Одкровення

16 квітня 2021р.

Президент України давно вже не спав спокійним сном і майже нічого не їв. Його постійно тривожили думки, і через це лікар виписав Володимиру снодійне, але іноді й воно не могло допомогти подолати криваві кошмари, які снилися Володимирові. Україна в огні, його люди вмирають, всюду кров і розірваний жовто-блакитний прапор. І завжди один і той самий сон, від якого президент завжди прокидался із криком, сповненим болю.

Думок про Еммануеля Макрона ставало все менше, водночас як російських військових на кордоні все більше. Ситуація на Донбасі загострювалася і треба було негайно отримати допомогу від якогось європейського президента. Принаймні, якщо це не покращить стан обставин, слова підтримки з Європи піднімуть дух народа.

Володимир, порадившись з Оленою, вирішив відвідати Французську Республіку і провести переговори з Макроном. Олена теж вирішила поїхати, адже вони із Бріджит стали хорошими подругами, постійно телефонували одна одній і обмінювались повідомленнями.

Олена помітила, яким сумним в останній час був її чоловік, якщо так ще можна було казати. Звісно, перед камерами і журналістами він продовжував грати роль життєрадісного оптиміста, але насправді на його душі лежав величезний валун. Дійсно, Україна зараз переживала не найкращі свої часи.

У літаку протягом подорожі до Парижу Володимир не відривав погляду від вікна, постійно знаходячись десь у своїх думках. Олена зітхнула і підсіла ближче до нього. Так, між чоловіком і дружиною давно не було кохання, але вони все одно залишались близькими людьми і були сповнені теплими почуттями одне до одного.

-Вов, я знаю, що тобі зараз дуже складно,-почала жінка. – Я хочу тобі сказати, що вся Україна тобою пишається. У нас ніколи не було такого прекрасного президента як ти. Твоя самовідданість роботі заслуговує на повагу. До того ж, ти мусиш знати, що завжди можеш звернутися до мене,- Олена легенько погладила Зеленського по плечу.

Президент відвів погляд від вікна і подивився на дружину.

-Мабуть, ти права. Сподіваюсь, що весь цей жах скоро закінчиться… Я не впевнений в своїх силах зараз,- він спрямував свій зір донизу, бо соромився казати такі речі. – Розумієш, мені здається, що я не впораюсь, що я слабкий і що взагалі дарма я пішов в президенти. Можливо, така моя доля – одвічно бути клоуном.

Олена не знала, що на це відповісти, тому просто обійняла Володимира, прошептала йому на вухо, що все буде добре.

Згодом вони прибули до Франції, і кожен роз‘їхався по власних справах.

Еммануель, як завжди, тепло зустрів українського друга легкими обіймами і погладжуванням по спині.

У цей момент Володимир прокляв увесь світ за те, що не може зараз пригорнути я до грудей Макрона і розповісти йому про всі свої проблеми.

«Його тактильність колись мене вб’є. І чому я сприймаю його як рідного, хоча ми практично чужі люди?»- подумав Зеленський.

Перемовини пройшли тяжко. До розмови приєдналася канцлерка Німеччини Анґела Меркель. Втрьох вони запланували зустріч Нормандської четвірки, хоча цього разу Путін не зволив з’явитися. Зеленський навіть трошечки зрадів, бо він був впевнений, що не зміг би стриматись від того, щоб послати російського президента туди, куди він цілком заслужив піти. У Зеленського боліло серце при обговоренні питань Донбасу, а також він почувався ображеним, коли європейські президенти майстерно ухилялися від питань вступу України до НАТО і ЄС.

Після закінчення перемовин Зеленський попрощався і вийшов до туалету. Там він впав на підлогу і розридався від надлишку емоцій. Він закрив обличчя руками і плакав не своїми сльозами, а сльозами України.

-Я не витримую. Я не витримую. Я слабкий,- шепотів він сам собі.

-Володимир,-раптом почувся голос, який звернувся до нього англійською. Зеленський навіть не помітив, як хтось увійшов.

-Ідіть геть,-крикнув президент, не підіймаючи погляду. Зараз не хотілося бачити нікого.

Натомість того, щоб вийти, незнайомець тільки підійшов ближче, опустився на підлогу поруч і пригорнув до себе. Тільки зараз Володимир наважився підняти обличчя вгору і подивитися на людину, яка увійшла. Він зомлів : поруч сидів і обіймав його Еммануель Макрон.

-Вибачте, месьє Володимир. Я просто помітив ще на переговорах, що з вами щось не так. Ви дуже блідий і, здається, зараз майже не спите і нічого не їсте,-Макрон із ніжністю дивився на заплакане обличчя Зеленського. – Вам слід більше піклуватися про себе, бо я так розумію, що зараз усі Ваші думки лише про свою державу, я правий?

Володимир тільки кивнув, а з його очей покотилася одинока сльоза. У цей момент Еммануель сумно посміхнувся і рукавом своєї сорочки витер мокру плямочку з обличчя друга.

-Ні, ні! – вигукнув Зеленський, відштовхуючи від себе француза. – Вибачте, вибач… Еммануель, я так не можу, я розумію твою… Вашу тактильність, але Ви й гадки не маєте, що відбувається у мене в голові!!!

Макрон витримав паузу, а потім тихенько спитав :

-Володимире, якщо ми з Вами в такій ситуації, може, зараз перейдемо на «ти»? Я здатен тебе вислухати, я хочу тобі допомогти, адже за цей час ми стали друзями…

Володимир схопився за голову і, майже перейшовши на крик, казав :

-У цьому і проблема… Це все ти, іди геть з моєї голови, я не можу вже думати про тебе, про твої руки, про твої очі, про посмішку… У мене є важливі обов’язки, але чомусь завжди з’являєшся ти і все руйнуєш! Руйнуєш моє життя, руйнуєш мою сім’ю, руйнуєш мене!- сльози стікали по обличчю президента рікою.- Облиш мене, Еммануель. Я… Я ненавиджу тебе так сильно, як і…

Продовжити він не наважився.

Еммануель покачав головою :

-Як і любиш. Знаєш, Володимире, я теж себе ненавиджу з тих самих причин. Я неправильний і завжди роблю все неправильно. Іноді мені здається, що це моя доля – руйнувати всім життя.

Володимир був неабияк здивований раптовим одкровенням Еммануеля.

-Угу, а я клоун. І завжди буду клоуном.

Еммануель зареготав, а Володимир злісно подивився на нього :

-Що смішного?

-Нічого, просто ти навіть більший бовдур, ніж я очікував. А ще ти до біса сліпий.

-Та пішов ти! – сльози Зеленського змінилися злістю. Боляче чути такі слова від людини, яка тобі подобається. – А ти взагалі… ведеш себе і виглядаєш, як гомік!

Секундою пізніше президент пожалкував, що сказав це. Він звинуватив лідера Франції, до того ж одруженого, в гомосексуальності, треба ж таке…

Проте Еммануель лише посміхнуся:

-А ти хіба ні?

Тут він наблизився до Зеленського, торкнувся його обличчя руками і нахилився ближче, так близько, що Володимир відчув його дихання.

Вони майже торкнулися губами, аж раптом від нахлинулих емоцій (а також від того, що останнім часом організму не вистачало вітамінів) Володимир втратив свідомість.