Мені нада було Карката з “касічками” да

Дейв любить дивитися на Карката. Вони багато часу проводять разом, і троль, інакший, незвичний, такий чарівний і прекрасний, що відірвати від нього погляд просто неможливо.

Він дивиться, запам’ятовує звички, міміку, жести, все, що взагалі може запам’ятати. Як троль червоніє, як прикушує губу іклами, як дивиться неможливо-червоними очима. Дейв не любить свої червоні очі, але очі Вантаса схожі на криваві озера, в яких він не проти потонути.

Він помічає все, однак деякі речі його хвилюють.

У Карката на голові пташине гніздо приблизно завжди, волосся стирчить у всі сторони, трохи в’ється, плутається, і тролько смикає його, видирає пальцями й кігтями.

Дейв любить зариватися руками у Каркатове волосся, тому йому боляче на це дивитись.

А ще він не любить, коли Вантас робить собі боляче, тому вирішує втрутитись.

Він штурмує кімнату Роуз(впевнившись до цього, що Канайя вийшла і він не зайде невчасно) і просить шось для волосся.

Лалонд каже, шо він бовдур, бо в неї волосся таке ж довге, як і в нього.

Дейв каже що вона все одно слідкує за ним інакше і що йому треба.

На це їй відповісти нічого, тому вона віддає свої дівочі штуки й інструкцію, що з ними робити, а на обіцянку повернути лише закочує очі і каже, що створить собі ще.

Вона ніколи не скаже, що любить Дейва як брата і не проти допомагати йому. І що цінує його довіру теж не скаже. Але він розуміє все одно. Як вона розуміє що він їй довіряє.

Страйдер вивчає інструкцію на зубок, нюхає всі ті штуки, думаючи, що можна брати, а що не можна, бо він дуже ризикує, роблячи то всьо, і шанс на успіх невеликий. Але коли це його лякало.

Наступного разу, коли Каркат знов довго сидить у людській ванні(Дейв як завжди жартує про те, що внутрішній краб троля дістався води й ніяк не заспокоїться), він заходить, і Каркат лякається й дратується, але сорому і здивування в нього більше, ніж страху і злості.

Він заспокоює його, каже, що просто хоче допомогти з миттям голови, і троль бурчить, але сідає назад. Страйдер займає місце за його спиною і масажними рухами почергово наносить всі ці штуки. Кімната наповнюється різноманітними ароматами.

Він не певен, що все робить правильно. Не певен, що його не вб’ють після цього і що він правильно все наносить. Не певен він навіть тоді, коли Вантас розслабляється під його руками і починає муркотіти від задоволення. Йому й самому подобається цей процес, але страх нікуди не йде.

Однак, коли волога долоня притягує його за комір одежі, і чужі вуста зігрівають теплом і дарують вже звичну насолоду, він починає вірити, що зайде так ще раз.

І начхати, що це схоже на сцену з тупих ромкомів. Може, вони не такі й погані.

Вони виходять, і Вантас все ще розслаблений, млявий, він ніжиться від Дейвових обіймів і дотиків, ледве стоїть на ногах.

Вони разом йдуть до кімнати, Страйдер допомагає йому з феном, сушить волосся, яке стало ще довшим і ще неслухнянішим, заплітає маленькі косички, які стирчать в різні боки.

Коли Каркат засинає, поклавши голову на його плече, він думає, що ромкоми можуть бути скільки завгодно тупими й клішованими, в житті(й любові) навіть такі речі стають невимовно прекрасними.