паркер миттєво каже міняти маршрут, адже на них чекає довга подорож. Подорож до Ваканди.

 

павучок-чудачок:

“шурі готуй транспорт”

“ми летимо на екскурсі”

 

 

THE END