Олені

9 сезон, 6 серія. Поки Дін поїхав допомагати Касу, Сем і Джеймс намагаються змусити Кроулі перекласти клинопис, аби зрозуміти, чи можна повернути янголів назад на небеса.

Джеймс влетів до бункера, ледь не перечепився на сходах і перелякав Кевіна, котрий сидів за столом і намагався перекласти янгольську скрижаль.
– Дідько, Джеймсе, ти куди так летиш? – пророк аж підстрибнув. Виглядав він, наче зомбі: бліда шкіра, кола під очима, брудний одяг. Було помітно, що Трен викладався на повну, та розібрати текст на скрижалі він досі не зміг.
– Дін телефонував, – відповів Поттер, роззираючись, – Абаддон повернулася. Це правда? Як їй вдалося?
Джеймс був одним із тих мисливців, для яких полювання стало сімейною справою. Він зі своїми друзями кілька разів дуже виручав Вінчестерів. Високий і худий, Поттер постійно кудись квапився, ніби хотів встигнути прибити всіх монстрів. Волосся у мисливця було таким скуйовдженим, наче його ніхто ніколи не чесав, а окуляри на переніссі Джеймс обмотував скотчем, бо часто розбивав під час бійок.
– Спитаєш у нього, – сказав Кевін, – якщо чесно, я сам не розумію, як це сталося. Окрім того, у нас тут нашестя янголів?
– Що? – Поттер усівся на стілець навпроти пророка. – Тобто нашестя?
Трен, позіхаючи, розповів про Метатрона, котрий скинув янголів на землю. Коли він завершив, з глибин бункера вийшов Сем.
– Привіт, Джеймсе, як ся маєш? – мовив молодший Вінчестер. Він теж виглядав утомленим. Та Джеймс вже не питав, чому.
– Якого біса ви не покликали мене? – невдоволено спитав Поттер. – У вас тут повне лайно, а я дізнаюсь про це останнім. Семе, ви ж обіцяли…
– Так, Джеймсе, – згодився Сем, обпершись об стіну, – ми обіцяли покликати, як щось станеться. Та Сіріус казав, ніби ти збираєшся одружуватся, тож ми вирішили…
– Це нічого не змінює! – насупився Поттер. – Я мисливець, і я допомагатимуть вам. Гадаю, Лілі зрозуміє.
– Навряд чи, – Вінчестер похитав головою. Джеймс не дав йому розвинути тему.
– Де Дін?
– Телефонував Кас, говорив, начебто з’явилася справа. Дін поїхав перевірити, – пояснив Сем.
– А ти чого тут? – здивувався Поттер. Брати вельми рідко їздили на полювання один без одного.
– Намагаємося з Кевіном перекласти скрижаль, аби зрозуміти, як повернути янголів на небеса, – відповів Вінчестер, – марно. Остання надія на Кроулі.
– На кого? – Джеймс аж підскочив. Остання зустріч з королем пекла була не вельми приємна, тож Поттер тільки й мріяв побачити демона мертвим. – Ви зовсім з глузду з’їхали, коли вже співпрацюєте з таким шматком лайна, як Кроулі? Забули, чим закінчується партнерство з цим виродком?
– У нас нема вибору, – зітхнув Кевін, – хоч я й сам не в захваті. Мені вдалося перекласти скрижаль на якусь мову, схожу на древній клинопис. А далі – глухий кут.
– Кроулі точно може знати цю мову, – сказав Сем.
– Що ж, ходімо відшукаємо його, – рішуче оголосив Джеймс.
– Кроулі тут, – пролунала відповідь, що ошелешила Поттера.
Сем відвів його до дальніх кімнат бункера, де знаходилися своєрідні в’язниці для монстрів, зокрема, для демонів. Відчинивши сталеві двері, Вінчестер вказав Джеймсу на самотню фігуру, що сиділа за столом у центрі демонічної пастки.
Поттер зловтішно вишкірився.
Король пекла стомлено дивився на мисливців.
– Що, олені, довго будете милуватися мною? – подав голос Кроулі. – Джеймсе, ти таки вижив. Я й не сумнівався.
– Я не помру раніше за тебе, тварюко, – хмикнув Поттер, сховавши руки в кишені. Інакше не втримався б і начистив пику цій мерзоті.
– Що за грубіян, – король пекла похитав головою. Він переплів пальці рук і не збирався влаштовувати погром, як це робили інші демони. Та й узагалі, Кроулі виглядав надто спокійним.
– Ти знаєш, що це за мова? – Сем підійшов ближче і поклав папір з написаною клинописом фразою.
– Припустимо, знаю, – ліниво відповів Кроулі.
– Можеш перекласти?
– Іще чого, – хмикнув король пекла, – а ти геть знахабнів, оленю. З чого б це я став вам допомагати?
– Бо ти у пастці, – втрутився Джеймс, що стояв у напівтемряві й люто зиркав на демона. – Тож як не хочеш, аби тебе звідти винесли вперед ногами, переклади клятий текст.
– І що ти зробиш? – Кроулі подобалося злити Поттера. На відміну від Сема, котрий міг стерпіти багато образ, Джеймс спалахував майже одразу. – Будеш катувати мене? Давайте, олені, покажіть, що вмієте. Може, мені стане лоскотно.
– Дідько, я його зараз… – не стерпів Джеймс.
– Чекай, – Вінчестер вчасно спинив приятеля. Тоді повернувся до Кроулі. – Тоді я піду до Абаддон. Гадаю, вона здібніша і більше підходить на роль королеви пекла, ніж ти.
Поттер витріщився на Сема.
– Ти цього не зробиш, – відказав Кроулі.
– Чому ні? – вів далі Вінчестер. – Абаддон згодиться допомогти. Особливо після того, як ми віддамо їй тебе. Вона значно сильніша і…
– Дай сюди папірець, – не витримав Кроулі. Сем поклав напис на стіл. Джеймс криво всміхнувся. А Вінчестер добре навчився блефувати.
Кроулі глипнув на Сема, а тоді зім’яв папір і пожбурив Вінчестеру в обличчя.
– Добре, посидиш тут іще, – Сем не образився, та доброзичливість із його голосу зникла, – я знаю, ти підсів на людську кров, тому ти довго не протримаєшся. Ходімо, Джеймсе.
Поттер, звісно, не вельми хотів іти, визнавши свою поразку. Та він вирішив довіритися Сему. Схоже, друг знав, що робить. Тож Джеймс розвернувся, аби не бачити вдоволене обличчя демона, і пішов за Вінчестером.
– До зустрічі, олені, – долинуло за спинами мисливців прощання короля пекла.