Фанфіки українською мовою

    Полоскотав промінчик моє личко,
    Защебетали зранку солов’ї,
    Пливуть по небу хмарки низько – низько,
    Показують білесенькі боки.
    Закувала в лісі десь зозуля,
    Заспівали річка й джерело,
    Засміялось, зацвіло довкілля,
    Обгорнуло землю весняне крило!
    Ось перші  проростають квіти,
    Ось перший дощ лягає до землі,
    Ось чутно з вулиць, як сміються діти,
    Веселі, щирі дітлахи!
    Нам пролісок в лісній діброві
    Співає пісні весняні,
    Малює стрічки кольорові
    Дощу краплинки срібляні.
    Сонце зігріває матір Землю,
    На деревах розпускаються бруньки,
    Рибаки з вудками йдуть на греблю,
    Промінці хапають золоті.
    Крапельки роси блищать на листі,
    Виграють мелодію: дзінь – дзінь,
    Вітер пролітаючи на крильцях,
    Милувався фарбами цвітінь.
    Заспівали навкруги веснянки,
    Зиму проводжають люди всі,
    І віночки поробили всі панянки
    Та й пускають у дорогу по ріці.
    Льодяна кора з Дніпра спадає,
    Зашуміла річка вікова,
    Краса довкола все живе вражає,
    Голівки тягнуть квіти до тепла.
    Погляньте! Летять у синім небі журавлі,
    Струмки збігають по долинах та степах,
    Лягають руки – гілки до землі,
    Хитаючись тихенько на вітрах.
    Чумацький шлях перетинає небосхил,
    Мандрівника веде по дійсному шляху,
    Дзижчання чутно працьовитих бджіл
    Та тиху й довгу казку лісову.
    Гуляє дядько Вітер по долинах,
    Розгойдує ще заспану траву,
    Іде дівчина по заплутаних стежинах,
    Несе до нас червоную Весну!
    Працює вдень, вночі не спить,
    Ця загадкова панночка – Весна,
    Зеленим листям зранку шелестить,
    Ти позіхнеш – її уже нема!

     

    0 Коментарів

    Note